Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Іваненко Я.Л.

при секретарі: Семеник Т.В.

За участю представників:

від прокуратури - Висоцька О.О. – посвідчення,

від позивача 1 - Тюшкевіч С.І. – дов. №5439/9/10-114 від 17.11.2008р.,

від позивача 2 - Наталин А.А. – дов. №31-28020-02-2/15 від 02.07.2008р.,

від відповідача - Костогризова Г.С. – дов. №8-01-16/53 від 17.01.2009р.,

Шелестун Д.М. – дов. №8-01-16/72 від 20.01.2009р.,

від третьої особи (на стороні позивача) – Пристрома Є.В. - дов. №05-04/5-28 від

06.01.09р.,

від третьої особи (на стороні відповідача) - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2008

у справі № 6/359 (Ковтун С.А.)

за позовом Заступник прокурора м.Києва

до Національна телекомпанія України

третя особа позивача Головне управління Державного казначейства у м.Києві

третя особа відповідача Державний комітет телебачення і радіомовлення України

про стягнення 19246915,98 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 13.11.2008р. у справі №6/359 позовні вимоги позивачів задоволені частково на підставі ст.ст. 525, 526, 1049 ЦК України, ст.ст. 72, 80 ЦК УРСР, стягнуто з НТК України (04119, м.Київ, вул.Мельникова, 42, код 23152907) до Державного бюджету України 53850465 японських ієн основного боргу, 969795 японських ієн відсотків по кредиту, 3220,15 грн. державного мита та 14,9 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м.Києва просить вказане рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог на підставі ст. 525, 526 ЦК України, ст.20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.1995р. №1002 (1002-95-п) .

У відзивах на апеляційну скаргу МФ України і ГУ ДК в місті Києві підтримують апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м.Києва.

У відзиві на апеляційну скаргу НТК України просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.10.1996р. між Міністерством фінансів України (кредитор), Національною телекомпанією України (позичальник) та Державним експортно-імпортним банком України було укладено кредитну угоду за №18/06-134 (далі – Угода, том 1 а.с.7-13).

Предметом вказаної Угоди є надання МФ України відповідачу кредиту. НТК України зобов’язалася повернути кредитні кошти та сплатити відсотки, а банк - надати банківські та інші послуги щодо здійснення пов'язаних з цим розрахунків на умовах, викладених в Угоді.

Відповідно до п.1.1 Угоди, підставою для її укладення була угода про позику від 28.12.1995р. між Ексімбанком Японії та Україною, в особі Міністерства фінансів України.

У п.1.3 Угоди визначено, що відповідач здійснює погашення 530895947 японських ієн основної суми кредиту та відсотків по ньому за рахунок надходжень від власної господарської діяльності, та решти кредиту - за рахунок щорічного бюджетного фінансування підприємств та організацій Держтелерадіо.

Відповідно до п.2.2 Угоди кредит - це грошові кошти в сумі 1140413330 японських ієн, які надаються шляхом оплати 85 % вартості контрактів, з яких 530895947 японських ієн надаються на умовах повернення, строковості та оплатності.

Пунктом 2.4 Угоди встановлено, що відсотки за кредит - це платіж на користь кредитора (позивача-2) за надання частини кредиту в розмірі 530895947 японських ієн на умовах повернення, строковості та оплатності.

Відсотки банку - це відсотки, які сплачуються на користь банку у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності починаючи з дати першої оплати контрактів у календарному році до повного виконання зобов'язань за Угодою, виходячи з року умовно прийнятого 365 дням та фактичної кількості днів у місяці, відсотки по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності сплачуються позичальником два рази на рік разом з погашенням основного боргу (п. 2.5 Угоди).

Відповідно до п.5.3.1 Угоди відповідач зобов'язується повернути частину кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, шляхом десяти рівних платежів у валюті кредиту кожні шість місяців 5 травня та 5 листопада, починаючи з 05.05.1997р., на рахунок та сплатити відсотки по ньому два рази на рік разом з поверненням суми кредиту, при цьому відсотки, вказані в пункті 2.4.2 Угоди, перераховуються на зведений рахунок кредитора.

Пунктом 5.5.2 Угоди визначено обов'язок банку скласти графік повернення кредиту та відсотків, який є невід'ємною частиною Угоди, вести облік заборгованості позичальника та сповіщати кредитора про стан заборгованості на перше число кожного місяця не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяцем.

Відповідно до графіку, заборгованість мала бути погашена до 15.11.2001р.

Як зазначалося вище, спірна Угода укладалася під державні гарантії, а тому суд помилково частково стягнув санкції по Угоді застосувавши норми Цивільних кодексів УРСР (1540-06) і України згідно яких регулюється застосування позовної давності. Крім того, суд припустився помилки, задовольняючи позов в стягненні японських ієн, в той час як позовні вимоги було заявлено в українських гривнях.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у межах встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та відповідно до законів України.

Відповідно до ч.4 ст. 17 Бюджетного кодексу України у разі

невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та

обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою

або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань та

стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих

підприємствам і організаціям позичок, наданих за рахунок коштів, залучених

державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками

органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у

порядку, передбаченому законом для стягнення невнесених у строк податків і

неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок

майна боржників.

У п.2 постанови КМУ від 14.12.1995р. №1002 "Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України" (1002-95-п) визначено, органами державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв'язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, забезпечити за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього у безспірному порядку певної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідно до п.30 ст. 2 Бюджетного кодексу "органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень".

Згідно до п.3.1.1. Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

На підставі інформації, наданої Державним казначейством України Головне управління нараховує пеню, оформлює подання на прострочену заборгованість підприємств-позичальників та подає їх до податкових органів для ведення ними претензійно - позовної роботи.

Пеня нараховується відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом ДПА України № 77 від 01.03.2001р. "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені" (z0240-01) та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №290 від 11.06.2003р. "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби" (z0522-03) . Розрахунок пені здійснюється за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день погашення.

У зв'язку з невиконанням Національної телекомпанії України своїх зобов'язань утворилась прострочена заборгованість перед Державним бюджетом України в розмірі 19246915,98 грн.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м.Києва задовольнити. Рішення господарського суду м.Києва від 13.11.2008р. у справі №6/359 скасувати, позовні вимоги позивача задовольнити повністю, стягнувши з НТК України (04119, м.Київ, вул.Мельникова, 42, код 23152907) до Державного бюджету України 19246915,98 грн. заборгованості по кредитній угоді №18/06-134 від 16.10.1996р., 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Справу №6/359 повернути до господарського суду м.Києва, який зобов’язати видати наказ.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

10.03.09 (відправлено)