розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2009 року

по справі № 16/576/08

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,АДРЕСА_1

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3АДРЕСА_3

про стягнення 66 978, 51 грн.,-

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, 3-тя особа без самостійних вимог па предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3про стягнення 66 978, 51 грн. збитків.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14 жовтня 2007 року, йому завдано матеріальних збитків та моральну шкоду на суму 66 978,51 грн., з яких: 759,51 грн. збитки на лікування, 42 280,00 грн. - збитки, що належать до упущеної вигоди, 21939.00 грн. - збитки, що належать до чистого доходу, 2000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідач у відзиві від 14.01.2009 року позовні вимоги не визнав, вважав їх незаконними та необґрунтованими.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2009 року по справі № 16/576/08 (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2(АДРЕСА_2) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(56500,АДРЕСА_1; ід. НОМЕР_1) 759, 51 грн. - збитків завданих внаслідок лікування, 500,00 грн. - моральної шкоди, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 42 280,00 грн. -збитків, що належить до упущеної вигоди, 21 939, 00 грн. -збитків, що належать до чистого доходу позивача та 1500,00 грн. моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2009 року по справі № 16/576/08 і прийняти нове рішення, яким стягнути на його користь збитків у сумі 42 280 грн., що належать до упущеної вигоди та 21 939 грн. збитків, що належать до реальних збитків.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2009 року по справі № 16/576/08, провадження по справі № 16/576/08 на підставі п.1 ст. 80 ГПК України припинити.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Від сторін, представники яких не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніякого клопотання не надходило.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи та обставини, на які посилаються скаржники, перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Апелянт ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі, що крім застосування принципу вини необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду, і самою шкодою. Безпосередній причинний зв'язок полягає в тому, що в результаті ДТП від попав в лікарню де тривалий час лікувався, що і стало причиною не отриманого ним доходу як фізичною особою-підприємцем. Не дотриманий порядок визначення доходу, втраченого в наслідок каліцтва, не стягнута упущена вигода.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 15 листопада 2007 року по 30 листопада 2007 року. Та до 12 січня 2008 року продовжував амбулаторне лікування. Договір Ж-1/2007 на виготовлення та поставку контактів між ним та ВАТ "Променергозахист" укладений 12 грудня 2007 року, тобто у той час коли він знаходився на лікуванні і тому реально доход отримати не міг.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору продукція поставляється змовнику партіями на протязі грудня 2007 року. Але в зв'язку з хворобою умови договору апелянт виконати не міг. 10.12.2007р., 25.12.2007 р., 08.01.2008 року в аптеці "Авіцена" ОСОБА_1 купував ліки (а.с.22) та приймав їх за його твердженням. Слід зазначити, що відповідно до п.1.3 договору при зміні цін на комплектуючи, матеріали та енергоносії ціна продукції, а також сума договору може бути змінена. З матеріалів справи не вбачається яку частину складають комплектуючи, матеріали та енергоносії. При таких умовах сума збитків не може бути такою, як вважає позивач. Тому висновок господарського суду про відмову у стягненні 42 280,00 грн. колегія суддів вважає обґрунтованим.

Що стосується збитків у сумі 21 939,00 грн. - збитків, що належать до його чистого доходу, колегія суддів не вбачає підстав для їх відшкодування, тому що апелянт не довів причинного зв'язку цих збитків та дорожньо-транспортною пригодою.

Приватний підприємець ОСОБА_2 у своєї апеляційної скарзі вважає, що спір не є господарським, він не є належним відповідачем у справі хоча ї є власником автомобіля, за договором оренди їм керував ОСОБА_3, тому він повинен відшкодувати заподіяну шкоду, захворювання позивача не пов'язано з ДТП, немає доказів що саме ці лікі були потрібні для лікування, моральна шкода з нього стягнута безпідставно, тому що шкода завдана фізичної особі а ні СПД.

Колегія суддів зазначає, що даний спір підсудний господарському суду на підставі ст. 1 Господарсько-процесуального кодексу України, відповідно до якої право звернення до господарського суду мають громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У справі є копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(а.с.112). Свій автомобіль він використовував для забезпечення його підприємницької діяльності -доставки товарів від виробників до його торгівельної мережі. Це твердження відповідач не спростував. Підстави для спростування його колегія суддів також не вбачає.

ОСОБА_2. є належним власником автомобілю ЗАЗ 1103 держзнак НОМЕР_2. Договору оренди з ОСОБА_3 він суду не надав. Тому докази того, що ОСОБА_3 керував ним на відповідній правовій підставі 14 жовтня 2007 року у справі відсутні. Своїм правом надати відповідні докази ОСОБА_2 не скористався, до суду не з'явився .

У справі є виписний епікриз історії хвороби №9090, де хворим вказаний ОСОБА_1, який поступив у хірургічне відділення Вознесенської ЦРЛ 15.11.2007 року з діагнозом : "ушиб шейно-грудного отдела на фоне остеохондроза с корешковим болевим синдромом. Вестибуло-атаксический синдром" (п.с.13). Колегія суддів вказаний діагноз вважає наслідком ДТП від 14 жовтня 2007 року. Доказів для спростування цього твердження позивача ОСОБА_2 суду не надав. Стягнення вартості ліків на лікування позивача колегія суддів вважає правомірним.

Рішення господарського суду в частині стягнення моральної шкода та її розміру колегія суддів вважає також обґрунтованим. Шкода заподіяна фізичної особі, яка є одночасно підприємцем.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення не має.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційних скаргах, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

Апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2на рішення господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2009 року по справі № 16/576/08 залишити без задоволення, рішення господарського суду -без змін.

Стягнути до державного бюджету України з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(56500,АДРЕСА_1; ід. НОМЕР_1) не сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 270 грн. 10 коп.

Стягнути до державного бюджету України з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2(АДРЕСА_2,) не сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 283 грн. 90 коп.