КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2009 № 50/72
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Вербицької О.В.
представникі сторін:
від відповідача 1: Синявська О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківської районної у м. Києві ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2008
у справі № 50/72 (Головатюк Л.Д.)
за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1. Шевченківської районної у м. Києві ради
2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсним правочину-договору оренди земельної ділянки від 14.09.2006
ВСТАНОВИВ:
Київський природоохоронний прокурор звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.09.2006 р., укладеного між Шевченківською районною у м. Києві радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.10.2008 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Шевченківська районна у м. Києві рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Свої вимоги відповідач 1 обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного прокурором договором та відповідність його умов вимогам чинного законодавства України.
Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.09.2006 р. між Шевченківською районною у м. Києві радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки.
Згідно вказаного договору Шевченківська районна у м. Києві рада на підставі рішення від 16.03.2006 р. № 704 надає, а ПП ОСОБА_1 приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 24 кв. м. (п. 1.1 договору).
У п. 1.2 договору сторони визначили, що вказана земельна ділянка надається на умовах короткострокової оренди для експлуатації та обслуговування діючого кіоску з продажу квіткової продукції на вул. Дегтярівській, 7 у Шевченківському районі м. Києва терміном до 31.03.2009 р.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що Київський природоохоронний прокурор вважає, що договір оренди земельної ділянки від 14.09.2006 р., укладений між відповідачами, не містить істотних умов, передбачених чинним законодавством для договорів такого виду, а отже є таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним. Відповідач 1 проти цього заперечує.
Судова колегія вважає, що позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Київської міської ради, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам належить право комунальної власності на землю.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішенням Київської міської ради від 08.06.2000р. №164/885 (ra0164023-00) "Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин" із змінами та доповненнями, районним в м. Києві радам передано повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок площею до 42 кв.м. та для тимчасового розміщення малих архітектурних форм площею 20.0 кв.м., а також зобов'язано районні в м. Києві ради здійснювати контроль за використанням та охороною земель, додержанням земельного законодавства; приймати рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель і споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та
вимог земельного законодавства (ст. 13 вказаного Закону).
Письмова форма договору оренди землі передбачена ст. 14 названого Закону.
Істотні умови договору оренди землі визначені ст. 15 Закону України "Про оренду землі".
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно вказаної норми:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,атакожморальнимзасадамсуспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленіним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання прокурора в позовній заяві на те, що договір оренди земельної ділянки від 14.09.2006 р., укладений між відповідачами у даній справі, не містить істотних умов, передбачених чинним законодавством для договорів такого виду, а отже є таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, виходячи з аналізу змісту умов оспорюваного прокурором договору, судова колегія дійшла висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 14.09.2006 р. містить усі умови, що визначені як істотні статтею 15 Закону України "Про оренду землі".
Зокрема у п. п. 1.1,1.2 визначено об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки)та строк дії договору оренди, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду. Розмір орендної плати та відповідальність за її несплату передбачені у п. 2.1 та 4.5 договору оренди. Умови збереження стану об'єкта оренди та умови повернення земельної ділянки орендодавцеві передбачені п. 3.2 договору.
З огляду на вказане, твердження прокурора та позивача про те, що оспорюваний ними договір не містить істотних умов, передбачених для договорів даного виду, спростовуються матеріалами справи.
Надаючи в оренду за договором від 14.09.2006 р. земельну ділянку площею 24 кв.м. Шевченківська районна у м. Києві рада діяла в межах повноважень, наданих їй рішенням Київської міської ради від 08.06.2000р. №164/885 (ra0164023-00) .
Посилання у позовній заяві на те, що в договорі оренди земельної ділянки від 14.09.2006 р. не зазначено про його невід'ємні частини, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що чинне законодавство не ставить чинність договору у залежність від такого зазначення.
З аналогічних підстав суд не приймає до уваги посилання прокурора на те, що оспорюваний ним договір не пройшов процедури державної реєстрації.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.09.2006 р., укладеного між Шевченківською районною у м. Києві радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1.
За таких обставин в позові Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.09.2006 р., укладеного між Шевченківською районною у м. Києві радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1., належить відмовити повністю.
Таким чином рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2008 р. підлягає скасуванню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2008 р. у справі №50/72 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
2. В позові відмовити повністю.
3. Матеріали справи № 50/72 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В. Судді Буравльов С.І. Вербицька О.В.