Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2008р. у справі № 14/159 позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Грінко-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об’єднання "Інститут технологій розвитку" 126697,28 грн. основного боргу, 9110,80 грн. пені, 1358,08 грн. державного мита, 113,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2009р. зауваження на протокол судового засідання Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об’єднання "Інститут технологій розвитку" Дасюка В.В. відхилено.

Від представника позивача надійшло клопотання про надання завірених копій оригіналів документів, які залучені до матеріалів справи.

Колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні заявленого клопотання, оскільки Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено права та/або обов’язку господарського суду видавати сторонам копії документів, які приєднані до матеріалів справи, разом з тим зазначає, що відповідно до ст. 22 названого Кодексу сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.

В судовому засіданні представником позивача надано письмові пояснення, в яких він просив залишити його без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Представником відповідача надано письмові пояснення по справі, в яких він зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2008 р. між ТОВ "НВО "Інститут технологій розвитку" (Експедитор) та ВАТ "Грінко-Центр" (Клієнт) укладено договір № 08-01/08 про експедиційне обслуговування.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008 р. Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується надавати Клієнту комплекс організаційних і юридичних послуг, пов'язаних із переміщенням вантажів Клієнта, а Клієнт зобов'язується сплачувати Експедитору обумовлену винагороду.

Згідно п. 2.1 Договору про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р. експедитор зобов’язався, зокрема, від імені за дорученням та за рахунок клієнта укладати договори про перевезення вантажу клієнта; заповнювати транспортні накладні, специфікації та інші супровідні документи; доставляти вантаж на місце призначення, в тому числі користуючись послугами третіх осіб; здійснювати розрахунки з органами транспорту за перевезення.

Відповідно до 2.2 Договору про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р. клієнт зобов’язується, зокрема, видавати експедитору довіреність на здійснення юридичних дій від імені клієнта з правом передоручення; здійснювати підготовку вантажу до відправки та здавати його експедитору; передавати експедитору список складів і пунктів прийому та здачі вантажу з точним визначенням їх адрес та графіка роботи.

Відповідно до п. 3.1 Договору про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р. за виконання експедиційних послуг клієнт виплачує експедитору винагороду, виходячи з наступних договірних розцінок, прийнятих сторонами, а саме 70,00 (сімдесят) гривень включаючи ПДВ за кожну тонну перевезеного вантажу.

Грошову винагороду Клієнт сплачує Експедитору щомісячно на підставі рахунку, виставленого Експедитором. Рахунок виписується на основі послуг, наданих Експедитором Клієнту за розрахунковий період і договірних розцінок за ці послуги, встановлених в п. 3.1 (п. 3.2 Договору про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р.).

Відповідно до п. 3.3 зазначеного договору грошова винагорода, визначена в п. 3.2, виплачується клієнтом не пізніше чим через 3 (три) дні після отримання клієнтом рахунку від експедитора. В разі прострочення виплати вказаної суми Клієнт сплачує пеню в розмірі 0,1 % від невиплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно Додатку № 1 від 18.02.2008р. до Договору про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р. сторони внесли зміни до договору, а саме п. 3.1 належить читати: "за виконання експедиційних послуг клієнт виплачує експедитору винагороду, виходячи з наступних договірних розцінок, прийнятих сторонами: 1050 грн. з ПДВ за кожну ходку, що здійснена автомобілями експедитора".

Згідно Додатку № 2 від 04.03.2008р. до Договору про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р. сторони домовились, що Додаток № 1 від 18.02.2008р. втрачає свою дію з 04.03.2008р.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно глави 65 Цивільного кодексу України (435-15) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 929).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків (ст. 930).

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб (ст. 932).

Клієнт зобов’язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов’язків, встановлених договором (ст. 933).

Відповідно до статей 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження отримання довіреності від відповідача, позивачем надано довіреність від 31.01.2008р. (т. 1, а.с. 130), проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково прийнято її в якості доказу уповноваження експедитора на вчинення дій від імені клієнта за договором № 08-01/08 від 31.01.2008р., оскільки в якості повіреного вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "НПО "Інститут розвитку технологій", а не позивач – ТОВ "НВО "Інститут технологій розвитку".

Також позивач на підтвердження виконання зобов’язань за договором № 08-01/08 від 31.01.2008р. посилається на договори на транспортне обслуговування, які були ним укладені з СПД Димчинко В.І. (договір № 29/01 від 29.01.2008р.), з СПД Ворощук М.М. (договір № 30/01 від 30.01.2008р.), з ТОВ "Кло-Ойл" (договір № 300/КО-08 від 07.02.2008р.).

Колегією суддів зазначені вище договори не можуть бути взяті до уваги в якості належних доказів на підтвердження доводів позивача, оскільки з договорів на транспортне обслуговування не вбачається, що вони укладені саме на виконання умов договору № 08-01/08 від 31.01.2008р., чи на підставі довіреності від імені відповідача – ВАТ "Грінко-Центр". Також позивачем на надано будь-яких доказів на підтвердження виконання зазначених договорів.

Крім того, позивач на підтвердження виконання своїх зобов’язань та наявності заборгованості відповідача за Договором про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р., з яким погодився суд першої інстанції, посилається на наступні документи (т. 1, а.с. 21-27, 45-67):

Акт виконаних робіт № 1/03 за період з 04.02.2008 р. по 29.02.2008 року включно на загальну суму 177000,00 грн.;

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 01.03.2008 р. по 17.03.2008p. на загальну суму 59031,00 грн.;

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 17.03. - 23.03.2008 p. на загальну суму 23909,20 грн.;

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 24.03.2008 р. по 31.03.2008р. на загальну суму 40124,00 грн.;

Акти № ОУ - 0000004, № ОУ - 0000005, № ОУ - 0000006 здачі - прийняття робіт (надання послуг), на суму 37 800,00 грн., 6650,00 грн., 23711,80 грн. відповідно;

товарно-транспортні накладні від лютого 2008p., від 11.02.2008p., від 13.02.2008p., від 14.02.2008p., від 18.02.2008p., від 19.02.2008p., від 20.02.2008p., від 11.02.2008p., від 12.02.2008p., від 12.02.2008p., від 13.02.2008p., від 15.02.2008p., від 18.02.2008p., від 20.02.2008p., від 21.02.2008p., від 21.02.2008p., від 22.02.2008p., від 23.02.2008p., від 25.02.2008p., від 26.02.2008p., від 27.02.2008р.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи копії та додатково залучені при апеляційному розгляді оригінали зазначених вище документів, вважає, що судом помилково зроблено висновок про належність та допустимість таких доказів на підтвердження виконання позивачем своїх зобов’язань та наявності заборгованості відповідача за Договором про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини другої зазначеної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані акти виконаних робіт, здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже не можуть достовірно підтверджувати здійснення господарських операцій позивачем та відповідачем за Договором про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р.

Слід зазначити, що відповідно до товарно-транспортних накладних, які надані позивачем, замовником (платником) та вантажовідправником є "ООО Грінко-Київ", а не ВАТ "Грінко-Центр" (відповідач у справі). Пояснень з приводу наявності печатки "Для документів" ВАТ "Грінко-Центр" на товарно-транспортних накладних представники сторін на вимогу апеляційного господарського суду не надали.

Будь-яких інших первинних документів на підтвердження виконання своїх зобов’язань за Договором про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р. позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково прийнято в якості допустимих та беззаперечних доказів надані позивачем документи (акти виконаних робіт, здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні) та передчасно зроблено висновок про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором про експедиційне обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р., що виключає стягнення неустойки за неналежне виконання договірних зобов’язань згідно ст. 611 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) .

Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна колегія вважає, що позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за договором експедиційного обслуговування № 08-01/08 від 31.01.2008р., разом з тим, відповідачем надано достатньо належних доказів на підтвердження доводів, що викладені в апеляційній скарзі та запереченнях проти позовних вимог.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені позивачем, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 05.12.2008р. підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог та в позові в цій частині належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 679,04 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи у апеляційному господарському суді.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України (1798-12) Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Грінко-Центр" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2008р. у справі № 14/159 скасувати в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Грінко-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об’єднання "Інститут технологій розвитку" 126697,28 грн. основного боргу, 9110,80 грн. пені, 1358,08 грн. державного мита, 113,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. В позові відмовити.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2008р. у справі № 14/159 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Інститут технологій розвитку" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, офіс 1, код 35529525) на користь Відкритого акціонерного товариства "Грінко-Центр" (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94 а, код 32490946) 679 (шістсот сімдесят дев’ять) грн. 04 коп. судових витрат.