ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2011 року
м. Київ
Колегія суддів
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,
суддів: Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І.,
Балюка М.І., Романюка Я.М.,-
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_4 у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про вселення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року,
встановила:
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, мотивуючи вимоги тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 в місті Бахмачі Чернігівської області, який належав його матері ОСОБА_7 Указував, що ОСОБА_4 та її діти: ОСОБА_5, ОСОБА_6 – були зареєстровані в цьому будинку без згоди попереднього власника. Договір найму жилого будинку не укладався. Його рідний брат – чоловік ОСОБА_4 – помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. З жовтня 2005 року ОСОБА_4 і її діти вибули з указаного жилого будинку на інше постійне місце проживання. Просив визнати ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування зазначеним жилим будинком.
ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила вселити її з неповнолітніми дітьми до спірного будинку.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року рішення районного суду в частині мотивів задоволення позову ОСОБА_3 змінено: виключено з мотивувальної та резолютивної частин дату, з якої ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. втратили право користування будинком АДРЕСА_1 в місті Бахмач Чернігівської області. У решті – рішення районного суду залишено без змін.
Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку. передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та задовольнити її позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що будинок АДРЕСА_1 в місті Бахмач Чернігівської області належав на праві власності ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 15, 18).
З 16 листопада 2004 року в спірному будинку зареєстровані ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, – дружина та діти ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 51-56).
ОСОБА_9 – син покійної ОСОБА_7 і брат ОСОБА_3 – за життя був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 91).
У порядку спадкування за заповітом з 7 жовтня 2009 року право власності на цей будинок зареєстровано за ОСОБА_3 – сином спадкодавця (а.с. 15, 16).
Виходячи зі змісту норм ст. 1216, ч. 5 ст. 1268, ч. 2 ст. 1299 ЦК України, відповідно до яких спадкування – це перехід прав і обов’язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), ОСОБА_3, прийнявши спадщину, набув, замість ОСОБА_7, прав і обов’язків власника будинку після відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_4 року), але з моменту реєстрації права на нерухоме майно (7 жовтня 2009 року).
Задовольняючи позов ОСОБА_3 і визнаючи ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми такими, що втратили право користування жилим приміщенням, на підставі ст. ст. 391, 405 ЦК України та ст. 167 ЖК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки відповідачі не є членами сім’ї власника будинку ОСОБА_3, та вибули з жилого будинку у вересні 2007 році до іншого жилого приміщення – будинку АДРЕСА_3 в місті Бахмачі, то вони втратили право користування цим приміщенням з моменту їх вибуття.
У зв’язку із цим суд відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позову про вселення до спірного будинку.
Судові рішення є законними та обґрунтованими.
Так, згідно з чч. 1, 2 ст. 405 ЦК України, на яку посилався суд як на підставу задоволення позову ОСОБА_3, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Застосовуючи зазначену правову норму, суди дійшли правильного висновку про те, що право на звернення до суду за захистом своїх прав відповідно до ст. 3 ЦПК України в ОСОБА_3 виникло з моменту набуття ним цих прав, тобто з 7 жовтня 2009 року, ураховуючи, що попередній власник будинку за життя право ОСОБА_4 і її неповнолітніх дітей на користування спірним будинком не оспорював.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л. Сенін Судді: Л.І. Григор’єва М.І. Балюк Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк