Відкрите акціонерне"Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства"Київський готель"Мир" 1472,62грн. за договором № 4400004305 від 01.02.2000.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства"Київський готель"Мир" на користь Відкритого акціонерного"Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії 1 148,41грн. основного боргу, 79,54грн. державного мита та 92,02грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В частині стягнення з Закритого акціонерного товариства"Київський готель"Мир" 26,37грн. відсотків річних, 286,14грн. інфляційних та 11,70грн. пені залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство"Київський готель"Мир" (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято без з’ясувань всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

01.02.2000 року між позивачем в якості підприємство зв’язку та відповідачем в якості споживача, було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 4400004305.

Відповідно до п.п. 2.1., 4.3. договору, позивач зобов’язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач зобов’язався своєчасно вносити абонементну плату за надані послуги.

Згідно п. 4.5 договору, сторонами було погоджено, що абонементна плата вноситься до 20-го числа наступного місяця. За послуги електрозв’язку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа наступного місяця, після повного розрахункового періоду (з першого числа по останнє число поточного місяця).

Статтею 33 Законом України"Про телекомунікації" передбачено, що обов’язок споживача своєчасно сплачувати за отримані телекомунікаційні послуги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором надання телекомунікаційних послуг станом на 01.06.2008 за період з травня 2007 рік по лютий 2008 рік складає у сумі 1 148,41 грн. належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до п. 108 постанови Кабінету Міністрів України"Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" № 720 від 09.08.2005 (720-2005-п) у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не надав документів, які підтверджують заборгованість відповідача. Проте це не відповідає дійсності, в матеріалах справи знаходяться дублікати рахунків та роздруківки телефонних розмов по напрямках, з яких вбачається наявність заборгованості, період її виникнення і за які послуги.

Також, відповідач посилається на те, що з 25.09.2006 року по 26.01.2008 року Закрите акціонерне товариство"Київський готель"Мир" було ліквідовано та виключено з державного реєстру. Тому зобов’язання між відповідачем та позивач припинилися та в силу закону відбулося припинення дії договору № 4400004305.

Суд апеляційної інстанції з таким твердження погодиться не може за таких обставин, що постанова господарського суду міста Києва від 06.07.2006 якою було визнано Закрите акціонерне товариство"Київський готель"Мир" банкрутом скасовано постановою Верховного Суду України від 06.11.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України,зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Таким чином, зобов’язання відповідача перед позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг № 4400004305 з 25.09.2006 року по 26.01.2008 року не припинялися.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі несплати за надання послуг електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалами від 17.10.2008 та 05.11.2008 було зобов’язано позивач надати окремий обґрунтований розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, але позивачем вимог суду не було виконано, окремий обґрунтований розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань не надано та не вказано з якого саме періоду виникла заборгованість відповідача по кожному розрахунку окремо.

Отже, якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, на суд покладено обов’язок витребувати їх у позивача. В разі неподання останнім таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи, суд має право залишити позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України або відмовити в задоволенні позову у відповідній частині у зв’язку з недоведеністю позовних вимог (п. 18 інформаційний лист"Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005 № 01-8/3444)

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно залишив без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідач, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства"Київський готель"Мир" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства"Київський готель"Мир" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 без змін.