(Відповідно із розпорядженням голови суду № 128 від 17.08.09 р. для розгляду справи № 31/40-08-2235 колегію суддів у складі: Лавренюк О.Т, Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф. замінено на колегію суддів у складі: Петров М.С., Разюк Г.П., Колоколов С.І.)

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Фольгін О.Л., довір. б/н від 30.03.09 р.

від відповідача: Волочнюк О.С., довір. б/н від 05.06.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 17.07.2009 року

по справі № 31/40-08-2235

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

до Закритого акціонерного товариства "Ізмаїльський винзавод"

про стягнення 385985,64 грн.

30.05.08 р. ТОВ "Винфорт" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором № 10/08-06 купівлі –продажу виноматеріалів від 10.08 06 р. у розмірі 485 985,64 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.08 р., у зв`язку із частковим погашенням відповідачем своєї заборгованості, провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. припинено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.08 р. (суддя –Лєсогоров В.М.) позов задоволено частково. З відповідача стягнуто 385 970,62 грн. загальної суми заборгованості та судові витрати. Розмір трьох відсотків річних, що підлягає до стягнення судом зменшено з 16 475,46 грн. до 16 460,44 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.08 р. (головуючий –Михайлов М.В., судді –Тофан В.М., Журавльов О.О.) рішення місцевого господарського суду від 23.09.08 р. залишено без змін.

На виконання вищезазначеного рішення суду видано наказ від 25.11.2008 р.

01.07.09 р. до місцевого господарського суду надійшла заява ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" про відстрочку виконання рішення суду від 23.09.2008 р. на 2 роки у зв’язку тяжким матеріальним становищем останнього.

Ухвалою суду від 17.07.2009 р. (суддя Лєсогоров В.М), заяву відповідача по справі задоволено частково, виконання рішення суду від 23.09.08 р. відстрочено на 1 рік починаючи з 17.07.2009 р.

Своє рішення місцевий господарський суд обґрунтував наявністю кризового становища на підприємстві відповідача, яке ускладнює виконання рішення від 23.09.08 р. в строк та в подальшому може привести до банкрутства ЗАТ "Ізмаїльський винзавод". Однак, з врахуванням заперечень позивача, задовольнив заяву ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" частково.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Винфорт" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, у задоволенні заяви ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" про відстрочення рішення суду відмовити, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті ухвали від 17.07.09 р. прийняв до уваги лише доводи відповідача про важкий фінансовий стан, без врахування доводів стягувача, тобто в порушення вимог ст. 121 ГПК України не врахував всі обставини справи та можливі наслідки, пов’язані з відстроченням рішення суду від 23.09.08 р. саме для ТОВ "Винфорт".

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити її без задоволення, оскаржену ухвалу без змін вважаючи її обґрунтованою та відповідаючею вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

В силу ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, господарський суд повинен мати на увазі, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, які передбачені цією статтею, стаття 121 ГПК не вимагає і суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" звертаючись із заявою про відстрочку виконання рішення суду, посилалося на те, що негайне виконання судового рішення призведе до припинення виплати заробітної плати працівникам та припинення виробничої діяльності підприємства, не виплати відповідних податків і зборів у державні та місцеві бюджети, а відповідно із цим це може викликати банкрутство підприємства і ускладнити виконання судового рішення, оскільки на рахунках підприємства відсутні грошові кошти, цілісний майновий комплекс, на якому здійснюється виробнича діяльність, є державною власністю і орендується ЗАТ "Ізмаїльський винзавод", а решта майна, що належить ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" на праві власності, передано в заставу ВАТ "ВТБ Банк" в забезпечення кредитного договору.

В підтвердження вищенаведених доводів ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" надало до суду 1 інстанції баланс підприємства станом на 01.07.09 р.(т.2. ас. 10-11), а також довідку про відсутність грошових коштів на рахунку його підприємства (т.2а.с.15). У судовому засіданні апеляційного суду разом із відзивом на апеляційну скаргу відповідно до ст. 101 ГПК України ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" в підтвердження відсутності грошових коштів також надало витяг зі свого банківського рахунку.

Згідно із договором про внесення змін до договору оренди від 15.11.2000 р., укладеному між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" (т.2. а.с.21-28), останній орендує у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс Ізмаїльський винзавод", тобто основна виробнича діяльність ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" здійснюється за рахунок державного майна, а решта майна ЗАТ "Ізмаїльський винзавод", що знаходиться у власності останнього, згідно із договором застави №04/08-2 від 10.06.08 р.(т.2.а.с.16-20) передана у заставу ВАТ "ВТБ Банк" в забезпечення кредитного договору №04/08-2 від 10.06.08 р., за яким відповідно із довідкою ВАТ "ВТБ Банк" заборгованість ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" (т.2 а.с.30) за вказаним вище кредитним договором станом на 07.07.09 р. складає 1 182 302 євро.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що вказані обставини є винятковими і негайне примусове виконання судового рішення може привести до банкрутства боржника, оскільки грошові кошти у нього відсутні, виробнича діяльність здійснюється на орендованому державному майні, а решта майна знаходиться у заставі, що значно ускладнить виконання судового рішення.

В той же час з матеріалів справи, а саме балансу ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" видно, що його дебіторська заборгованість складає 20 429 000 грн. і в ході розгляду апеляційної скарги ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" надало до апеляційного суду докази по її стягненню –рішення господарських судів про стягнення на користь ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" грошових коштів на загальну суму 500077,92 грн., яки набрали чинності, а також постанови про відкриття виконавчих проваджень по виконанню цих рішень, тобто зазначене свідчить про те, що відповідач в подальшому зможе розрахуватися із ТОВ "Віфорт".

При цьому слід звернути увагу на те, що ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" не ухиляється від погашення заборгованості перед ТОВ "Вінфорт" про що свідчить часткова сплата боргу у сумі 100000 грн. ще у процесі судового розгляду даної справи (т.1 а.с.48).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив заяву ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" про відстрочку виконання судового рішення на 1 рік з врахуванням виняткових обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, а також майнових інтересів ТОВ "Вінфорт".

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали не враховані його матеріальні інтереси, оскільки задоволення заяви ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" на 1 рік, а не на 2 роки свідчить також і про врахування інтересів ТОВ "Вінфорт". Ненадання відстрочки виконання судового рішення з врахуванням наявних матеріалів справи призвело би до банкрутства боржника, утрудненню виконання даного судового рішення, а фактично до більш тривалої відстрочки його виконання, тобто були б порушені майнові інтереси як боржника так і стягувача.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Вінфорт" підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Одеської області від 17.07.09 р. –без змін.