У 2008 році позивач, Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Далматін", м. Донецьк, про стягнення збитків в розмірі 42489 грн. 42 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2008р. у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк було відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що збитки, які були понесені позивачем, мали місце внаслідок порушення ним самим умов договору і невжиття необхідних заходів для збереження майна, а факт порушення зобов"язань з боку відповідача недоведений.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства, та є необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. В зв'язку з цим позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008р. по справі № 11/157 та стягнути з відповідача на його користь збитки в розмірі 42489 грн. 42 коп.

В судовому засіданні представник відповідача усно висловив заперечення на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду Донецької області від 23.12.08р. залишити без змін.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 11/157, та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28- 29 Закону України "Про судоустрій"та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року (v0011700-76) №5 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 2,3,4 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією в мотивувальну частину, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.08р. між позивачем, Відкритим акціонерним товариством "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк (далі - Замовник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Далматін", м. Донецьк (далі –Виконавець), був укладений Договір № 56 (далі – Договір).

Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору, Виконавець зобов'язався здійснювати контрольно-пропускний режим, підтримувати встановлений Замовником внутрішньооб'єктовий порядок та охорону матеріальних цінностей, які знаходяться на об’єкті останнього, розташованого за адресою: 83011, м. Донецьк, вул. Кірова,1а.

Вимогами пунктів 2.1, 2.2 Договору передбачені обов'язки сторін, зокрема: Виконавець зобов’язався розробити та узгодити із Замовником "Інструкцію"(Додаток №1) по виконанню охоронних заходів у відповідності з встановленим Замовником внутрішньооб’єктовим режимом на протязі 5-ти днів з моменту початку несення служби; Замовник зобов’язався встановити внутрішньооб’єктовий режим на протязі 2-х днів після підписання Договору, дотримуватися встановленого порядку приймання-передачі об'єкту під охорону, розглядати надані Виконавцем рекомендації щодо удосконалення охорони об'єкту та приймати заходи з поліпшення внутріооб'єктового режиму.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що Виконавець несе матеріальну відповідальність перед Замовником за спричинену йому шкоду, здійснену внаслідок розкрадання товарно-матеріальних цінностей, взятих під охорону по журналу приймання-здачі об'єкту, а також знищення або пошкодження майна (у тому числі шляхом підпалювання) сторонньою особою, яка проникла на об'єкт в результаті неналежного виконання посадових обов'язків співробітниками Виконавця; розкрадання, що сталося внаслідок недотримання співробітниками Виконавця встановленого порядку вивозу та винесення з території об'єкту товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Виконавець не несе матеріальної відповідальності за цілісність та збереження приміщень, споруд та матеріальних цінностей, які в них знаходяться, а також збереження іншого майна, що зберігається за межами приміщень та не відшкодовує збитки Замовника якщо вони не здавались під охорону в порядку, визначеному "Інструкцією"(Додаток 2); невиконання Замовником приватної охорони, що передбачена Договором або актом робіт з технічного укріплення охоронюваних приміщень та території, якщо це стало умовою для здійснення розкрадання або спричинення шкоди злочинцями.

Даний Договір укладений на термін з 01.04.08р. по 31.03.09р. Договір може бути розірваним однією зі сторін в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення другої сторони не менш ніж за 14 днів до дати припинення дії Договору (пункти 7.1, 7.2 Договору).

Актом приймання-передачі об'єкту від 01.04.08р. Виконавцем було прийнято під охорону об’єкт - Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк, площею 4,05га.

Листом від 10.06.08р. Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Далматін", м. Донецьк про розірвання Договору №56 від 14.06.08р. в односторонньому порядку в зв'язку з неодноразовими розкраданнями майна на об'єкті, що є предметом цього Договору.

Листом № 248 від 02.07.08р. Замовник вимагав у Виконавця у семиденний термін перерахувати суму збитків в розмірі 42489 грн. 42 коп., спричинених розкраданням майна Замовника в період дії Договору № 56.

Відповідач залишив вимогу про сплату суми збитків без відповіді та задоволення. За цих підстав Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран", м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далматін", м. Донецьк про стягнення збитків в розмірі 42489 грн. 42 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) , як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України (435-15) у випадках, коли правовідносини не врегульовані ГК України (436-15) .

Пунктом 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вину заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки –це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до статті 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов’язань та причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

Відповідачу потрібно довести суду належними доказами відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

При визначені розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов’язань для підприємства.

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції обґрунтованість його позовних вимог, оскільки надані ним документи не мають доказової сили.

В обґрунтування суми позовних вимог позивач не надав належних доказів понесення ним збитків саме в такій сумі, яка ним зазначена в розрахунку.

Позивачем в процесі розгляду справи не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованість його позовних вимог, зокрема, не надано суду ніяких документів, які б свідчили про наявність рішення або вироку суду загальної юрисдикції по встановленню факту крадіжки або розкрадання майна позивача з вини саме відповідача саме в заявленій сумі позову.

З огляду на вищезазначене, господарським судом правомірно зроблений висновок в резолютивній частині рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далматін", м. Донецьк про стягнення збитків в розмірі 42489 грн. 42 коп., тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк не підлягає задоволенню, а підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 23.12.08р. по справі №11/157 відсутні.

Але, судом апеляційної інстанції при перегляді судового рішення в апеляційному порядку встановлені підстави для зміни мотивувальної частини рішення шляхом викладення її в редакції цієї постанови з виключенням мотивування висновку суду про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з підстав того, що спричинення збитків мало місце з вини самого позивача, який не вжив усіх необхідних заходів для обладнання приміщення відповідно до пункту 2.2 Договору, в зв'язку з чим судом було встановлено факт крадіжки ТМЦ внаслідок неналежного укріплення об'єкту охорони.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що в компетенцію господарського суду не входять питання, що регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) , зокрема по встановленню факту крадіжки з вини будь-яких юридичних або фізичних осіб без наявності вироку суду загальної юрисдикції з цього питання.

З урахуванням вищевикладеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008р. у справі № 11/157 частково ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, тому висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією в мотивувальну частину рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008 року у справі № 11/157 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008 року у справі № 11/157 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови. Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008 року у справі № 11/157 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.