Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради №283/944 (ra0283023-07) від 15.03.2007р. "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування групи адміністративно-житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та громадського призначення з наземними та підземними паркінгами, зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Івана Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення були порушені вимоги чинного законодавства в частині дотримання порядку припинення права користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушені охоронювані законом права та інтереси позивача, як орендаря спірної земельної ділянки.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість та недоведеність, оскільки оспорюване рішення прийнято відповідачем в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим згадане рішення не порушує прав та інтересів позивача.

Третя особа-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг") заперечувала проти позову, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи про те, що позивач в добровільному порядку відмовився від права користування спірною земельною ділянкою, у зв’язку з чим факт прийняття Київською міською радою рішення про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг" вказаної земельної ділянки не призвело до порушення прав та інтересів позивача. До того ж, відмова від права користування земельною ділянкою передбачена умовами договору про пайову участь у будівництві від 25.04.2006р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг".

Третя особа-2 (Фонд державного майна України) підтримала позовні вимоги з підстав ідентичних тим, які були наведені позивачем, просила суд позов задовольнити.

Третя особа-3 (Національна академія наук України) також підтримала позов.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2008р. у справі №16/60 позов було задоволено повністю, визнано недійсним рішення Київської міської ради від 15.03.2007р. №283/944 (ra0283023-07) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування групи адміністративно-житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та громадського призначення з наземним та підземним паркінгами, зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Івана Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва", а також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач та третя особа-1 звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2008р. у справі №16/60 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008р. апеляційні скарги відповідача та третьої особи-1 були прийняті до провадження та призначені до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2008р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2008р. апеляційне провадження у справі №16/60 було зупинено до вирішення пов’язаної з нею справи №32/542, предметом розгляду якої є дійсність (відповідність вимогам законодавства) договору про пайову участь у будівництві від 25.04.2006р., укладеного між позивачем та третьою особою-1.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою Київського апеляційного господарського суду, позивач звернувся до вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2008р. про зупинення апеляційного провадження у справі №16/60.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2008р. касаційну скаргу позивача було задоволено, ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а матеріали справи №16/60 скеровано для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008р. апеляційні скарги було призначено до розгляду на 12.11.2008р. Однак, у зв’язку із надходженням касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України №16/60 від 02.10.2008р., матеріали справи було скеровано до касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 11.12.2008р. було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України №16/60 від 02.10.2008р., справу направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2009р. апеляційні скарги були призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2009р.

В судовому засіданні 04.03.2009р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах відповідача та третьої особи-1, просив суд задовольнити апеляційні скарги та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2008р. у справі №16/60, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача та третьої особи-2 в судовому засіданні заперечували проти апеляційних скарг, просили суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники третьої особи-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг") та третьої особи-3 (Національної академії наук України) в судове засідання 04.03.2009р. не з’явились, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка сторін та третіх осіб у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні належні докази повідомлення третьої особи-1 та третьої особи-3 про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників третьої особи-1 та третьої особи-3 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона" (далі – позивач) було створено державою в особі Фонду державного майна України та підприємствами приватної форми власності шляхом реорганізації Державного підприємства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона" Національної академії наук України у 2002 році.

Згідно з Актом прийому-передачі №165 від 12.06.2002р.Фонд державного майна (далі – третя особа-2) від імені держави здійснив внесок до статутного фонду позивача у вигляді цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона" в обмін на 81,5559% акцій Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона" (позивача).

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також суб'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним названим Законом.

Згідно з Постановою №1760 (1760-2006-п) від 20.12.2006р. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.1996р. №226 (226-96-п) " Кабінет Міністрів України від імені держави визначив Національну академію наук України особою, уповноваженою здійснювати управління державним пакетом акцій.

Включивши державний пакет акцій Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" до майнового комплексу Національної академії наук України, Кабінет Міністрів України уповноважив Національну академію наук України (далі – третя особа-3) здійснювати всі повноваження власника щодо вказаних державних корпоративних прав в межах чинного законодавства України.

Національна академія наук України являється повноважним управителем державного пакету акцій Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" у розмірі 81,5559% з усіма правами, наданими акціонеру господарського товариства діючим законодавством України.

Земельна ділянка загальною площею 3,943 га по вул. І.Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва знаходиться у володінні та користуванні позивача на підставі рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих №1780 від 26.11.1963р. "Про відвід земельної ділянки Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона АН УРСР" та №969 від 25.06.1968р. "Про відвід додаткової земельної ділянки дослідному заводу інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона АН УРСР під розміщення території заводу".

15.03.2007 р. на IV сесії V скликання Київської міської ради було прийнято рішення №283/944 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування групи адміністративно-житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та громадського призначення з наземним та підземним паркінгами, зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Івана Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва", згідно з п.4 якого вирішено припинити дослідному заводу Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона право користування вказаною вище земельною ділянкою, зарахувавши її до земель запасу житлової та громадської забудови, а також передати дану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг" в короткострокову оренду на 5 років.

Приймаючи рішення №283/944 від 15.03.2007р., Київська міська рада посилалась на лист-згоду позивача №265/339 від 28.04.2006р. щодо припинення права постійного користування та вилучення земельної ділянки на вул. Івана Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва зі знесенням існуючих будівель і споруд, розташованих на ній.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати недійсним вказане рішення, зазначаючи, зокрема, про те, що згода на припинення права користування спірною земельною ділянкою була надана Головою правління Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона", який не мав на це належного обсягу повноважень, оскільки згідно зі Статутом позивача прийняття рішення про відмову від права Товариства постійно користуватися належними йому земельними ділянками віднесено до компетенції Загальних зборів акціонерів товариства.

Суд першої інстанції задовольнив позов, мотивуючи це відсутністю законодавчо визначених підстав для припинення відповідачем права користування позивача спірною земельною ділянкою, оскільки суду не були надані належні докази на підтвердження того, що Голова правління позивача мав право та повноваження одноосібно, без погодження та наявності відповідного рішення Вищого органу управління Товариства, здійснювати таку відмову.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач та третя особа-1 звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких, зокрема, зазначали про те, що статутом позивача не заборонено Голові правління відмовлятись від права користування земельними ділянками, належними товариству, до того ж, відмова позивача від права користування спірною земельною ділянкою була обумовлена в Договорі про пайову участь в будівництві від 25.04.2006р., укладеному між позивачем та третьою особою-1.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача та третьої особи-1, вважає їх помилковими, з огляду на наступні обставини.

В ст. 85 Господарського кодексу України, зокрема, зазначено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Дана норма кореспондується з положеннями п.1 ч.1 ст. 115 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно з п.4.1, п.4.8 Статуту Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона", останнє є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого Державного підприємства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" і власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Як було встановлено судом, Фондом державного майна України було передано до статутного фонду позивача цілісний майновий комплекс виробничих будівель та споруд, які знаходяться на вул. Івана Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва.

15.03.2007р. Київською міською радою прийнято Рішення №283/944 (ra0283023-07) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування групи адміністративно-житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та громадського призначення з наземним та підземним паркінгами, зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Івана Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва" з посиланням на добровільну відмову позивача від права користування вказаною земельною ділянкою.

У відповідності до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених

Земельним кодексом України (2768-14) ;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та

організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з положеннями Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) компетенція органів управління товариства визначається цим законом та Статутом товариства.

В ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Згідно з п."ї" даної статті до компетенції загальних зборів, зокрема, належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. При цьому, повноваження, передбачені пунктами "б", "д", "е", "ї", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

У відповідності до розділу 11 Статуту позивача, вищим органом управління Товариства є Загальні збори акціонерів, до компетенції яких, зокрема, віднесено повноваження щодо затвердження цивільно-правових угод, сума яких перевищує 50% статутного фонду та прийняття рішень з питань відчуження майна, внесеного Фондом державного майна України в якості оплати за акції.

В п.13.1 Статуту позивача передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів та спостережної ради товариства. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Згідно з п.13.4., п.14.1 Статуту позивача, Правління Товариства, яке очолює Голова Правління, здійснює керівництво поточною діяльністю, розпоряджається майном в межах компетенції, встановленої чинним законодавством та Статутом. При цьому, в п.14.4 Статуту позивача визначено, що Голова Правління має право укладати договори (угоди) на суму, що не перевищує 30% статутного фонду Товариства.

Відповідно до положень ст. 47 Закону України "Про господарські товариства", виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді

акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що відповідно як до вимог діючого законодавства, так і до положень Статуту позивача Голова правління Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" не наділений повноваженнями приймати рішення про відчуження майна, в т.ч. про відмову від права товариства постійно користуватися належними йому земельними ділянками, оскільки це є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів товариства.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" відповідного рішення про відчуження майна (спірної земельної ділянки по вул. І.Кудрі, 5 у м. Києві), внесеного Фондом державного майна України від імені держави в статутний фонд Товариства в обмін на акції останнього, суду надано не було.

Окрім того, згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) в редакції, яка діяла на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (із змінами, внесеними Законом України №490-V від 19.12.2006р. (490-16) ) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють в ідповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, лист-згода на припинення права користування спірною земельною ділянкою, який став підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, був складений та підписаний головою правління Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" за відсутності достатнього обсягу повноважень для цього. У зв’язку з цим, суд відзначає, що Рішення Київської міської ради від 15.03.2007р. №283/944 (ra0283023-07) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування групи адміністративно-житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та громадського призначення з наземним та підземним паркінгами, зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Івана Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва" порушує право власності позивача та створює перешкоди в належному володінні, користуванні та розпорядженні вищезазначеним майном.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, а також право власності вважається набутим, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його право власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

В п.7 ст. 66 Господарського кодексу України передбачено, що держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, то передбачені Конституцією та законами України.

Посилання апелянтів договір про пайову участь у будівництві, укладений між третьою особою-1 та позивачем, згідно з умовами якого позивач зобов’язався відмовитись від права користування спірною земельною ділянкою на користь третьої особи, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки дійсність (відповідність вимогам законодавства) даного договору оспорюється у судовому порядку. До того ж, предметом розгляду спору в даній справі є встановлення наявності на час прийняття оскаржуваного рішення відповідача законодавчо визначених підстав для припинення права користування позивача земельною ділянкою по вул. І.Кудрі, 5 у м. Києві.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Київської міської ради від 15.03.2007р. №283/944 (ra0283023-07) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Юрбудконсалтинг" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування групи адміністративно-житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та громадського призначення з наземним та підземним паркінгами, зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Івана Кудрі, 5 у Печерському районі м. Києва" прийняте з порушенням вимог діючого законодавства, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо вільного користування наданої йому земельною ділянкою по вул. І.Кудрі, 5 в м. Києві, а також порушує його право власності на майно, що знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, дослідивши докази, наявні у справі, колегія суддів констатує, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

З огляду на вищевикладені обставини в їх сукупності, а також виходячи з системного аналізу норм законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2008р. у справі №16/60 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційні скарги відповідача та третьої особи-1 задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд не відшкодовуються та покладаються на апелянтів.