розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 23.12.2008 у справі №2-7/10608-2008

за позовом Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (вул. Більшовицька, 24,Сімферополь,95001)

1. Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)

2. виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій

Позивач, Акціонерний комерційний банк "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів - Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про зміну статусу квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на нежитлове приміщення, припинення права власності позивача на вказану квартиру, визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв.м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі, а також зобов’язання Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зареєструвати за позивачем право власності на це нежитлове приміщення.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивачем, як власником квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі була здійснена її реконструкція під офісні приміщення, у зв’язку з чим, після проведеного ремонту квартира має відхилення від вимог Державних будівельних норм, які визначають критерії житлових приміщень, що потребує її переведення у нежитловий статус. Однак, у вчиненні відповідних дій виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради було відмовлено з посиланням на те, що переведення придатних для проживання жилих приміщень у нежилі як правило не допускається, а виконана реконструкція квартири не дає можливості визначити її стан до ремонту та перепланування.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2008 у справі № 2-7/10608-2008 (суддя І.І. Дворний) позов Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" задоволений.

Судом змінений статус квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на нежитлове приміщення та припинено право власності Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на цю квартиру. За позивачем визнано право власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв.м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі.

Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зобов’язано зареєструвати за Акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" право власності на вказане нежитлове приміщення.

Не погодившись з рішенням суду, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

Вимоги скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а також неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

Так, заявник скарги вважає, що заявлені та задоволені судом першої інстанції позовні вимоги про зміну статусу квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на нежитлове приміщення не є способом захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, передбаченим нормами Господарського або Цивільного кодексів України (435-15) , адже переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках таке переведення може здійснюватися за рішенням виконкому обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів, яким у даному випадку є Рада Міністрів Автономної Республіки Крим. Тобто, компетенція суду не поширюється на встановлення відповідного статусу приміщень.

У судове засідання, призначене до розгляду на 10.03.2009, сторони, представники сторін не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника, але доказів вказаних обставин суду надано не було.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю сторін або їх представників, оскільки їх явку не визнано обов’язковою.

Також судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду звертає увагу й на той факт, що згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, Акціонерний комерційний банк "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" є власником квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі, яка придбана ним за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 21.11.2005 у громадянина Смоленського Віктора Павловича. Загальна площа квартири становить 134,2 кв. м. та складається з трьох коридорів №1, №8 та №10, кабінету №2, п’яти житлових кімнат №3, №4, №5, №9 та №11, кухні №6, санвузла №7 та комори №12.

Договір був зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №977587, про що свідчить відповідний витяг (а. с. 29), а право власності позивача на придбаний об’єкт нерухомості –в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (витяг №20971028 від 19.11.2008).

Це право власності позивача ніким не оспорюється.

На замовлення позивача Кримським Республіканським підприємством "Проектно-вишукувальний інститут "Кримпроектреконструкція" був розроблений технічний висновок про відповідність діючим будівельним нормам квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі, за результатами обстеження якої було встановлено, що квартира є реконструйованою, внаслідок чого планування квартири має відхилення від вимог ДБН В 2.2-15-2005 "Житлові будівлі. Загальні положення" та може використовуватися за нежитловим призначенням (а.с. 34-38).

24.03.2008 Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації була проведена інвентаризація спірної квартири, за результатами якої загальна площа приміщення становить 137,3 кв.м.

На підставі таких обставин позивач звернувся до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з проханням перевести квартиру № 13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі у нежитлове приміщення, однак листом від 02.10.2008 № 24/01-17/3065 у вчиненні відповідних дій виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради було відмовлено з посиланням на те, що проведення придатних для проживання жилих приміщень у нежилі як правило не допускається, а виконана реконструкція квартири не дає можливості визначити її стан до ремонту та перепланування (а.с. 33).

Відповідно до вимог Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (далі –Порядок), що встановлюється Радою Міністрів Української РСР, обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості, однак провести зазначене обстеження не представляється можливим, оскільки будівля по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на балансі КП ЖЕО не знаходиться, що підтверджується листом КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя № 5ж1-11/1368 від 22.05.2008 (а.с. 32).

Відсутність реєстрації права власності на спірні приміщення, саме як на нежитлові, за твердженням позивача, перешкоджає йому здійснювати свої права щодо володіння, користування та розпорядження майном, що й зазначено в позові підставою для звернення до суду із дійсними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов та змінюючи статус квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на нежитлове приміщення з припиненням права власності позивача на цю квартиру судовим рішенням, суд першої інстанції виходив з того, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, у відповідності до статті 8 Житлового кодексу Української РСР, як правило, не допускається, однак, оскільки спірна квартира не відповідає вимогам, що висуваються до жилих приміщень, тобто є непридатною для проживання, відмова виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, на думку суду, об’єктивно порушує права позивача, у зв’язку з чим судовий захист його прав є єдиною можливістю врегулювати спірні відносини.

Проте, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

За приписами статей 7, 8 Житлового кодексу Української РСР непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення можуть переобладнуватись для використання в інших цілях за рішенням виконкому обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках таке переведення може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу. З обставин, встановлених судом першої інстанції, не вбачається факту прийняття такого рішення компетентним органом щодо спірної будівлі.

Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (далі –Порядок) встановлюється Радою Міністрів Української РСР (частина 4 статті 7 Житлового кодексу Української РСР).

Вказаним Порядком, затвердженим Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26.04.1984 №189 (189-84-п) , який є чинним на даний час, встановлено послідовну процедуру визнання жилих приміщень непридатними для проживання та їх переведення в нежилі для використання в інших цілях.

Зокрема, згідно з п.п. 11, 12 Порядку в разі визнання жилого будинку (жилого приміщення) виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку. Виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту норм статей 6–8 Житлового кодексу Української РСР (5464-10) та Порядку, використання жилих приміщень в інших цілях, ніж проживання громадян, допускається тільки у разі визнання їх непридатними для проживання та подальшого переведення в нежилі приміщення на підставі відповідних рішень виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів, тому розгляд спорів щодо самостійної зміни судом статусу жилих приміщень не відноситься до компетенції суду.

Перелік способів захисту цивільних прав встановлено у статті 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу певними способами.

Аналогічний перелік способів захисту цивільних прав встановлено у статті 20 Господарського кодексу України.

Разом з тим, колегія суду апеляційної інстанції вважає, що господарський суд, розглянувши по суті позовні вимоги, дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем захист свого права шляхом зміни статусу квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі є обґрунтованим, адже питання щодо переведення придатних до використання за призначенням жилих квартир до нежилого фонду є виключною компетенцією інших органів, уповноважених законом щодо прийняття таких рішень, а не суду. Крім того, слід відзначити, що позивач своєчасно, у встановленому законом порядку, наданим правом щодо оскарження відмови виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від переведення належної йому на праві власності квартири у нежиле приміщення не скористався.

З огляду на безпідставність вимог позивача про зміну статусу квартири, підлягають відмові й вимоги в частині позову про припинення його права власності на квартиру №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі, визнання права власності на нежитлове приміщення, а також зобов’язання Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зареєструвати за ним право власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв.м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі.

Зважаючи на викладене та враховуючи зміст вищевказаних норм законодавства України, колегія суддів зазначає, що вимоги заявленого позову не відповідають способам захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, передбачених нормами Господарського або Цивільного кодексів України (435-15) , у зв’язку з чим апеляційна скарга виконавчого комітету Сімферопольської міської ради підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, як таке що прийнято з порушенням норм матеріального права, з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункти 3, 4), 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2008 у справі № 2-7/10608-2008 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" до Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації", виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, про зміну статусу квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на нежитлове приміщення, припинення права власності позивача на квартиру №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі, визнання права власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв.м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі, а також зобов’язання Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зареєструвати за позивачем право власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв.м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі – відмовити.