Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати порушеними його конституційні та цивільні права відповідачем, юридичною особою - Міською поліклінікою № 1, та відповідачем - Управлінням охорони здоров'я Феодосійської міської ради, відновити його порушені права та охоронювані законами інтереси, спонукати Міську поліклініку № 1 підписати проект договору оренди, стягнути з Міської поліклініки № 1 моральну шкоду в сумі 2575грн., заподіяний позивачу, стягнути з Управління охорони здоров'я Феодосійської міської ради моральну шкоду, яку позивач оцінює коефіцієнтом 1,5 від мінімальної моральної шкоди, встановленого законодавством в сумі 3860грн., стягнути з відповідача - Управління охорони здоров'я Феодосійської міської ради матеріальну шкоду, заподіяну позивачу в сумі 590грн. згідно платіжних документів, стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані з наданням господарського позову в суду в долях, визначених судом, встановити строк дії договору три роки з дати прийняття кінцевого рішення з подальшою пролонгацією.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 21 жовтня 2008 року у справі №2-17/4259-2008 у задоволенні первинного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Виселено суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з нежилого приміщення, розташованого за адресою: місто Феодосія, вул. Горбачова, 6 (Міська поліклініка № 1). Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 85,00грн. - державного мита, 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач своєчасно повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди нежитлового приміщення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм Конституції України (254к/96-ВР) та його законних прав та інтересів.

У судовому засіданні 03.03.2009 року позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.03.2009 року.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору оренди комунального майна від 16.12.2002, укладеного між Управлінням охорони здоров'я Феодосійської міської Ради та приватним підприємцем ОСОБА_1, відповідачу передано в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 3кв.м, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, вул. Генерала Горбачева 6 (1-й поверх Міської поліклініки), що знаходиться на балансі Управління охорони здоров'я Феодосійської міської ради з метою використання під рознічну реалізацію лікарських засобів, та частину нежитлового приміщення загальною площею 5,1кв.м., розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Генерала Горбачева 6 (підвальне приміщення міської поліклініки № 1) з метою використання під складські приміщення, строком на один рік.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Так, позивач просив спонукати юридичну особу "Міська поліклініка № 1" підписати проект договору оренди відповідно до статті 84 пункту 4 (абзац 7) Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Однак, серед способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як спонукання до підписання договору - відсутній.

Так, в пункту 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України вказується про спір про спонукання до укладення договору, а не підписання договору.

Окрім цього, главою 53 Цивільного кодексу України (435-15) та главою 20 Господарського кодексу України (436-15) передбачене укладання договорів.

Відповідно, вимогою повинно бути спонукання до укладення договору.

Підписує договір представник (тобто, фізична особа) від імені тієї сторони, що укладає договір.

Таким чином, якщо сторона бажає укласти договір, а інша ухиляється від його укладення, відповідною вимогою повинно бути спонукання до укладення договору.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України диспозитивності сторін, суд не вправі розглядати вимоги, які позивачем у встановленому порядку не заявлені.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно статті 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 № 02/132 (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 "Про застосування норм Конституції України (254к/96-ВР) при здійсненні правосуддя" вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Окрім цього, Міська поліклініка № 1 вказує, що в теперішній час спірне приміщення необхідне для їй самій для господарських потреб.

Згідно статті 41 Конституції України кожний має право розпоряджуватися своєю власністю.

Згідно статті 8 Конституції України, вона має вищу юридичну силу, та її норми є нормами прямої дії.

Окрім цього, згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Згідно частині 2 статті 4 Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України (435-15) є основним актом цивільного законодавства.

Окрім цього, згідно частині 5 статті 181 Господарського кодексу України сторона звертається до суду, якщо на це с згода другої сторони.

Доказів того, що Міська поліклініка № 1 надала приватному підприємцю ОСОБА_1 таку згоду зацікавленою особою не надано.

При цьому необхідно відмітити, що згідно статті 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів та в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, що надані зацікавленими сторонами.

Більш того, із листування між позивачем та відповідачами витікає, що приватний підприємець ОСОБА_1, ще в жовтні 2007 року був повідомлений про те, що Міська поліклініка № 1 не бажає надавати в оренду приміщення.

Відповідно, немає підстав вважати, що право суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 порушене, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України (постанова від 15.11.2007 у справі № 2-29/7035-2007 та від 22.04.2008 у справі №2-5/10060-2007).

Оскільки не існує підстав для спонукання щодо укладення договору, на чому обґрунтовуються позовні вимоги щодо договору, відповідно не існує підстав для встановлення строку дії договору в три роки з дати прийняття кінцевого рішення з подальшою пролонгацією.

Посилання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на виставлення йому рахунків не може бути прийняте до уваги, оскільки рахунки не замінюють договір.

Крім цього, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 користується спірним приміщенням, і відповідно, зацікавлена особа могла виставляти йому за це рахунки.

Вимога про стягнення моральної шкоди в сумі 2575грн. також задоволенню не підлягає, оскільки судова колегія не вбачає порушень Міською поліклінікою № 1 по питанням щодо укладення договору, на підставі чого обґрунтовується позов.

Вимога про стягнення 3860грн. також задоволенню не підлягає, оскільки згідно постанови Вищого господарського суду України від 07.02.2008 у справі 2-21/16459-2006, підстав для укладення договору оренди між позивачем та Управлінням охорони здоров'я Феодосійської міської ради не існує.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України вказана обставина доведенню не підлягає. Вимога про стягнення 590грн. також задоволенню не підлягає, оскільки вказана вимога не обґрунтована.

Так, у вимозі позивач вказує про стягнення матеріальної шкоди в сумі 590грн. згідно платіжних документів.

Однак в позовній заяві ця сума не обґрунтовується, та відсутній її обґрунтований розрахунок, а також не вказується, у чому конкретно виражена матеріальна шкода в сумі 590грн.

Згідно статті 54 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування позову покладається на позивача.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може бути засновано на припущенні.

Більш того, прийняття рішення на підставі припущень, а також розгляд судом вимог, які не заявлені у встановленому Законом порядку, буде грубим порушенням прав відповідача, який вправі знати про обґрунтування позову, та про позовні вимоги і заперечувати щодо них.

Таким чином підстав вважати права позивача порушеними та відновлювати його права та інтереси не існує.

Зустрічний позов на думку судової колегії підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі рішення від 01.10.2004 № 1628 Феодосійської міської Ради 30 сесії 4 скликання "Про перетворення Управління охорони здоров'я Феодосійської міської Ради", було перетворено з 01 грудня 2004 року Управління охорони здоров'я Феодосійської міської Ради шляхом виділення з його складу структурного підрозділу - Міська поліклініка № 1.

Було створено та іменовано виділений структурний підрозділ - установу "Міська поліклініка № 1" та наділено його правами юридичної особи.

Відповідно до пункту 4.1. вказаного рішення було передано на баланс установи "Міська поліклініка № 1" в оперативне управління, майно структурного підрозділу - міській поліклініці № 1 відповідно акту прийому-передачі за передаточним балансом, з відображенням у ньому відповідних сум дебіторської та кредиторської заборгованості.

Міську поліклініку № 1 зареєстровано 19.11.2004 як юридичну особу.

Викладені обставини встановлені такими, що набрали законної сили рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2006 року у справі № 2-21/16459-2006, та згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України доведенню не підлягають. Також вказані обставини підтверджується статутними документами.

Таким чином, Міська поліклініка № 1 вправі користуватися спірним приміщенням.

Із вищевикладених в цьому рішенні обставин витікає, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не має підстав користування спірним приміщенням.

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не оспорюється зайняття спірного приміщення, указана обставина також підтверджується рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2006 у справі № 2-21/16459-2006, а також постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2007, та постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2008 у цій справі, в яких вказується, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 орендував спірне приміщення.

Вказана обставина підтверджується також листуванням сторін, позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, в якому він вказує, що продовжує наймати спірне приміщення.

Однак, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не представлено доказів того, що спірне приміщення їм звільнено.

Таким чином, Міська поліклініка № 1 вправі вимагати виселення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 із спірного приміщення, тобто вимагати припинення дії, що порушує її право згідно пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, згідно статті 826 Цивільного кодексу України відносно договорів найму (оренда, Глава 58 Цивільного кодексу України (435-15) ) передбачено виселення осіб з приміщень.

Судова колегія вважає, що у даному випадку також можливе застосування передбаченої статтею 8 Цивільного кодексу України аналогії.

Провадження у справі по мотивам, вказаним суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 зупинено бути не може, оскільки він не довів обставин, на які посилається.

Так, копії процесуальних документів у справі № 2-13/10855-2007, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не надані.

Окрім цього, з клопотання витікає, що спір у вказаній справі з Феодосійською міською Радою та стосується прийнятого нею нормативного акту.

Відносно обставин, на підставі яких в первісному позові відмовляється, та задовольняється зустрічний позов, вказані в клопотанні обставини вплинути на них не можуть.

Судові витрати по первісному позову позивачу згідно частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню не підлягають.

По зустрічному позову позивачу (відповідачу по первісному позову) підлягають відшкодуванню відповідачем (позивачем по зустрічному позову) згідно частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, і складають по державному миту 85грн., по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу 118грн.

Окрім цього, позивачу по зустрічному позову підлягає поверненню 17грн. зайво сплаченого державного мита.

На підставі висловленого, судова колегія погоджується з висновками господарського суду, оскільки вказані висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.