розглянувши апеляційну скаргу Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О. ) від 04.12.2008 року у справі №2-3/9211-2008

за позовом Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" (вул. Академічна, 1,Харків,61108)

до Закритого акціонерного товариства "Туристичний центр "Аян-Дере" (вул. Олександрівська, 2,Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)

про визнання недійсним договору оренди

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 04.12.2008 у справі № 2-3/9211-2008 Національному науковому центру "Харківський фізико-технічний інститут" відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач - Національний науковий центр "Харківський фізико-технічний інститут" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи тим, що він є стороною договору та договір зачіпає його охоронювані законом інтереси, які підлягають захисту шляхом задоволення позову.

Письмових заперечень до суду не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 14 січня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Фенько Т.П., Котлярова О.Л.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 року суддю Фенько Т.П. було замінено на суддю Заплава Л.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 січня 2009 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 17 лютого 2009 року.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року суддів Прокопанич Г.К., Котлярову О.Л. було замінено на Антонову І.В., Остапову К.А. Головуючим по справі призначено суддю Заплава Л.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року було продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року у зв’язку з неявкою сторін розгляд апеляційної скарги був відкладений на 03 березня 2009 року.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року суддів Заплава Л.М., Остапову К.А. було замінено на суддів Прокопанич Г.К., Фенько Т.П. Головуючим по справі призначено суддю Прокопанич Г.К.

У судове засідання 03 березня 2009 року представник відповідача –Фонду майна Автономної Республіки Крим не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) а також на те, що позивач не надав суду належних доказів того, що спірне майно належить йому на праві власності.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У вересні 2008 року Національний науковий центр "Харківський фізико-технічний інститут" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів - закритого акціонерного товариства "Туристичний центр "Аян-Дере"; Фонду майна Автономної Республіки Крим, просив визнати недійсним договір оренди державного майна від 10.12.2004 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Туристичний центр "Аян-Дере"та Фондом державного майна АР Крим.

Закрите акціонерне товариство "Туристичний центр "Аян-Дере", заперечуючи проти позову вважає його безпідставним з огляду на відповідність договору вимогам Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (2269-12) (а.с. 46-480).

В процесі розгляду справи від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, де зазначено, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 року у справі № 2-7/8134-2008 встановлено, що опис майна, яке є предметом оренди не визначає, де починається і закінчується саме набережна, яку передано закритому акціонерному товариству "Туристичний центр "Аян-Дере" ( а.с. 53-55). Крім того, позовні вимоги доповнені посиланням на статті 361, 760 Цивільного кодексу України.

Фонд майна Автономної Республіки Крим, не визнаючи позов, у письмовому відзиві зазначає, що договір оренди державного майна від 10.12.2004 року відповідає вимогам діючого законодавства, а позивачем не надано доказів того, що спірне майно має належить саме позивачеві, а також з інших підстав, зазначених у відзиві ( а.с. 70-73).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивач вважає, що частина набережної, яка знаходиться над четвертою картою пляжу, входить до берегоукріплювальних споруд Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", що завершені будівництвом та введені в експлуатацію, тому вона не могла увійти до складу об’єкту незавершеного будівництва та передана Фондом майна Автономної Республіки Крим закритому акціонерному товариству "Туристичний центр "Аян-Дере" за договором оренди.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 07.12.04 року № 1462 "Про передачу державного майна - об'єкту незавершеного будівництва - берегоукріплювальні споруди, які знаходяться на балансі закритого акціонерного товариства "Туристичний центр "Аян-Дере" 10 грудня 2004 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та закритим акціонерним товариством "Туристичний центр "Аян-Дере" було укладено договір, відповідно до якого останньому за актом приймання –передачі передано об'єкт незавершеного будівництва - берегоукріплювальні споруди, які не увійшли до його статутного фонду при утворенні господарського товариства (а.с. 13-15).

Вартість цього майна була визначена у розмірі 267600 грн. на підставі незалежної оцінки, виконаної інститутом "КримПІНТІЗ" та затвердженої наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 07.12.04 року ( а.с. 17-18).

Згідно пункту 10.1 договору зазначене майно було передано в оренду з метою використання його для організації відпочинку громадян строком з 10.12.2004 року по 09.12.2029 рік.

Наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим № 1462 від 07.12.2002 року є чинним, як правильно визначено судом першої інстанції, позивач, який не є стороною у договорі, вважає порушеним своє право власності.

Однак, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, про що зазначали Верховний Суд України у постанові № 07/034 від 30.01.2007 у справі № 1/138-14/318-9/273 та Вищий господарський суд України у постанові по справі № 20-2/149 від 20.07.2005.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндікаційного позову.

Доводи відповідачів стосовно того, що при укладенні спірного договору оренди державного майна були дотримані норми Закону України "Про державного та комунального майна", а також норми діючого Цивільного кодексу України (435-15) , знайшли своє підтвердження.

Згідно статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації"); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до частини 2 статті 10 вищезазначеного акту, укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договору оренди, що належать Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Фонд державного майна Автономної Республіки Крим 07.12.2004 року прийняв наказ № 1462 "Про передачу державного майна - об'єкту незавершеного будівництва - берегоукріплювальні споруди, які знаходяться на балансі закритого акціонерного товариства "Туристичний центр "Аян-Дере", м. Алушта та не увійшли до його статутного фонду при утворенні господарського товариства з метою послідуючої приватизації м. Алушта, Лучистовський п/с, п. Семидвірья у б/в "Еврика"(а.с. 11).

Згідно з пунктом 1 роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було надано суду безспірних доказів того, що при укладенні договору оренди державного майна від 10.12.04 року відповідачами по дійсній справі були порушені вимоги діючого законодавства про оренду державного та комунального майна, а також інші акти цивільного законодавства.