ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2011 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є.,
Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Одеської міської ради, представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, управління освіти та науки Одеської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, третя особа – ОСОБА_45, про визнання права власності за касаційними скаргами ОСОБА_32, представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Одеської міської ради, до якої приєдналося управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Одеської міської ради, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Інші співвласники квартир дали згоду на поступку своїх прав власності на приміщення підвалу площею 272,6 кв. м у цьому будинку на її користь. Просила визнати за нею право власності на приміщення підвалу площею 272,6 кв. м у будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі без реєстрації такого права, оскільки підвал відчужено та зареєстровано за іншим власником.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2009 року, позовні вимоги задоволено: визнано за ОСОБА_6 право власності на допоміжне нежиле приміщення (підвал площею 272,6 кв. м), що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі, без права реєстрації права власності.
ОСОБА_32, представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Одеська міська рада, до якої приєдналося управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Одеської міської ради, звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірний підвал є допоміжним приміщенням, яке передано у власність квартиронаймачів під час приватизації квартир. Оскільки співвласники квартир не заперечують проти передачі підвалу співвласнику ОСОБА_6, то за останньою слід визнати право власності.
До таких висновків як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли на підставі неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об’єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
Законодавство розділяє поняття "допоміжне приміщення" та "нежиле приміщення".
Так, за ст. 1 Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення – це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.
Під час розгляду справи судом установлено, що будинок АДРЕСА_1 в м. Одесі має підвал площею 272,6 кв. м. Співвласники квартир цього будинку подали заяви, що не заперечують проти викупу нежилого приміщення підвалу. Ці заяви посвідчені директором житлового управління малого підприємства фірми "Ренесанс-ЛТД-92". Технічний паспорт на це приміщення виданий 14 лютого 2007 року комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" (далі – Одеське БТІ) як на нежиле приміщення підвалу, користувачем якого є Одеська міська рада . На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2007 року (яке скасовано ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2008 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції) за ОСОБА_6 було визнано право власності на спірне нежиле приміщення підвалу та 27 березня 2007 року в Одеському БТІ зареєстровано право власності на це приміщення за ОСОБА_6 17 травня 2007 року право власності на спірне нежиле приміщення підвалу зареєстровано за ОСОБА_46 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 14 травня 2007 року між ним і ОСОБА_6; 16 червня 2007 року – за ОСОБА_47 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 8 червня 2007 року між нею та ОСОБА_46; 10 вересня 2007 року – за ОСОБА_45 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17 серпня 2007 року між ним і ОСОБА_47.
За вимогами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
У порушення вказаних норм матеріального права та вимог процесуального закону суд не перевірив доводів Одеської міської ради, представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про те, що спірне приміщення є нежилим, у спільній власності жителів не перебувало та не перебуває, є комунальною власністю, перебуває на балансовому обліку в централізованій бухгалтерії відділу освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради разом з іншими приміщеннями загальноосвітньої школи №105, яка розташована в цьому ж будинку над спірним приміщенням підвалу.
Установлюючи статус спірного приміщення як допоміжного, суд посилався на довідку, видану директором житлового управління малого підприємства фірми "Ренесанс-ЛТД-92".
Указаний висновок є передчасним, оскільки суперечить технічному паспорту на це приміщення, виданому Одеським БТІ, і ця суперечність судом не усунута.
Крім того, судом не встановлено, на підставі якої норми матеріального права співвласники багатоквартирного житлового будинку мають право на відчуження допоміжних приміщень виходячи з їх цільового призначення як приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
А висновки апеляційного суду про те, що фактично мав місце договір дарування між співвласниками житлового будинку й ОСОБА_6, є помилковим, оскільки не відповідає як обставинам справи, так і нормам матеріального права, а саме: ст.ст. 717, 719 ЦК України.
Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального права й неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_32, представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Одеської міської ради, до якої приєдналося управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Одеської міської ради, задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко