Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2008 року у справі№ 14/47 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Атланта" (надалі – Позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк" (надалі – Відповідач) про розірвання укладеного сторонами кредитного договору № 89/0311-КЮ від 11.08.2003 з 15.11.2005 р. та про припинення зобов'язання сторін з 15.11.2005 р., було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі № 14/47 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з"ясовано обставини, які мають значення для справи, також, судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що банк в порушення п.4.1. кредитного договору №89/0311-КЮ від 11.08.2003 р., не надав 238000,00 грн. в межах кредитної лінії для їх цільового використання - придбання автозаправної станції. Відповідно, ТОВ "Атланта" не змогло отримати об'єкт, який був предметом зацікавленості при відкритті кредитної лінії. Більше того, для виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.08.2003 р. ТОВ "Атланта" було змушене незаплановано відволікти грошові кошти для погашення своїх зобов'язань, погашення яких за рахунок кредитних коштів гарантувало ВАТ "Перший інвестицій банк". Вказане порушення банком умов кредитування зумовило те, що ТОВ "Атланта" не отримало того, на що розраховувало, і що було основною ціллю укладеного договору - придбання автозаправної станції за кошти кредитної лінії.

Відповідач надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами та вимогами Позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі і вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у даній справі є законним, об"єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а подану на нього Позивачем апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.

11.08.2003 р. між Акціонерним товариством "Перший інвестиційний банк" (правонаступник - Відкрите акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк") та Товариством (позичальник) укладеного кредитний договір № 89/0311-КЮ (надалі -Кредитний договір).

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 433000 доларів США на умовах, передбачених цим договором на поповнення обігових коштів та придбання автозаправочної станції. Кредитні кошти в розмірі 124000 доларів США Банк надає після укладання з позичальником договору застави нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тополева 4-8. Решта кредитних коштів надаватиметься Позичальнику після укладання договорів застави автозаправочної станції та 4 квартир за адресою: м. Київ, вул. Тополева 4-8.

В забезпечення виконання Товариством зобов'язань за Кредитним договором. 11.08.2003 р. між Банком (заставодержатель) та Товариством (заставодавець) укладено договір застави нежилих адміністративно-офісних приміщень, які розташовані в м. Києві по вул. Тополева, будинок 4-8 (літера А) площею 228,60 кв. м. Також, 13.08.2003 р. між Банком (заставодержатель) та Товариством (заставодавець) укладено договір застави автозаправочної станції, яка розташована у Васильківському районі Київської області.

На виконання умов Кредитного договору Банк перерахував Товариству грошові кошти в сумі 433000 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами № 1376774 від 11.08.2003 р., № 1384532 від14.08.2003 р., № 1387198 від 15.08.2003 р., № 1389893 від 18.08.2003 р., № 1393058 від 19.08.2003 р., № 1400775 від 22.08.2003 р., № 1403029 від 26.08.2003 р., № 1406169 від 27.08.2003 р.

В подальшому, 22.03.2005 р. та 15.11.2005 р. на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" приватними нотаріусами Київського міського територіального округу вчинено виконавчі написи, відповідно до яких запропоновано звернути стягнення на майно, яке передано в заставу відповідно до укладених сторонами договорів застави від 11.08.2003 р. та від 13.08.2003 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

За загальним правилом, в силу ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, підставою для розірвання договору в порядку ч. 2 ст. 651 ЦК України може бути істотне порушення умов договору однією із сторін.

За твердженнями Позивача, у даному випадку такими істотними порушеннями є порушення Банком пунктів 2.1, 4.3 Кредитного договору, яке полягає у неперерахуванні Банком кредитних коштів в повному обсязі та перевищення передбачених договором прав, а саме - завищення Банком сум стягнення у виконавчих написах нотаріуса щодо сплати боргу за кредитним договором, безпідставне вчинення виконавчих написів, безпідставне примусове задоволення вимог по Кредитному договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Предметом Кредитного договору сторони визначили відкриття Банком невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 433000 доларів США (пункт 2.1 Кредитного договору).

Згідно п. 1.4 Кредитного договору кредитна лінія - це згода банку надати кредит у майбутньому в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу без проведення додаткових спеціальних переговорів однією сумою або частками (траншами).

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору Банк протягом трьох банківських днів здійснює надання траншів позичальнику згідно письмовим заявкам, які підписуються уповноваженими представниками позичальника. Письмова заявка позичальника повинна містити суму траншу, що підлягаю наданню, дату надання. До письмових заявою додаються реєстр або копії платіжних доручень, які будуть проведені за рахунок цього траншу, в якому визначено номер платіжного доручення, отримувач платежу, призначення платежу. До реєстру додаються копії рахунків-факту постачальників та інші копії документів на підставі яких здійснюються платежі.

В пункті 2.1 Кредитного договору сторони також визначили порядок надання кредиту та погодили, що кредитні кошти в розмірі 124000 доларів США Банк надає після укладення з позичальником договору застави нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тополева, 4-8, а решта кредитних коштів - надаватиметься позичальнику після укладення договорів застави автозаправочної станції та 4 квартир за адресою: м. Київ, вул. Тополева, 4-8.

Обставини надання Банком Кредитним договором грошових коштів в обумовленому сторонами розмірі 433000 доларів США підтверджується меморіальними ордерами № 1376774 від 11.08.2003 р., № 1384532 від 14.08.2003 .р., № 1387198 від 15.08.2003 р., № 1389893 від 18.08.2003 р., № 1393058 від 19.08.2003 р., № 1400775 від 22.08.2003 р., № 1403029 від 26.08.2003 р., № 1406169 від 27.08.2003 р.

Розділ 4.3 Кредитного договору визначає перелік прав Банку. Зокрема, згідно п. 4.3.3 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та відсотків за користування ним у випадку несвоєчасної сплати відсотків, а відповідно до п. 4.3.4 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту (його частини) або відсотків за його користування Банк вправі вадити наказ на примусову оплату боргового зобов'язання.

Таким чином, видача наказу на примусову оплату боргового зобов'язання позичальника є правом Банку, а не його обов'язком.

Пункт 10 Договорів застави встановлює, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за згодою сторін, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису або за рішенням суду.

З метою реалізації наданих прав, Банк 22.03.2005 р. та 15.11.2005 р. звернувся до нотаріуса із заявами про вчинення виконавчого напису на договорах застави.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Судова колегія констатує, що звернення стягнення на заставлене майно, відповідно до положень Кредитного договору та вимог чинного законодавства, є правом відповідача при невиконанні позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, і вчинення Банком дій на реалізацію цього права не можна розцінювати як порушення Банком зобов'язань за кредитним договором.

Як видно з матеріалів справи, Позивач неодноразово повідомляв Банк про можливе невиконання зобов'язань за Кредитним договором та звертався з пропозиціями про передачу на баланс Відповідача частини заставленого майна.

Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що листи Позивача з попередженням про неможливість виконання зобов'язань не звільняють його від виконання зобов'язань у встановлений термін, не є підставою для припинення нарахування процентів за користування кредитними коштами та не позбавляють права відповідача розпочати звернення стягнення на заставлене майно для погашення заборгованості, про неможливість погашення якої позивач самостійно повідомив відповідача.

Поряд з цим, у випадку незгоди із вчиненими нотаріусами виконавчими написами позивач не був позбавлений можливості оскаржити нотаріальні дії в установленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, судова колегія констатує, що позовні вимоги ТОВ "Атланта" про розірвання кредитного договору є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі у зв’язку з відсутністю правових підстав для розірвання Кредитного договору із припиненням зобов'язань сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, в даному випадку, Позивачем по справі, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв"язку з повним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв"язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ТОВ "Атланта", суд апеляційної інстанції не знаходить.