Державне підприємство "Донецька залізниця", м. Донецьк (далі за текстом - ДП "Донецька залізниця", позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до міського комунального підприємства "Жилсервіс", м. Луганськ (далі за текстом –МКП "Жилсервіс", відповідач, заявник апеляційної скарги) про стягнення заборгованості у сумі 227794 грн. 82 коп.

Заявою № 01/17-801 від 03.10.08 позивач по справі зменшив свої позовні вимоги і просив стягнути з МКП "Жилсервіс" заборгованість за фактично надані послуги з опалення житлового фонду в сумі 141890 грн. 06 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.11.08 по справі № 9/158 суддею Ворожцовим А.Г. у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за фактично надані послуги з опалення житлового фонду в сумі 141890 грн. 06 коп. відмовлено.

Позивач оскаржив дане судове рішення у Луганському апеляційному господарському суді.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.12.08 по справі № 9/158 колегією суддів у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., судді – Єжова С.С., Журавльова Л.І. апеляційну скаргу ДП "Донецька залізниця" на рішення господарського суду Луганської області від 14.11.08 по справі № 9/158 залишено без задоволення, а рішення по даній справі - без змін.

Позивач оскаржив постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.12.08 у касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду від 09.04.09 по справі № 9/158 касаційну скаргу ДП "Донецька залізниця" задоволено частково, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.12.08 та рішення господарського суду Луганської області від 14.11.08 по справі № 9/158 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 15.05.09 на новий розгляд справу передано до судді Яресько Б.В. Справі присвоєно новий номер 13/163(9/158).

Заявою № 01/17-317 від 03.06.09 позивач просив змінити підставу позову по справі № 13/163(9/158) про стягнення заборгованості за фактично надані послуги з опалення житлових будинків та стягнути з МКП "Жилсервіс" заборгованість за надані послуги за договором № 1/10 від 06.10.06 в сумі 141890 грн. 06 коп.

Доповненням до заяви про зміну підстави позову від 03.06.09 № 1/17-317 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з опалення житлового фонду за договором № 1/10 від 06.10.06 в сумі 141890 грн. 06 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.07.09 по справі № 13/163(9/158) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 141890 грн. 06 коп., державне мито у сумі 1418 грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 73 грн. 16 коп.

Дане судове рішення мотивовано ч. 3 ст. 6, ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України; ст. 173, 180, 193 Господарського кодексу України; ст. 20 Закону України "Про теплопостачання"; умовами договору № 1/10 від 06.10.06.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1454 від 20.07.09, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 06.07.09 по справі № 13/163(9/158) повністю.

Заявник апеляційної скарги вважає прийняте рішення таким, що прийняте порушенням норм матеріального права, суть якого не відповідає фактичним обставинам справи.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.07.09 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 06.07.09 у справі № 13/163(9/158) призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Баннова Т.М., судді –Бородіна Л.І., Парамонова Т.Ф.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 24.07.09 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача, розгляд справи було призначено на 25.08.09.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.09, на підставі ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у зв’язку з виходом з відпустки судді Семендяєвої І.В. та з метою рівномірного навантаження на суддів, головуючу суддю Баннову Т.М. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 13/163(9/158) та введено до складу колегії головуючого суддю Семендяєву І.В.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача № 01/17-448 від 11.08.09 яким вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню і просить залишити вищевказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 06.07.09 без змін.

Постанова приймається 25.08.09.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Після зміни підстави своїх позовних вимог, позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору не оплатив надані послуги за ціною, встановленою згідно діючих тарифів.

Заборгованість за зменшеними позовними вимогами за розрахунком позивача склала 141890 грн. 06 коп., яку суд першої інстанції визнав такою, що підлягає стягненню з наступних підстав.

06.10.06 сторонами був укладений договір № 1/10 про надання послуг з опалення житлового фонду (далі Договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов’язання з постачання теплової енергії на житлові будинки №№ 5, 7, 9 по вул. Українській м. Луганська. (п. 11).

Згідно п. 2.1 Договору відповідач зобов’язався на підставі діючих тарифів здійснювати оплату послуг з центрального опалювання із розрахунку 1 грн. 46 коп. за 1 кв. м на місяць у період опалювального сезону (з 15 жовтня по 15 квітня).

Як було з’ясовано місцевим судом, на момент укладення Договору, зазначений тариф був встановлений розпорядженням Луганської обласної державної адміністрації № 468 від 02.08.02.

Пунктом 2.5 Договору сторони передбачили, що оплата за отриману теплову енергію проводиться щомісячно до 25 числа, наступного за звітним місяцем поточного року.

Строк дії Договору сторони встановили з 15.10.06 по 15.10.07 (п. 6.1 Договору), але за згодою сторін Договір був розірваний достроково –з пропозицією відповідача № 1554 про розірвання договору від 14.09.07 позивач погодився листом № 01/17-712 від 05.10.07.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 141890 грн. 06 коп., який утворився, як зазначає позивач, в наслідок того, що відповідач відмовляється оплачувати надані послуги за регульованим тарифом 4 грн. 56 коп., а оплатив їх виходячи із тарифу, що діяв до 01.11.06 –1 грн. 46 коп. за кв. м.

Даний тариф був прийнятий та введений в дію з 01.11.06 рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.06 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та гарячої води та комунальні послуги з опалення, централізованого постачання гарячої води та пари та про визначення виконавців вищезазначених послуг на території м. Луганськ" з 01.11.06 тариф на опалення був збільшений та склав 4 грн. 56 коп.

Розглядаючи справу вдруге, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та врахував вказівки Вищого господарського суду України стосовно того, чи дійсно відповідач оплатив залізниці послуги з надання опалювання житлових будинків по Договору, які згідно ст. 111-21 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У рішенні, що оскаржується, суд першої інстанції зазначив, що даний спір виник стосовно того, що сторони не досягли згоди за яким тарифом –встановленим Договором або рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування належить оплачувати надані за договором послуги і з цього приводу обґрунтовано зробив висновок про правомірність застосування тарифу за рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.06 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та гарячої води та комунальні послуги з опалення, централізованого постачання гарячої води та пари та про визначення виконавців вищезазначених послуг на території м. Луганськ".

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" визначила, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частина 5 ст. 180 Господарського кодексу України встановлює, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

У відповідності із ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як слідує із п. 2.1 Договору, відповідач зобов’язувався на підставі діючих тарифів здійснювати оплату послуг з центрального опалювання із розрахунку 1 грн. 46 коп. за 1 кв. м на місяць у період опалювального сезону (з 15 жовтня по 15 квітня). На момент укладення договору зазначений тариф був встановлений розпорядженням Луганської обласної державної адміністрації від 02.08.02 № 468.

Отже, згідно положень п. 2.1. Договору при затверджені нового тарифу відповідач зобов’язаний оплачувати послуги виходячи з діючих тарифів.

В зв’язку з тим, що відповідач оплачував одержані послуги за тарифом 1 грн. 46 коп., який припинив свою дію з 01.11.06, а з 01.11.06 введений новий тариф 4 грн. 56 коп. утворилася заборгованість в сумі 141890 грн. 06 коп.

Відносно доводів апеляційної скарги та того, що вагонне депо ст. Луганськ не має ліцензії на здійснення господарської діяльності з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії та не є виробником та виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення, слід зазначити наступне.

Пункт 2 Прикінцевих положень Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.05 № 2633-ІV (2633-15) ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" доповнено новим пунктом 73, згідно якому такий вид діяльності як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного вище закону зобов’язує Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом та забезпечити розробку нормативно-правових актів, що випливають із цього закону.

Кабінет Міністрів України тільки 12.05.07 своєю постановою № 717 (717-2007-п) затвердив Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, згідно з яким Мінжитлокомунгосп повинен здійснювати ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Наказом Мінжитлокомунгоспу від 22.05.07 № 22 затверджено Положення про ліцензійну комісію Міністерства з питань житлово-комунального господарства України з питань ліцензування зазначеної вище господарської діяльності та її склад.

Таким чином, тільки 22.05.07, тобто після опалювального сезону 2006-2007 років, про який йдеться в позовній заяві ДП "Донецька залізниця", розпочато приймання заяв та документів суб’єктів господарювання для розгляду щодо можливості видачі їм ліцензій та видача ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Ці факти підтверджені листом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 19.06.07 № 5/11-103, наданому господарському суду Луганської області на ухвалу суду від 04.06.07 по справі № 3/2 пд.

Після 22.05.07 ДП "Донецька залізниця" звернулося до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України з заявою про надання ліцензії та отримало зазначену ліцензію 21.12.07.

Отже, посилання відповідача на те, що ДП "Донецька залізниця" не мала права користуватися при розрахунку суми заборгованості за опалення тарифами, затвердженими рішенням Виконкому Луганської міськради від 31.10.06 № 276/1, тому що не мало ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є неправомірним, оскільки станом на 31.10.06 жодне підприємство України, яке виробляло, транспортувало та постачало теплову енергію, не мало такої ліцензії, а тарифи затверджувалися для всіх підприємств –постачальників теплової енергії незалежно від наявності в них відповідної ліцензії.

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

1. Апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Жилсервіс", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 06.07.09 по справі № 13/163(9/158) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області 06.07.09 по справі № 13/163(9/158) залишити без змін.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.