Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М., Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т. В.

при секретарі: Акімовій Т.М.

за участю представників:

від позивача: Ульянченко Л.П., довіреність № б/н від 30.10.2008 року;

від відповідача- Сагач М.В., довіреність, серія: ВМА №083698 від 20.10.2008 року;

від відповідача- Неудачін Р.В., довіреність, серія: ВМА № 083696 від 20.10.2008 року;

від 3-ої особи-1 Поддубна І.В. довіреність № 12/905 від 22.07.2008 року;

від 3-ої особи-2, Поддубна І.В. довіреність № 3/437 від 22.07.2008 року;

від 3-ої особи-3 не з'явився;

від 3-ої особи-4 Поддубна І.В. довіреність № 156 від 04.11.2008 року;

від 3-ої особи-5 Поддубна І.В. довіреність № 219/11-08 від 06.11.2008 року;

від 3-ої особи-6, не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційної скарги Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2008р. у справі № 8/512/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична

Компанія", м. Запоріжжя

до відповідача: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закрите акціонерне товариство "Електропівденмонтаж-10", м. Енергодар Запорізької області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне підприємство "Електропівденмонтаж", м. Енергодар Запорізької області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Моделайн", м. Київ

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю " Сплави", м. Харків

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атом-Енерго-проект", м. Київ

Третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАДТехнологія", м. Київ

про зобов’язання завершити виконання платіжних доручень на переказ грошових коштів шляхом перерахування коштів отримувачам та стягнення 43 142 грн. 39 коп.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 373 від 02.03.2009р. справа № 8/512/08 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий: Яценко О.М.; суддів: Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В..

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

У судовому засіданні 03.03.2009 року за згодою присутніх представників сторін та третіх осіб оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.12.2008р. у справі № 8/512/08 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволені. Рішення господарського суду мотивоване нормами Законів України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) , положеннями ЦК України (435-15) та умовами укладеного між сторонами договору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення у справі, яким в позові відмовити повністю. При цьому заявник апеляційної скарги в скарзі та доповненнях до неї зазначає, що судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального права. Зобов’язання банку по перерахуванню коштів, є майновим зобов’язанням та виникло до 07.10.2008 року, а відтак на нього відповідно до статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", поширюється дія мораторію. Стаття 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не містить вичерпного переліку зобов'язань, на які поширюється мораторій, але одночасно має вичерпний перелік зобов'язань, на які не поширюється мораторій і зобов'язання банку по обслуговуванню поточного рахунку до нього не включений, тому на зобов'язання банку щодо перерахування коштів в сумі 2 537 787,20 грн. поширюється дія мораторію, оскільки строк його виконання настав до 07.10.2008 р. Судом неправомірно не застосована ст. 530 Цивільного кодексу України, яка визначає, що строк виконання банком зобов'язань щодо перерахування коштів в сумі 2 537 787,20 грн., не настав, що призвело до невірного вирішення справи. Стаття 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", визначає, конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня за невиконання чи неналежне виконання будь-яких грошових зобов'язань незалежно від того чи підпадають вони під дію мораторію чи ні, а змістом цієї норми на зобов'язання, що виникли як до введення мораторію (до 07.10.2008 року), так і після введення мораторію пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються. При прийнятті рішення по справі судом порушені норми процесуального права, а саме статті 4, 82, 84 ГПК України. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23 грудня 2008 р. по справі № 8/512/08 повністю і прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення позов ТОВ "Запорізька атомна енергетична компанія".

У судовому засіданні повноважні представники заявника апеляційної скарги повністю підтримують доводи апеляційної скарги, наполягають на її задоволенні.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Запорізька атомна енергетична Компанія", м.Запоріжжя та його повноважний представник у судовому засіданні зазначає, що рішення прийнято з дотриманням усіх вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є незаконними та необґрунтованими, у зв’язку із чим скарга на підлягає задоволенню. Відповідачем безпідставно порушено умови договору, а відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги. Повноважні представники у судовому засіданні пояснили, що оскарження рішення, в частині задоволення позову про спонукання відповідача виконати в натурі спірні платіжні доручення втратило інтерес для позивача, з огляду на його фактичне виконання. Але отримання підтримання власної правової позиції, підтвердження її законності шляхом отримання відповідного рішення є принциповою позицією позивача. Не заперечує проти припинення провадження у справі в частині спонукання відповідача виконати в натурі спірні платіжні доручення, в решті просить рішення залишити без змін.

Повноважний представник третіх осіб 1,2,4,5 заперечує проти доводів апеляційної скарги з тих самих підстав. Зазначає, що прямого інтересу до оскаржуваного рішення вони не мають, оскільки позивач при проведенні взаєморозрахунків з ними, незважаючи на дії відповідача, знайшов можливість і виконав свої грошові зобов’язання. Але рішення по даній справі може мати приюдеційне значення, оскільки випадки такої поведінки (позиції) банків є непоодинокими.

Треті особи 3,6 повноважного представника до судового засідання не направили, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін та третіх осіб суд

Внаслідок невиконання АКПІБ (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя прийнятих на себе за договором банківського рахунку № 107-07р від 28.02.2007 року зобов’язань, позивач звернувся до господарського суду із позовними вимогами про зобов’язання завершити виконання платіжних доручень на переказ грошових коштів шляхом перерахування коштів отримувачам та стягнення 43 142 грн. 39 коп. пені. Зазначені позовні вимоги були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного:

Реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п.1.1. договору банківського рахунку № 107-07р укладеного між позивачем та відповідачем, банк (відповідач за даною справою) здійснює розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку № 26007301158374 в національній валюті відповідно до умов договору та надає послуги, пов'язані із переказом коштів з рахунку та/або на рахунок клієнта за допомогою платіжних інструментів, видачею останньому коштів в готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договором згідно з ліцензією, наданою банку. Банк виконує функції розрахункової палати згідно з Положенням про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.09.2001р. №403 (z0934-01) .

На підставі укладеного між АКПІБ (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя та ТОВ "Запорізька атомна енергетична Компанія", м. Запоріжжя, останнє надало до банку шість платіжних доручень 03.10.2008 року та одне платіжне доручення 06.10.2008 року.

Всі зазначені вище платіжні доручення позивача прийняті відповідачем до виконання і виконані в частині списання зазначених в них сум з належного позивачеві рахунку (що підтверджується наданими позивачеві банківськими виписками), однак, кінцевим отримувачам кошти, до моменту прийняття рішення по справі господарським судом Запорізької області, не перераховані.

В якості підстав невиконання прийнятих на себе зобов’язань банк послався на введений згідно пункту 5 постанови Правління Національного банку України від 07.10.2008 року "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" мораторій, після зняття якого кошти будуть зараховані на рахунки отримувачів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо незаконності та необґрунтованості зазначених доводів відповідача щодо невиконання прийнятих на себе зобов’язань.

Основне питання з приводу якого точитися спір в рамках даної справи, чи є зобов’язання банку за договором банківського рахунку № 107-07р,- грошовими, а відтак чи застосовуються до них положення щодо введення мораторію.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року N 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Як вбачається з матеріалів спарви та умов договору, позивачем відкрито саме поточний рахунок. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до статей 1066 - 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Предметом договору банківського рахунку є виконання послуг з приводу розрахунково-касового обслуговування, під яким, у відповідності до статті 1 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначені послуги, надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою договір банківського рахунку (на відміну від договорів на відкриття депозитних рахунків), є договором надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України N 308 (v0308500-08) від 07.10.2008 року "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" призначено у вказаному банку тимчасову адміністрацію на 1 рік - з 07.10.2008 року до 06.10.2009 року; з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 07.10.2008 року до 06.04.2009 року.

Правове регулювання мораторію на задоволення вимог кредиторів банку здійснюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) . В статті 2 вказаного Закону міститься визначення поняття мораторію, останнім є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. У відповідності із ст. 85 Законом України "Про банки і банківську діяльність", з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Як вище зазначалось, розглянувши умови договору № 107-07р від 28.02.2007 року, суд встановив, що відповідач за цією угодою зобов'язаний приймати від позивача-клієнта та перераховувати грошові кошти, що належать клієнту на визначений рахунок позивача в АК ПІБ (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя, тобто за договором відповідач не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, оскільки це є лише послуга з боку банку.

Таким чином, посилання відповідача на те, що його майнові зобов'язання з перерахування грошових коштів згідно виставлених платіжних доручень підпадають під дію мораторію, введеного з 07.10.2008 року, є безпідставними та необґрунтованими, позивач і відповідач не є кредитом і боржником в розуміння ст. 85 ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на приписи постанови Правління Національного банку України N 308 (v0308500-08) від 07.10.2008 року "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" - не можуть бути взяті до уваги, оскільки у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності (у тому числі на грошові кошти на банківських рахунках) та статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину (у тому числі договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На момент розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не надав суду доказів своєчасного виконання умов договору № 107-07р від 28.02.2007 року, в частині перерахування грошових коштів згідно виставлених позивачем платіжних доручень, а відтак суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у разі своєчасного виконання банком прийнятих на себе зобов’язань, спірна ситуація не мала б місця у правовідносинах сторін. Як вище зазначалось, спірні платіжні доручення надані банку, у переважній більшості, 03.10.2008 року, і згідно умов договору мали бути виконані цього самого дня, або наступного дня-04.10.2008 року. Мораторій введено постановою Правління Національного банку України N 308 (v0308500-08) від 07.10.2008 року. Тобто зобов’язання мали бути виконані відповідачем, ще до дати прийняття постанови № 308 (v0308500-08) .

Колегія суддів наголошує, що на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції, після прийняття рішення по суті судом першої інстанції, відповідачем добровільно виконанні зобов’язання по перерахуванню грошових коштів згідно виставлених платіжних доручень. Але це не підставою для скасування рішення господарського суду, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення господарського суду на момент його винесення. Вищевикладені обставини мають бути враховані сторонами під час проведення виконавчого провадження, а також виконавчою службою під час виконання рішення господарського суду в іншій частині.

Стовно стягнення суми пені колегія суддів враховує наступне, у положеннях ст. ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України проголошено принцип свободи договору. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 32 Закону України від 05.04.2001 р. N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено відповідальність банків у вигляді пені перед платником та отримувачем за порушення банком строків виконання доручень клієнтів.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України від 05.04.2001 р. N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів. Сторони у договорі, п. 5.1.2 погодили такий самий порядок виконання розрахункових документів.

Суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що вимоги про стягнення пені за порушення строків виконання платіжних доручень в розмірі 158638 грн. 60 коп., нарахованої за період з 03.10.2008 р. по 04.12.2008 р. позивач обґрунтовує п. 7.2 договору № 107-07р від 28.02.2007 р., яким передбачено, що у разі порушення строків виконання доручення клієнта на переказ або строків завершення переказу, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Пунктом 32.2 ст. 32 Закону України "Про банки і банківську діяльність" також передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором. Оскільки судом встановлено, що зобов'язання відповідача у спірних відносинах не є майновими, суд вважає розрахунок пені в розмірі 158638 грн. 60 коп. обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів наголошує, що призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію є обставинами, що виникли з вини банку, внаслідок ведення ним власної господарської діяльності. Добросовісні контрагенти згідно договорів укладених з банком не повинні зазнавати подібних незручност ей, а відтак рішення суду першої інстанції, крім вищезазначеного, відповідає одному із основних принципів здійснення правосуддя – справедливості.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду є законним та обґрунтованим. Керуючись ст. 49, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2008р. у справі № 8/512/08 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2008р. у справі № 8/512/08 залишити без змін.

Коробка Н.Д. Мойсеєнко Т. В. ей, а відтак рішення суду першої інстанції, крім вищезазначеного, відповідає одному із основних принципів здійснення правосуддя – справедливості.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду є законним та обґрунтованим. Керуючись ст. 49, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2008р. у справі № 8/512/08 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2008р. у справі № 8/512/08 залишити без змін.