Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі№ 31/149 позов Відкритого акціонерного товариства "Васильківський шкірзавод" (надалі – Позивач) до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі – Відповідач), Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі – Третя особа), про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, було задоволено частково, а саме: визнано векселі №№ 3219940193 від 12.10.1999 року; № 3219940194 від 12.10.1999 року; № 3219940195 від 12.10.1999 року; № 3219940196 від 12.10.1999 року; № 3219940197 від 12.10.1999 року; № 32 і 9940198 від і2.10.1999 року; № 3219940199 від 12.10.1999 року; №3219940200 від 12.10.1999 року; № 3219940201 від 12.10.1999 року; № 3219940202 від 12.10.1999 року; № 3219940203 від 12.10.1999 року; № 3219940204 від 12.10.1999 року, на загальну суму 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень, емітовані, згідно даних зазначених у вексельних бланках, Відкритим акціонерним товариством "Васильківський шкірзавод" такими, що не мають вексельної сили та не підлягають оплаті. В решті позову провадження у справі припинено та стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Васильківський шкірзавод" 127,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасовано Ухвалу суду від 25.06.2008р. про вжиття заходів забезпечення позову в зв'язку прийняттям судом даного рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача оскаржують його в апеляційному порядку з мотивів неповноти досліджень обставин, що мають суттєве значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушені норм матеріального права. Зокрема вони вказують, що договір про придбання векселів з сторони позивача був підписаний уповноваженою особою і загалом ця угода укладена у відповідності з нормами законодавства, що діло на момент укладання. Просять апеляційні скарги задовольнити і постановити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Розглянувши апеляційні скарги, матеріали справи та заслухавши представників сторін колегія встановила наступне:

12 жовтня 1999 р. між Позивачем та третьою особою було укладено Договір №075-Т купівлі-продажу цінних паперів (надалі - "Договір", копія якого є у матеріалах справи). Відповідно до п. 1.1. Договору третя особа прийняла на себе зобов'язання передати Позивачу у власність Векселі, емітовані Закритим акціонерним товариством "Барі" за №3001312739, №3001312740, №3001312743, №3001312744, №№3001312745-3001312755 у кількості 12 шт. загальної номінальної вартості 30 млн. грн.

В цей же день 12 жовтня 1999 р. між Позивачем та третьою особою було укладено Додаткову угоду до Договору, якою сторони погодили проведення розрахунку шляхом передачі Позивачем третій особі векселів, емітованих Позивачем за №№3219940193-3219940204 на загальну суму 30 млн. грн. з датою погашення 08.10.2007р. Зазначені векселі було підписано головою правління Позивача Гуцалом В. Л. та передано Позивачем третій особі згідно Акту №2 прийому-передачі до Договору від 12.10.1999 р. (копія знаходиться у матеріалах справи).

09.10.2007 р. державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасною Т. М. було направлено на адресу Позивача письмове повідомлення, яким вимагалося від Позивача у строк до 10.10.2007 р. здійснити оплату векселів або повідомити про причину несплати векселів.

10 жовтня 2007 р. державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасною Т. М. за заявою Відповідача було вчинено протести про несплату векселів (копії протестів є у матеріалах справи).

26 жовтня 2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А. В. було вчинено виконавчі написи щодо стягнення з Позивача заборгованості за векселями, на користь Відповідача (копії відповідних виконавчих написів, зареєстрованих у реєстрі за №№5116-5127 є у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", який був чинним на момент видання оспорюваних векселів, векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до норм ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на момент видачі оспорюваних векселів, вексель за своєю правовою природою є односторонньою угодою.

Відповідно на нього поширювалися всі вимоги ЦК УРСР (1540-06) стосовно дійсності угод, а також положення стосовно визнання таких угод недійсними (нікчемними).

Згідно ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.

Станом на момент видачі спірних векселів порядок здійснення вексельного обігу в Україні, в тому числі, порядок оформлення векселів, регулювався: Положенням про переказний і простий вексель, затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів СРСР від 07.08.1937 р. №104/1341 (v1341400-37) (надалі -"Положення"), Правилами виготовлення і використання вексельних бланків, затвердженими спільною постановою Кабінету Міністрів України, Правилами Національного банку України від 10.09.1992 р. №528 (528-92-п) (надалі - "Правила") та Положеннями про операції з векселями.

Векселі в Україні станом на момент складання оспорюваних векселів підлягали складанню на спеціальних вексельних бланках. Пунктом 4 розділу І Правил встановлювалися вимоги щодо таких вексельних бланків, відповідно до яких вексельні бланки повинні були містити наступні вихідні дані: повну, скорочену або умовну назву поліграфічного підприємства-виробника; місце і рік випуску; номер замовлення;тираж.

Вимоги до змісту та обов'язкові реквізити простого векселя станом на момент складання оспорюваних векселів містилися у п. 75 Положення, відповідно до якого простий вексель повинен містити наступні реквізити: найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений; просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму; зазначення строку платежу: зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; зазначення дати і місця складання векселя: підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Згідно з п. 76 Положення (v1341400-37) документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, вказаних у попередній статті, не має сили простого векселя.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вексельні бланки, на яких було вчинено оспорювані векселі, не містять у собі всіх обов'язкових вимог, визначених Правилами, а саме: на зазначених вексельних бланках відсутні будь-які дані щодо місця їх випуску та тиражу, було зазначено не повну назву первісного векселедержателя - АБ "Укргазбанк", зокрема не зазначено його організаційно-правової форми.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та наявних у ній доказів, зокрема, Додаткової угоди, спірні векселі було емітовано Позивачем з метою здійснення розрахунків за придбання інших векселів, тобто, відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" - придбання цінних паперів.

Проте, згідно з нормами абзацу 3 пункту 1 розділу II Правил (528-92-п) векселі могли видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України. Будь-яких інших підстав для видання векселів чинним на момент емісії векселів законодавством України не передбачалося, тобто суб’єкт господарювання не може емітувати векселі в розрахунок за інші векселі.

Норми Правил (528-92-п) , а також інших нормативно-правових актів, якими на момент емісії векселів регулювалися порядок та підстави видачі векселів, не містять у собі визначення поняття "продукції". Інші нормативно-правові акти України, що діяли на момент емісії векселів, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" від 08.04.1993 р. №30-93 (30-93) , визначали поняття "продукція" як будь-які вироби, роботи чи послуги, науково-технічну продукцію, продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання.

Таким чином, станом на момент емісії оспорюваних векселів векселі взагалі відповідно до норм чинного на той час законодавства не відносилися та не могли бути віднесені до продукції, робіт або послуг. А тому, векселі ЗАТ "Барі", розрахунок за придбання яких було здійснено Позивачем шляхом емісії векселів, не могли бути придбані Позивачем у третьої особи шляхом здійснення випуску інших векселів з метою розрахунку ними за придбані векселі ЗАТ "Барі".

З огляду на ці обставини, місцевий суд цілком вірно прийшов до висновку про те, що спірні векселі були видані Позивачем з порушенням вимог чинного на момент їх видачі законодавства, а саме: п. 4 розділу І та п. 1 розділу II Правил (528-92-п) .

До того ж згідно п. 2.2 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Васильківський шкір завод", що діяв на той час, "предметом діяльності Товариства, яку воно здійснює у відповідності з чинним законодавством України є:

- виготовлення натуральної шкіри, напівфабрикатів,

- виготовлення та реалізація товарів народного споживання і виробничо-технічного призначення, зокрема виробів з дерева, металів. Композитів, тканини, хутра, натуральної та штучної шкіри, будівельних матеріалів".

Таким чином, укладаючи 12 жовтня 1999 р. з третьою особою Договір №075-Т купівлі-продажу цінних паперів Векселі, емітовані Закритим акціонерним товариством "Барі" за №3001312739, №3001312740, №3001312743, №3001312744, №№3001312745-3001312755 у кількості 12 шт. загальної номінальної вартості 30 млн. грн., позивач здійснив діяльність, що суперечить його статутним документам.

Також судом першої інстанції встановлено, що з текстів оспорюваних векселів випливає, що від імені векселедавця - ВАТ "Васильківський шкірзавод", останні були підписані Головою правління ВАТ "Васильківський шкірзавод" Гуцало Василем Леонідовичем. Зі змісту спірних векселів, а саме, назв трасанта та векселедержателя, сум платежу за векселями, дати складення векселів та вчинюваних на той час позивачем правочинів, згідно даних бухгалтерського обліку товариства, зокрема звітів та балансів, випливає, що голова правління Гуцало В. Л. підписав та видав вказані векселі від імені ВАТ "Васильківський шкірзавод" в оплату векселів ЗАТ "Барі" придбаних у Акціонерного банку "Укргазбанк" згідно договору купівлі - продажу цінних паперів №075-Т від 12.10.1999 року на загальну суму 30 млн. грн.

Вказані дії суперечили положенням діючого на той час Статуту товариства та положенням чинного на момент емісії спірних векселів законодавства України.

Згідно ч. З ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент емісії спірних векселів), правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради).

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент емісії спірних векселів), правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент емісії спірних векселів), до компетенції загальних зборів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства; в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради); г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; є) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України "Про господарські товариства", статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що - належать до компетенції загальних зборів, окрім питань віднесених до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Відповідно до п. 8.2.4. Статуту ВАТ "Васильківський шкірзавод" в редакції від 25.12.1998 року до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів належало затвердження договорів /угод/ укладених на суму, що перевищує 75 % статутного фонду Товариства. Статутний фонд Товариства на момент емісії спірних векселів становив 903 225 гривень 70 копійок. Договір купівлі - продажу цінних паперів №075-Т від 12.10.1999 року на загальну суму 30 млн. грн., а також дії щодо емісії спірних векселів не були затверджені Загальними зборами акціонерів товариства. Крім того, Голова правління не вносив такого роду питання до порядку денного Загальних зборів акціонерів товариства, що підтверджує доводи Позивача про перевищення повноважень наданих, Статутом ВАТ "Васильківський шкірзавод", голові правління товариства - Гуцало В.Л. при підписанні вказаного договору, та відповідно, і про перевищення повноважень щодо емісії спірних векселів.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту ВАТ "Васильківський шкірзавод", до компетенції Спостережної Ради Товариства зокрема відносяться: затвердження правил, процедур і інших внутрішніх документів Товариства; визначення умов та затвердження трудового контракту з Головою Правління Товариства; приймає рішення про укладення договору, контрактів про покупку, продажу, поставках, передачі в оренду або заставу майна, одержання і надання позики (кредитів); затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, Положень про органи управління Товариством; проводить попередню експертизу проектів, запропонованих Товариством для реалізації та інше. Голова Спостережної Ради від імені Товариства підписує з головою і членами Правління трудові договори (контракти).

Відповідно до п 2.1.11 Трудового контракту з Головою правління Товариства від 22 квітня 1999 року та абз. 4 п. 3.3 Положення про Правління ВАТ "Васильківський шкірзавод", Голова Правління Товариства зобов'язаний погоджувати з Спостережною радою укладання будь-яких господарських договорів на суму, що перевищує 75 % статутного фонду Товариства. Таке погодження не здійснювалось.

Відповідно до абз. 1 п. 3.3 Положення про Правління ВАТ "Васильківський шкірзавод", затвердженого Спостережною Радою Товариства Протоколом №2 від 20 травня 1999 року, Голова Правління Товариства, зобов'язаний діяти в межах компетенції, яки надана йому Статутом, Загальними зборами акціонерів та Спостережною радою Товариства.

Таким чином, слід погодитись з місцевим судом, що Голова Правління ВАТ "Васильківський шкірзавод" - Гуцало В.Л. при підписанні вказаного договору та відповідно емісії спірних векселів перевищив повноваження надані останньому діючим Статутом, Положенням про Правління ВАТ "Васильківський шкірзавод" та Трудовим Контрактом. Третя особа мала пересвідчитись в наявності у голови правління ВАТ "Васильківський шкір завод" Гуцало В.Л. повноважень укласти вищезазначену угоду. Але виходячи з матеріалів справи можна зробити висновок, що цього зроблено не було.

Згідно ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. В матеріалах справи відсутні належні і достовірні докази про подальше схвалення позивачем угоди від 12 жовтня 1999 р.

Оскільки такі векселі видано з порушенням норм чинного на момент їх видачі законодавства, зазначені векселі підлягають визнанню їх недійсними, тобто такими, що не мають вексельної сили та не підлягають оплаті, на підставі ст. 48 ЦК УРСР. А отже, позовні вимоги Позивача у цій частині суд першої інстанції цілком правомірно визнав такими, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог Позивача в частині визнання недійсними протестів векселів та визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню повністю, то місцевий суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги Позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи оспорювані векселі видавалися Позивачем на користь прямо визначеної у таких векселях особи, а саме, Акціонерного банку "Укргазбанк".

Відповідно до п. 75 Положення (v1341400-37) визначення особи, на користь якої має бути здійснено платіж за векселем, є одним з обов'язкових реквізитів простого векселя.

Таким чином, відповідно до вимог зазначеного п. 75 законним векселедержателем та власником векселю на момент видачі такого векселю була саме третя особа - Акціонерний банк "Укргазбанк".

Відповідно до вимог п.п. 11-13, 77 Положення (v1341400-37) право вимоги за простим векселем могло бути передано від векселедержателя (власника векселю) третій особі шляхом вчинення індосаменту.

Пунктами 12-13 Положення (v1341400-37) встановлено обов'язкові вимоги до порядку оформлення індосаменту, згідно яких індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Індосамент має бути написаний на векселі або на приєднаному до нього аркуші (додатковий аркуш). Він повинен бути підписаний індосантом.

Таким чином, передача емітованих Позивачем векселів, у яких векселедержателем (власником векселя) було визначено Акціонерний банк "Укргазбанк", могла бути здійснено ним на користь будь-якої іншої особи, зокрема і Відповідача, шляхом вчинення на векселях або на приєднаних до них аркушах відповідних індосаментів в установленому порядку.

Порядок вчинення протестів векселів в Україні регламентується розділом 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 (z0283-04) (надалі -"Інструкція").

Судом першої інстанції прийняв до уваги, заперечення та доводи наведені відповідачем та третьою особою, які підкріплялися посиланням на матеріали судової практики, пов'язаноі з результатами розгляду справ щодо виконання зобов'язань за векселями та вказують на дотримання сторонами правил виготовлення і використання вексельних бланків.

Відповідно до норм п. 294 Інструкції (z0283-04) протести векселів про несплату, неакцепт, не датування акцепту, вчиняються нотаріусами відповідно до законодавства України про обіг векселів. Відповідно до норм зазначеної Інструкції протести векселів про несплату підлягають вчиненню нотаріусами щодо векселів, оформлених у відповідності до норм чинного законодавства України.

Ст. 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо її вчинення суперечить Закону.

Згідно з п. 298 Інструкції (z0283-04) у день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя, у якій зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя.

У матеріалах справи знаходиться письмове повідомлення державного нотаріуса Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасною Т. М. від 09.10.2007р. на адресу Позивача, яким вимагалося від Позивача у строк до 10.10.2007р. здійснити оплату векселів або повідомити про причину несплати векселів.

Проте, у зазначеному повідомленні нотаріусом не зазначено всіх обов'язкових згідно законодавства реквізитів векселів, що опротестовуються, а саме: не вказано дату видачі векселів та емітента векселів. З огляду на це, з тексту письмового повідомлення неможливо однозначно ідентифікувати векселі, протести яких вчинялися нотаріусом. Слід погодитись з місцевим судом, що наведені факти та обставини підлягають дослідженню за встановленою підсудністю.

Як вбачається з матеріалів справи, на бланках векселя відсутні будь-які індосаменти щодо передачі векселів від третьої особи на користь Відповідача. Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Такий чином, нотаріус, при вирішенні питання про вчинення протесту векселів, зобов'язаний був встановити законність набуття векселів Відповідачам, зокрема, встановити правові підстави набуття право власності на вексель та визначитись зі статусом учасників вексельного обігу.

З огляду на ці обставини, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів вчинення у встановлений спосіб будь-яких індосаментів третьою особою на користь Відповідача, безперервність ряду індосаментів та правомірність і законність вимог Відповідача за векселями, емітованими Позивачем, є сумнівною та не підтверджується в належному порядку зібраними доказами по даній справі.

Щодо дій державного нотаріуса Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасною Т. М. про вчинення протестів векселів, емітованих Позивачем, не можуть бути належним чином досліджені та вирішені в господарському судовому провадженні, і відповідно не можуть бути визнані такими, що вчинені відповідно до норм чинного законодавства України та у встановлений спосіб.

Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням того, що самі векселі було емітовано з порушенням норм чинного законодавства, місцевий суд цілком вірно прийшов до висновку про те, що протести векселів також потребують належного додаткового аналізу та дослідження (зокрема визначення суб'єктів правовідносин чи виконання вексельних зобов'язань та відповідним оформленням спорів за підсудністю).

Згідно п. 302 Інструкції (z0283-04) вексель, опротестований нотаріусом у неплатежу, є підставою для вчинення на ньому виконавчого напису в порядку пункту 293 цієї Інструкції.

Таким чином, оскільки векселі, за вищезазначених причин, є недійсними, то подальше вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренка А. В. виконавчих написів про стягнення заборгованості за такими векселями, також є підстави дослідити, перевіривши дійсність виконавчого провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не можна погодитись з твердженням Відповідача та третьої особи про необхідність застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України (435-15) , оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично про порушення свого права Позивачу стало відомо у січні 2008 р. після того, як органами державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження зі стягнення заборгованості за оспорюваними векселями.

Крім того на векселях позивача визначений термін оплати 08.10.2007року.

Таким чином, визначений законом строк позовної давності фактично Позивачем не пропущений, а підстав для визнання його таким у суду немає, оскільки докази зворотнього сторонами у справі до суду не надавалися, і у матеріалах справи відсутні.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв"язку з повним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв"язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційних скарг Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Акціонерного банку "Укргазбанк", суд апеляційної інстанції не знаходить.