Громадська організація "Асоціація Територіальна громада" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук", в якому з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог просила суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" на користь громадської організації "Асоціація Територіальна громада" 85 000,00 грн. заборгованості, 73 579,18 грн. складової боргу і 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 22/70 від 23.01.2009р. позов громадської організації "Асоціація Територіальна громада" задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" на користь громадської організації "Асоціація Територіальна громада" 85 000,00 грн. заборгованості, в іншій частині позову відмовленою.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" своїх договірних зобов’язань щодо здійснення поліграфічних робіт на повну суму здійсненої громадською організацією "Асоціація Територіальна громада" передплати не виконано, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка, станом на день розгляду справи становить 85 000,00 грн. Також місцевий господарський суд зазначає про те, що за договорами № 45, 46 від 18.04.2003р., № 31 від 01.01.2005р. на товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" були покладені обов’язки по виконанню поліграфічних послуг, які за своєю природою не є грошовими, а тому, підстави для стягнення з останнього на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних відсутні.

Громадська організація "Асоціація Територіальна громада", не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 22/70 від 23.01.2009р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" на користь громадської організації "Асоціація Територіальна громада" 73 579,18 грн. складової боргу та 3% річних скасувати.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних є помилковим, оскільки господарським судом м. Києва не надано належної оцінки тому, що після закінчення терміну дії договору № 31 на виконання поліграфічних робіт від 01.01.2005р. у ТОВ "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" виникло зобов’язання щодо повернення коштів, а тому зобов’язання відповідача є грошовим.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" також звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 22/70 від 23.01.2009р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог громадської організації "Асоціація Територіальна громада" відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на договорі № 31 від 01.05.2005р., а тому, встановивши, що між сторонами 18.04.2003р. виникли зобов’язання, які базуються на договорі № 46 від 18.04.2003р., місцевий господарський суд, в порушення норм ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, самостійно вийшов за межі позовних вимог. Посилання суду на договір № 45 від 18.04.2003р., як на підставу продовження зобов’язань по договору № 46 від 18.04.2003р. є необґрунтованим, оскільки договір № 45 від 18.04.2003р. між сторонами не укладався. Крім того, заявлена громадською організацією "Асоціація Територіальна громада" сума позовних вимог у розмірі 85 000,00 грн. є безпідставною, в зв’язку з тим, що останньою не доведено, що зобов’язання, які існували між сторонами припинились. Також позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про виникнення цієї заборгованості з урахуванням строку позовної давності. Клопотань та заяв з приводу поновлення пропущеного строку позовної давності громадською організацією "Асоціація Територіальна громада" не заявлялось, а тому останньою пропущено строк по зобов’язаннях, що існували до моменту укладення договору № 31 від 01.05.2005р. До того ж, місцевий господарський суд не розмежував зобов’язань по договору № 46 від 18.04.2003р., а також зобов’язань по договору № 31 від 01.05.2005р.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

18.04.2003р. між громадською організацією "Асоціація Територіальна громада" та товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" укладено договір на виконання поліграфічних робіт. У відповідності до умов даного договору ТОВ "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" взяло на себе зобов’язання здійснювати монтаж полос газети, виготовлення друкарських форм, друк і видачу тиражу газети "Ми – родина": обсяг 4 полос А3, фарба 2+1, тираж 8 000 примірників, періодичність друку - раз на місяць, а громадська організація "Асоціація Територіальна громада" - здійснювати своєчасне, згідно підписаному сторонами графіку, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1), здавання у виробництво фотоформ полос газет, які повністю відповідають технічним вимогам (додаток № 2).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

З матеріалів справи вбачається, що при виконанні робіт, обсяг та порядок виконання яких врегульовано договором на виконання поліграфічних робіт від 18.04.2003р., відповідачем складались первинні бухгалтерські документи з посиланням на номер договору - 46, тоді як позивачем сплачувались ці роботи з посиланням на договір № 45 від 18.04.2003р.

З наявних в матеріалах справи договорів № 45 та № 46 вбачається, що вказані договори є ідентичними по тексту написання, не містять жодних розбіжностей окрім номеру договору.

А тому, як вірно встановив місцевий господарський суд, зобов'язання, що виникали для сторін з договорів № 45, № 46 від 18.04.2003р. є одними і тими ж зобов'язаннями, які врегульовані положеннями договору складеного сторонами 18.04.2003р. Враховуючи зазначене вище, доводи відповідача про те, що роботи по договору № 45 позивачем не замовлялись і не оплачувались роботи по договору № 46, колегія суддів вважає безпідставними.

До того ж, наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про зарахування відповідачем проплат здійснених позивачем з посиланням на договір № 45 в рахунок оплати робіт по договору № 46 (в електронному варіанті номер договору № 45 виправлено на № 46), а надані позивачем платіжні доручення № 02 від 21.07.2003р., № 01 від 07.05.2003р., № 03 від 25.12.2003р., № 04 від 01.03.2004р., № 08 від 03.06.2004р., № 04 від 15.07.2004р., № 10 від 11.08.2004р., № 11 від 03.11.2004р., № 15 від 24.12.2004р., № 5 від 29.03.2005р. підтверджують здійснення вказаних оплат з посиланням на договір № 45 від 18.04.2003р.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, відносини сторін щодо виконання поліграфічних робіт були оформлені договором № 31 від 01.01.2005р. за умовами якого відповідач зобов’язався здійснити монтаж шпальт газет, виготовлення друкарських форм, друк і видачу накладу газет "Теплі долоні", "Самоврядування Києва" згідно окремого листа замовлення, а позивач - здійснити своєчасно, згідно листа-замовлення та затвердженого графіку, здачу у виробництво фотоформ шпальт газет, які повністю відповідають технічним вимогам.

Строк дії договору № 31 від 01.01.2005р. згідно п. 5.7 даного договору встановлений з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., а п. 5.7 договору № 45 (46) від 18.04.2003р. сторони погодили, що вказаний договір діє з 18.04.2003р. по 01.01.2004р.

З матеріалів справи вбачається, що фактично, поліграфічні роботи (монтаж полос газети, виготовлення друкарських форм, друк і видача тиражу газети "Ми – родина") виконувались ТОВ "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" впродовж 2003р. - 2006р. Тобто, укладення договорів № 45 (46) від 18.04.2003р. і № 31 від 01.01.2005р. було лише оформленням відносин, що існували та продовжувались з травня 2003р. по березень 2006р.

Згідно із п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України (435-15) набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В силу перехідних положень Господарського кодексу України (436-15) (п. 4) до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Враховуючи те, що згідно п. 5.7 договору на виконання поліграфічних робіт від 18.04.2003р., строк дії даного договору встановлений з 18.04.2003р. по 01.01.2004р., а правовідносини, що виникли між сторонами, продовжували існувати після набрання чинності зазначеними нормативними актами, то застосуванню у спорі що виник між сторонами підлягають Цивільний кодекс України (435-15) та Господарський кодекс України (436-15) .

Статтею 1 Господарського кодексу України встановлено, що вказаний кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Таким чином, оскільки позивач та відповідач є суб'єктами господарювання та уклали спірний договір при здійсненні своєї господарської діяльності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Господарський кодекс України (436-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Досягнення згоди щодо виконання поліграфічних робіт за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами зобов'язань, що виникають з договору підряду, а згідно положень ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення договорів № 45, № 46 від 18.04.2003р., № 31 від 01.01.2005р. визначають здійснення розрахунків за поліграфічні та інші послуги шляхом попередньої оплати з проведенням кінцевого розрахунку до 10 числа наступного місяця з обов'язковим доданням розрахунків виконаних послуг по кожному номеру газети (п. 3.2 договорів).

Так, згідно платіжних доручень (отримання коштів підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками) позивачем в рахунок оплати поліграфічних робіт з посиланням на договір № 45 від 18.04.2003р. перераховано 761,30 грн. (платіжне доручення № 01 від 07.05.2003р.), 2 572,62 грн. (платіжне доручення № 02 від 21.07.2003р.), 1 600,00 грн. (платіжне доручення № 03 від 25.12.2003р.), 2 000,00 грн. (платіжне доручення № 04 від 01.03.2004р.), 5 000,00 грн. (платіжне доручення № 08 від 03.06.2004р.), 5 869,08 грн. (платіжне доручення № 04 від 15.07.2004р.), 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 10 від 11.08.2004р.), 7 320,00 грн. (платіжне доручення № 11 від 03.11.2004р.), 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 15 від 24.12.2004р.), 12 400,00 грн. (платіжне доручення № 5 від 29.03.2005р.).

Виконання робіт згідно здійснених проплат підтверджується складеними сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт, накладними, що підтверджують отримання продукції, звітом про витрати паперу та вартість поліграфічних послуг, а також довіреностями громадської організації. Зокрема, з зазначених актів вбачається, що згідно договору № 46 від 18.04.2003р. відповідачем виконано поліграфічні послуги, в травні місяці 2003р. на загальну суму 761,30 грн., в червні місяці 2003р. на загальну суму 857,54 грн., в липні місяці 2003р. на загальну суму 857,54 грн., в серпні місяці 2003р. на загальну суму 809,42 грн., в грудні місяці 2003р. на загальну суму 1 623,24 грн., в березні місяці 2004р. на загальну суму 1 890,40 грн., в травні місяці 2004р. на загальну суму 3 758,64 грн., в липні місяці 2004р. на загальну суму 5 403,52 грн., в серпні місяці 2004р. на загальну суму 3 486,72 грн., в вересні місяці 2004р. на загальну суму 5 610,24 грн., в жовтні місяці 2004р. на загальну суму 6 488,64 грн., в листопаді місяці 2004р. на загальну суму 6 663, 84 грн.

Всього, первинні документи оформлені з посиланням на договір від 18.04.2003р. свідчать про здійснення передплати за роботи в загальному розмірі 57 523,00 грн., та виконання робіт на суму 38 211,00 грн.

Таким чином, як вірно встановив місцевий господарський суд, виконання робіт ТОВ "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" та їх оформлення з посиланням на договір № 46 від 18.04.2003р. і здійснення оплат протягом 2004 року з посиланням на договір № 45 від 18.04.2003р. підтверджує досягнення згоди сторін щодо продовження договірних відносин, які оформлені договором від 18.04.2003р. після закінчення строку, який встановлений у ньому як строк дії договору.

Подальше оформлення виконаних поліграфічних робіт сторонами здійснювалось з посиланням на договір № 31 від 01.01.2005р., однак кінцеві розрахунки за договором від 18.04.2003р. сторонами не проводились, а переплата по договору відповідачем на користь позивача не поверталась.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з посиланням на договір № 31 від 01.01.2005р., здійснено оплату робіт на загальну суму 265 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 10.06.2005р. на суму 20 000,00 грн., № 7 від 14.07.2005р. на суму 60 000,00 грн., № 8 від 01.08.2005р. на суму 100 000,00 грн., № 9 від 14.10.2005р. на суму 50 000,00 грн., № 10 від 26.12.2005р. на суму 35 000,00 грн.

Виконання робіт по договору підтверджується складеними актами здачі-приймання виконаних робіт: від 31.01.2005р. на суму 6 336,72 грн., від 31.03.2005р. на суму 7 301,61 грн., від 31.05.2005р. на суму 12 999,85 грн., від 30.06.2005р. на суму 23 915,86 грн., від 30.09.2005р. на суму 11 597,93 грн., від 31.10.2005р. на суму 12 975,85 грн., від 30.11.2005р. на суму 11 957,93 грн., від 30.12.2005р. на суму 76 683,16 грн., від 31.01.2006р. на суму 7 780,26 грн., від 31.03.2006р. на суму 1 219,01 грн.

Загальна сума здійсненої передплати згідно платіжних документів з посиланням на договір № 31 від 01.01.2005р. складає 265 000,00 грн., а сума виконаних робіт за актами що оформлені з посиланням на зазначений договір - 173 312,18 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що останній акт здачі-приймання виконаних робіт по договору складений 31.03.2006р., тобто вже після закінчення строку, який зазначений як строк дії договору у п. 5.7 договору (31.12.2005р.).

Враховуючи те, що договірні відносини сторін по виконанню поліграфічних послуг припинились, та з урахуванням виконання робіт на суму, що є меншою аніж здійснена передплата, у відповідача виник обов’язок повернути безпідставно збережені гроші в сумі 111 183,78 грн., в тому числі 91 871,82 грн. по договору № 31 від 01.01.2005р., що підтверджується документами про які зазначалось вище, а також актом звірки розрахунків за період з 01.05.2003р. по 27.11.2008р. (т. 1, а.с. 65).

На виконання вимог позивача щодо повернення залишку передплати, відповідач повернув позивачеві 26 183,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 467 від 19.07.2007р. на суму 1 183,78 грн., № 514 від 07.08.2007р., на суму 5 000,00 грн., № 610 від 11.09.2007р. на суму 5 000,00 грн., № 656 від 21.09.2007р. на суму 5 000,00 грн., № 795 від 31.10.2007р. на суму 5 000,00 грн., № 1208 від 02.10.2008р. на суму 5 000,00 грн.

Таким чином, розмір неповернутої відповідачем передплати становить 85 000,00 грн. (111 183,78 – 26 183,78 = 85 000,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про повернення громадській організації "Асоціація Територіальна громада" суми зазначеної передплати, товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" не надано. А тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що ним правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 85 000,00 грн.

Стосовно вимог громадської організації "Асоціація Територіальна громада" щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 73 579,18 грн. складової боргу і 3% річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення зазначеної статті застосовується у випадку наявності прострочення боржника по грошовому зобов’язанню за укладеними між сторонами договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов договорів № 45, 46 від 18.04.2003р., № 31 від 01.01.2005р. на відповідача були покладені обов’язки по виконанню поліграфічних послуг, які за своєю правовою природою не є грошовими зобов’язаннями.

Таким чином, оскільки між сторонами виникли правові відносини, що випливають із обов’язку відповідача повернути розмір передплати за невиконані поліграфічні послуги, як безпідставно набуте майно, а не грошові зобов’язання (оплатити виконану роботу, поставлену продукцію, надані послуги), що витікають із договорів, то колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 73 579,18 грн. складової боргу і 3% річних є неправомірними.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача процентів на підставі ст. 536, ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України.

У відповідності до заяви про збільшення розміру позовних вимог (т. 1, а.с. 54), громадська організація "Асоціація Територіальна громада" просила місцевий господарський суд об’єднати позовні вимоги за договорами №№ 45, 46 від 18.04.2003р. та № 31 від 01.05.2005р. в одне провадження, а тому, доводи відповідача про те, що місцевий господарський суд, встановивши, що між сторонами 18.04.2003р. виникли зобов’язання, які базуються на договорі № 46 від 18.04.2003р. вийшов за межі позовних вимог, є такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також слід зазначити, що звертаючись з позовом про стягнення з товариства з обмежено ю відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" заборгованості, громадська організація "Асоціація Територіальна громада" просила суд повернути зайво сплачені кошти перераховані в рахунок оплати робіт за договорами №№ 45, 46 від 18.04.2003р. та № 31 від 01.05.2005р., а не зобов’язати відповідача виконати свої договірні зобов’язання за вказаними договорами. Вимогу про повернення зайво сплачених коштів громадською організацію "Асоціація Територіальна громада" заявлено 18.10.2006р., про що зокрема свідчить наявний в матеріалах справи лист № 03/10 від 18.10.2006р.

Оскільки позивач просить суд повернути зайво сплачені кошти по за дією цих договорів, колегія суддів вважає, що у відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України позивач не пропустив строк позовної давності щодо стягнення з відповідача суми передплати, а відтак, доводи відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано акт звірки розрахунків від 01.07.2008р., що є дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого боргу та у відповідності до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перериває строк позовної давності.

Інші посилання відповідача на неправильне встановлення фактичних обставин справи та порушення норм процесуального права спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і у відповідності до норм ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.