ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Балюка М.І., Луспеника Д.Д., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області, Вовчанської міської ради Харківської області, третя особа - Вільчанська опікунська рада Вовчанського району Харківської області, про визнання незаконними рішень селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності на будинок за касаційною скаргою ОСОБА_9, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_11 й ОСОБА_12, та Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 22 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2008 року ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 31 березня 2004 року призначено право власності за виконавчим комітетом Вільчанської селищної ради на житловий будинок АДРЕСА_1, в якому мешкає ОСОБА_8. Рішенням Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 31 березня 2004 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_8, як інваліду внаслідок аварії на ЧАЕС, житловий будинок АДРЕСА_1. Виконкомом Вовчанської міської ради Харківської області на підставі договору від 30 вересня 1997 року з Вільчанською селищною радою Вовчанського району Харківської області 23 листопада 2004 року видано свідоцтво на право власності на житло ОСОБА_8 та членам його сім’ї ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про існування приватизаційних документів позивачу стало відомо лише у 2007 році. ОСОБА_6 зазначає, що відповідачі вселились у будинок АДРЕСА_1 на правах наймачів з дозволу власників – ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та ОСОБА_7, визнаного недієздатним в установленому законом порядку з призначенням його опікуном ОСОБА_6, а тому не мали права приватизовувати спірний будинок. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, просив задовольнити його позовні вимоги та визнати незаконними рішення Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 31 березня 2004 року "Про призначення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1" та "Про передачу у власність житлового будинку ОСОБА_8", свідоцтво про право власності, видане виконкомом Вовчанської міської ради Харківської області 23 листопада 2004 року на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 та визнати за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 22 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2008 року, позов задоволено. Визнано незаконними і скасовано рішення Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 31 березня 2004 року "Про призначення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1" та "Про передачу у власність житлового будинку ОСОБА_8", а також свідоцтво про право власності, видане виконкомом Вовчанської міської ради Харківської області 23 листопада 2004 року на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 Визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_9, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_11, ОСОБА_12, та Вільчанська селищна рада Вовчанського району Харківської області просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .
У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що діями Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області порушені права ОСОБА_7, який є інвалідом першої групи та рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 10 квітня 2007 року визнаний недієздатним. Крім того, будинок АДРЕСА_2 приватизований на шість осіб, де ОСОБА_7 самостійного права не має.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Установлено, що унаслідок Чорнобильської катастрофи с. Вільча Польського району Київської області, де проживав ОСОБА_6 та члени його сім’ї: дружина – ОСОБА_14, донька - ОСОБА_15, син – ОСОБА_8, донька – ОСОБА_16, донька – ОСОБА_17, віднесено до зони обов’язкового відселення.
У с. Габриліївка Норовлянського району Гомельської області проживали батьки ОСОБА_6: батько - ОСОБА_18, мати - ОСОБА_13, а також брат – ОСОБА_7, який є інвалідом з дитинства. Вказаний населений пункт було віднесено до зони добровільного відселення. Оскільки батьки позивача мали похилий вік та потребували сторонньої допомоги, сторони дійшли згоди щодо відселення разом до смт. Вільча Вовчанського району Харківської області.
22 березня 1994 року виконкомом Вільчанської Ради народних депутатів видано ордер на заселення у будинок АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_6 та членів його сім’ї: дружина – ОСОБА_14, донька - ОСОБА_15, син – ОСОБА_8, донька – ОСОБА_16, донька – ОСОБА_17.
У зв’язку з відсутністю решти збудованих будинків ОСОБА_18 та члени його сім’ї ОСОБА_13, ОСОБА_7, вимушені були проживати у будинку позивача.
Рішенням Вільчанської сільської ради Вовчанського району Харківської області від 26 серпня 1997 року № 5 ОСОБА_18 виділено будинок АДРЕСА_1.
ОСОБА_18 та члени його сім’ї вселились у будинок АДРЕСА_1, однак не мали змоги оформити правовстановлюючі документи на нього.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_18 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_13
ОСОБА_7 залишився проживати у ОСОБА_6 та у подальшому визнаний недієздатним.
Згідно статті 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, який видається громадянинові виконкомом відповідної ради народних депутатів на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду.
Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється на підставі договору найму жилого приміщення, укладеного в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення (частини перша, друга статті 61 ЖК України).
Ухвалюючи рішення та зазначаючи, що ОСОБА_7 тимчасово не проживав у будинку АДРЕСА_1 з поважних причин, а тому на підставі статті 71 ЖК України на весь час відсутності за ним зберігається це житло, судом не звернуто уваги, що ОСОБА_18, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та ОСОБА_7 21 січня 1997 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, у порушення статей 214, 215 ЦПК України судом не з’ясовано питання про отримання ОСОБА_18 ордеру на заселення у будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 31 березня 2004 року призначено право власності за виконавчим комітетом Вільчанської селищної ради на житловий будинок АДРЕСА_1, в якому мешкає ОСОБА_8. Рішенням Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 31 березня 2004 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_8, як інваліду внаслідок аварії на ЧАЕС, житловий будинок АДРЕСА_1.
Судом не звернуто уваги, що на час прийняття оскаржуваних рішень сільської ради будинок АДРЕСА_1 перебував у власності Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області, а також не надано оцінки запереченням Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області про те, що на час прийняття рішень будинок ніким не був приватизований та в ньому ніхто з його мешканців не був зареєстрований.
Крім того, статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Рішенням Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 31 березня 2004 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_8, як інваліду внаслідок аварії на ЧАЕС, житловий будинок АДРЕСА_1, а також доручено Вовчанському МБТІ видати свідоцтво про право власності ОСОБА_8 на будинок АДРЕСА_1.
Отже, ОСОБА_8 на підставі рішення сільської ради набуто право власності на будинок АДРЕСА_1.
Розпорядженням Вовчанської міської ради Харківської області від 23 листопада 2004 року задоволено заяву ОСОБА_8 на приватизацію будинку АДРЕСА_1 і передано цей будинок в приватну спільну власність.
На підставі свідоцтва на право власності на житло виданого 23 листопада 2004 року на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 їм на праві приватної спільної власності належить будинок АДРЕСА_1.
Однак, вищевказане свідоцтво на право власності на житло видане на підставі договору від 30 вересня 1997 року укладеного з Вільчанською селищною радою Вовчанського району Харківської області.
Судом не з’ясовано яким чином право власності на спірний будинок перейшло до ОСОБА_8, а також у зв’язку з чим після набуття ОСОБА_8 права власності на спірний будинок на підставі рішення селищної ради, цей будинок було приватизовано на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .
Отже, суд фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив, не визначився з характером спірних правовідносин і не застосував правову норму, що підлягає застосуванню.
З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_9, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_11 й ОСОБА_12, та Вільчанської селищної ради Вовчанського району Харківської області задовольнити.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 22 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2008 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.В. Патрюк
М.І. Балюк
В.І. Гуменюк
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко