Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого Крутовських В.І. - доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Савін В.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2008р. у справі № 17/106

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до приватного сільськогосподарського підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1", с.АДРЕСА_1

про стягнення 225516 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.12.08р. по справі № 17/106 (суддя Таран С.В.) позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до приватного сільськогосподарського підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" (с.АДРЕСА_1) про стягнення 225516 грн. задоволено частково.

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь приватного підприємця ОСОБА_1 -24390 грн. інфляційних збитків, 4947,01 грн. пені, 293,37 грн. -державного мита, 15,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Заявою від 25.11.2006р. позивачем було збільшено розмір позовних вимог. В редакції зазначеної заяви позовні вимоги викладено наступним чином: "стягнути з ПСП "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ППОСОБА_1. неустойку за прострочення розрахунку за 666 днів з 01.10.2006р. по 29.07.2008р. по договору від 23.02.2006р. в розмірі 139394 грн., по договору від 02.03.2006р. за цей же період в розмірі 54995 грн., а також за прострочку повернення боргу 22867 грн. протягом 92 днів з 29.07.2008р. по 28.10.2008р. -8909 грн., всього на суму 203248 грн., а також за зростання рівня інфляції за період з 01.10.2006р. по 01.07.2008р. -24390 грн." (а.с. 54-55)

Оскаржуючи рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2008р. по справі №17/106, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Позивачем разом з апеляційною скаргою надано письмове клопотання від 18.12.2008р. про розгляд справи без його участі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. ("постачальник") та приватним сільськогосподарським підприємством "ІНФОРМАЦІЯ_1" ("покупець") було укладено три договори: №НОМЕР_1., №НОМЕР_1 та №НОМЕР_1

На виконання вищезазначених договорів постачальник передав покупцеві насіння кукурудзи та соняшника на загальну суму 68100 грн.

Однак покупець прийняті на себе зобов`язання належним чином не виконав і за отриманий товар не розрахувався.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2006р. по справі № 7/24 за позовом приватного підприємцяОСОБА_1. до приватного сільськогосподарського підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення 68100 грн. боргу, який виник із договорів від 23.02.2006р., від 02.03.2006р., від 03.05.2006р., позовні вимоги задоволено повністю.

Вказане рішення набрало законної сили 28.11.2006р.; на виконання зазначеного рішення судом видано відповідний наказ від 04.12.2008р.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи те, що суб`єктний склад сторін по справі № 7/24 та у справі № 17/106 є ідентичним, то факт несвоєчасного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договорамиНОМЕР_1., від 02.03.2006р., від 03.05.2006р. слід вважати доведеним.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2006р. по справі № 7/24 виконано частково: 28.07.2008р. відділом державної виконавчої служби Вільшанського районного управління юстиції перераховано позивачеві 46030 грн. (а.с. 21). На даний час за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за вказаним судовим рішенням в сумі 22867 грн. (а.с. 43, 58).

Відповідно до умов договорівНОМЕР_1. та від 02.03.2006р. у разі затримки оплати за отриманий товар, покупець сплачує на користь продавця 1% від вартості товару за кожен день прострочення.

Згідно розрахунків позивача (а.с. 31-32, 54-55) розмір неустойки становить за договоромНОМЕР_1. за період з 01.10.2006р. по 28.07.2008р. -278788 грн., за договоромНОМЕР_1 за період з 01.10.2006р. по 28.07.2008р. -109890 грн., за договорамиНОМЕР_1. та від 02.03.2006р. за період з 29.07.2008р. по 28.10.2008р. -17818 грн., на загальну суму 406496 грн. Між тим позивач просить стягнути половину від зазначеної суми, що, за його підрахунками, складає 203248 грн.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням вищевикладеного, зазначена у договорахНОМЕР_1. та від 02.03.206р. фінансова санкція за своєю правовою природою є пенею.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов`язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, при визначенні розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договорамиНОМЕР_1. та від 02.03.2006р. не встановлений період, за який має нараховуватись пеня, при визначенні її суми слід керуватися приписами частини 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем було визначено розмір неустойки (пені) без врахування вищезазначених норм.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що: "якщо вид і розмір оперативно-господарських санкцій узгоджено договором, ніким не оскаржено, я маю повне право на їх застосування, яке я використав подавши позов до суду".

Однак, позивачем не було враховано приписи ст. 627 Цивільного кодексу України, якими надається можливість сторонам вільно визначати умови договору, однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватися нормативно-правових актів.

Тому господарський суд правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення неустойки за договорамиНОМЕР_1., б/н від 02.03.2006 підлягають задоволенню в частині, а саме в сумі 4947,01 грн.

Оскільки із матеріалів справи, зокрема рішення господарського суду від 15.11.2006р. по справі № 7/24 вбачається, що додатковою угодою, укладеною між позивачем та відповідачем, до договорів НОМЕР_1., б/н від 02.03.2006 таНОМЕР_1 (а.с. 15, 61-63) сторонами узгоджено відстрочення виконання зобов`язання до 01.10.2006р.

Таким чином, кінцевим терміном проведення розрахунків за отриманий відповідачем товар є 30.09.2006р. Прострочення виконання зобов`язання щодо проведення розрахунків за отримане насіння соняшника та кукурудзи виникло з 01.10.2006р. З 01.10.2006р. мають нараховуватись штрафні санкції і припиняються нарахування 01.04.2007р.

Отже, за несвоєчасне виконання зобов`язань за договоромНОМЕР_1. за період з 01.10.2006р. по 01.04.2007р. відповідачу має бути нарахована пеня в розмірі 3548,35 грн., за договоромНОМЕР_1 за період з 01.10.2006р. по 01.04.2007р. -1398,66 грн.

Господарський суд також правомірно задовольнив вимоги позивача до відповідача щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 24390 грн. за період з 01.10.2006р. по 01.07.2007р. за прострочку виконання зобов`язань за договоромНОМЕР_1. та договором б/н 02.03.2006р.

Оскільки, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим позивачем невірно проведено розрахунок суми інфляційних збитків, оскільки за період з 01.10.2006р. по 28.07.2008р. інфляційні збитки, що виникли внаслідок прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договорамиНОМЕР_1. таНОМЕР_1 становлять 28528,38 грн.

Таким чином вказані висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2008р. по справі № 17/106 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - без задоволення.