Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Процика Т.С.

Слуки М.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційне подання військового прокурора Івано-Франківського гарнізону від 17.10.08р. №3003

на рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2008р.

у справі №30/188

за позовом Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А1349, м.Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Виробниче підприємство "Теодоліт"", м.Львів

про стягнення 40465 грн.

за участю представників

від позивача – Гром А.М. –представник (дов. у справі);

від відповідача –Гоїн І.Т. –представник (дов. у справі);

від прокуратури –не з’явився (належно повідомлений).

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Зокрема, розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам надати перелік питань, які необхідно поставити експерту у разі задоволення судом заявленого в судовому засіданні представником позивача клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі.

Однак доцільність призначення судової експертизи відпала у зв’язку із тим, що в результаті проведеної сторонами двосторонньої звірки по об’ємах виконаних робіт (охоронний периметр, сховища), що підтверджується актом від 09.02.09р. №337, з’ясувалось що об’єм виконаних відповідачем робіт відповідає об’єму виконаних робіт згідно актів виконаних робіт, підписаних сторонами.

Права та обов’язки згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Представниками сторін та прокурором заявлено клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2008р. у справі №30/188 (суддя Мороз Н.В.) в задоволенні позову військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А1349 до ТзОВ "Виробниче підприємство "Теодоліт""про стягнення 40465 грн. відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано ч.2 ст. 11, ст.ст. 509, 525, 526, 875, 882 Цивільного кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідачем виконані роботи прийняті позивачем в повному обсязі, а передбачені законом чи договором підстави для неприйняття чи неоплати таких робіт позивачем не доведено, інші обставини, з якими б закон пов’язував можливість стягнення з відповідача заявленої суми, в матеріалах справи також відсутні.

З підстав, зазначених в апеляційному поданні, військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону оскаржив рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, стверджуючи про невідповідність фактично виконаних об’ємів та розцінок робіт із тими, які були прийняті та оплачені позивачем.

Зокрема, апелянт зазначає, що згідно проведених на підставі контрольних обмірів та з представлених відповідачем платіжних документів розрахунків загальна вартість робіт по будівництву охоронного периметру у 2005-2006 роках склала 142126 грн., а загальна вартість робіт по ремонту фасадів сховищ у 2006 році склала 22409 грн., тобто позивачем зайво сплачено відповідачу 32874 грн. та 7591 грн. відповідно.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

У своєму відзиві ТзОВ "Виробниче підприємство "Теодоліт""не погоджується з доводами апелянта, наполягаючи на тому, що проведені в ході ревізії фінансової та господарського діяльності військової частини контрольні обміри робіт, виконаних відповідачем по будівництву охоронного периметру, було здійснено за відсутності представника відповідача, від якого жодних платіжних документів, необхідних для проведення розрахунків по встановленню фактичної ціни вартості виконаних робіт, не вимагалось. Контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконаних робіт здійснювався уповноваженими представниками замовника під час будівництва, приймання виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт, про що свідчить висновок №34/09-07 спеціаліста-будівельника на лист командира військової частини А1349 з приводу надання допомоги в проведенні будівельно-технічної експертизи по виконаних роботах підрядною організацією на об’єктах військової частини в м.Івано-Франківську.

Заслухавши прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційного подання, судом встановлено наступне:

військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону подав позов в інтересах держави в особі військової частини А1349 про стягнення на її користь з ТзОВ "Виробниче підприємство "Теодоліт""завищені об’єми та вартості робіт у розмірі 40465 грн. по реконструкції охоронного периметру та будівництву блискавкозахисних споруд.

Фактично, як з’ясовано судами, про завищення об’ємів робіт та вартості робіт по будівництву блискавкозахисних споруд спору немає.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.99р. №193 "Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.95р. №472 "Про програму забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 1995-2015 роки" (472-95-п) та витягу з Титулів на виконання заходів з підвищення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 2005 та 2006 роки між військовою частиною А1349 (замовник) та ТзОВ "Виробниче підприємство "Теодоліт""(підрядник) 20.09.05р. укладено договори №605/20/41 по ремонту сховищ та №605/19/41 по реконструкції охоронного периметру.

Саме по цих договорах виник спір.

Умовами вищевказаних договорів передбачено, що підрядник зобов’язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договорами підряду строк закінчені роботи, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію або обґрунтоване технічне завдання (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Сторони визначили вартість робіт за договором №605/20/41 на суму 30000 грн. та за договором №605/19/41 на суму 150000 грн.

Відповідно до п.п.4.1.1, 4.1.2 договорів договірна ціна є динамічною, додається додатком та переглядається після розробки проектно-кошторисної документації та підлягає уточненню при здаванні робіт підряднику; перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками, оформляється сторонами шляхом складання додаткових угод.

Відповідно до п.4.1.3 спірних договорів фактична вартість робіт оплачується по акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і формі КБ-3 з додатками.

Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни робіт проекту, кошторису, будівельним нормам і правилам, а матеріалів, конструкції виробів –державним стандартам і технічним умовам та відповідності середньо регіональним цінам. Контроль здійснюється уповноваженими представниками замовника при технічному нагляді за ходом будівництва під час прийняття виконаних робіт, контрольних обмірів, а також при перевірці форм КБ-3, КБ-2В, КБ-6, М-29. Для здійснення перевірки замовник має право вимагати доступу до усіх документів підрядчика, пов’язаних з виконанням робіт та визначенням фактичних витрат на будівництво об’єкта (п.5.8 договорів).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем виконано підрядні роботи на суми 30000 грн. та 148999 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2в) і формами КБ-3, підписаними обома сторонами (наявні у справі).

За виконані роботи по ремонту сховищ позивач сплатив 30 тис.грн. (договір №605/20/41), хоч твердить про те, що вартість виконаних робіт складає 22409 грн. по договору №605/19/41 згідно довідок та актів форми КБ-3 та КБ-2В виконано роботи на загальну суму 148999 грн. Проплата підтверджується на суму 132315 грн., беручи до уваги підстави платежу.

Вищевказане підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст.629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Однак, в обґрунтування підставності позовних та апеляційних вимог, позивач посилається на акт комплексної документальної ревізії фінансової та господарської діяльності військової частини А1349 від 04.04.07р. №378, в якому зафіксовано, що здійснені в ході ревізії контрольні обміри об’ємів робіт, виконаних відповідачем, по реконструкції охоронного периметру та по ремонту фасадів сховищ не відповідають об’ємам робіт, передбаченим спірними договорами та оплачених позивачем та розцінки за такі роботи завищені, в підтвердження чого позивачем також долучено акти контрольних обмірів (розрахунків).

Апелянт вважає, що ним зайво сплачено відповідачу 32874 грн. вартості ремонту фасадів сховищ та 7591 грн. вартості реконструкції охоронного периметру, всього 40465 грн.

Також зі справи вбачається, що приймання виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт здійснювалось зі сторони позивача державною комісією військової частини А1349, яка відповідно до умов спірних договорів зобов’язувалась здійснювати технічний контроль і нагляд за відповідністю виконаних підрядних робіт кількісним та якісним показникам під час їх приймання і підписання актів виконаних робіт. Цією комісією не виявлено жодного завищення об’ємів робіт.

На вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі суду від 28.01.09р., сторони провели двосторонню звірку по об’ємах виконаних робіт (охоронний периметр, сховища) і підписали акт №337 від 09.02.09р., в якому зазначено, що згідно укладених між сторонами підрядних договорів по реконструкції огорожі та ремонту фасаду сховищ на складі авіаційних засобів ураження військової частини А1349, які проводило ТзОВ "Виробниче підприємство "Теодоліт""у 2005-2006 роках по КПИВ 2101200 за "Програмою забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 1995-2015 рокт", роботи виконані згідно актів виконаних робіт з урахуванням технічного завдання, яке не було врегульовано додатковою угодою.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст.632 цього ж Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 33 ГПК України).

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає правомірним оскаржуване рішення суду, а апеляційне подання таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційне подання військового прокурора залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 09.10.08р. у цій справі –без змін.

2. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст. 107, 109 ГПК України.

3. Справу повернути в місцевий господарський суд.