Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 37/416 від 10.11.2008 року позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (надалі – Позивач) до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (надалі – Відповідач) про стягнення 698 032,53 грн. за надання послуг транспортування природного газу, було задоволено частково, а саме: стягнуто з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на користь ВАТ "Полтавагаз" 528091,15 грн. основного боргу, 61786,66 суми інфляційних витрат, 7639,24 грн. – 3 % річних від простроченої суми, а також, 6554,05 грн. витрат по оплаті державного мита та 110,80 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Було повернуто ВАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 18519,67 грн., яке перераховане платіжним державним дорученням № 3279 від 02.10.2008р. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2008р. у справі № 37/416 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" відмовити повністю та покласти на Позивача судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема: ст. ст. 526, 610 та 613 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України (435-15) ), а також ст. ст. 4-3, 22, 32 та 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), що є підставами для скасування такого судового рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що у зв’язку невиконанням Позивачем своїх договірних зобов’язань, а саме: не виставленням рахунків – фактур, розрахунок не був проведений, отже, в діях Відповідача відсутні ознаки вчинення порушення зобов’язань.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні не погодився з доводами та вимогами Відповідача, викладеними ним в апеляційній скарзі і просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.

Між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" та Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" був укладений договір про надання послуг з транспортування природного газу № 30.01.2007 № 13/66/Тр-07 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язувався відповідно до умов даного договору прийняти та транспортувати природний газ (надалі - газ) системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні виконавця (відповідача), від пунктів приймання-передачі газу -газорозподільних станцій (далі - ГРС) на магістральних трубопроводах та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України до пунктів призначення: газопроводів Споживачів та/або до ГРС для передачі визначеним замовником (відповідачем) та доведеним до виконавця (позивача) через Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" споживачам та/або Уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а замовник (відповідач) зобов'язувався відповідно до умов даного договору оплатити надані виконавцем послуги з транспортування газу.

Згідно п.п. 4.1, 4.2, Договору надання послуг з транспортування газу оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу, надалі Акт. Надання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах призначення оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.

Сторони зобов'язувалися підписати такі акти за місяць, у якому фактично виконавець надав замовнику послуги з транспортування природного газу і послуги з технічного приймання-передачі газу у пунктах призначення, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п.6.1 договору вартість наданих послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту, зазначеного в п.4.1. договору. Вартість наданих Позивачем Відповідачу послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення у звітному місяці визначається на підставі акту, зазначеного в п.4.2. договору.

Згідно п.5.3 договору замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 0,05 грн. (без ПДВ) за кожні 1000 куб.м природного газу.

Відповідно до п. 4.8 Договору акти складаються у двох примірниках по одному для кожної із сторін і є підставою для здійснення розрахунків у встановленому даним Договором.

Згідно з п.6.2. вказаного договору Відповідач здійснює попередню оплату послуг за договором на підставі рахунків-фактур, виставлених Позивачем Відповідачу в наступному порядку:

- до 5 числа місяця надання послуг - 40% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу за звітний місяць;

- до 15 числа місяця надання послуг - 30% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу за звітний місяць.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків - фактур, виставлених Позивачем Відповідачу на підставі актів зазначених в п.п.4.1. та 4.2. договору, до 12 числа місяця наступного за звітнім.

Термін дії Договору сторони визначили з 01.01.2007 по 31.12.2011, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору). Згідно п. 11.2 термін дії даного договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна угода.

На виконання умов Договору 31.01.2008 року сторони підписали акт № УТГ-00787 здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 527797,61 гри., вартість винагороди за надання послуг з технічного приймання-передачі газу становить 293,54 грн., загальна сума за актом становить 528091,15 грн.

Однак, Відповідач, в порушення умов договору, за надані послуги транспортування природного газу не розрахувався.

Таким чином, судова колегія констатує, що у Відповідача за надані Позивачем послуги транспортування, враховуючи суму винагороди, виникла заборгованість в розмірі 528091,15 грн.

Відповідно до вимог статей 901 та 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуги за плату, замовник зобов"язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов"язків (зобов"язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, умовами Договору (п. 6.2 Договору) визначено, що попередня оплата послуг відповідачем та остаточні розрахунки сторін за Договором здійснюються на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем, при цьому остаточний розрахунок за відповідний місяць надання послуг здійснюється на підставі рахунку-фактури виставленого до 7 числа місяця, наступного за звітним.

08.04.2008 року Позивач супровідним листом № 12-0518 направив Відповідачу рахунок - фактуру № ПГ1-яцз\11 від 31.01.2008 на суму поданих послуг, який з боку Відповідача оплачений не був. Факт неоплати боргу визнає і сам Відповідач.

Таким чином, судова колегія констатує, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 528091,15 грн. вартості транспортування природного газу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 589877,81 грн., а розмір інфляційних витрат, на яку збільшився борг становить 61786,66 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що у випадку непроведення у встановлені даним договором строки розрахунків, ЗАТ "Укргаз-Енерго" сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5 % від вартості послуг транспортування газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла у період, протягом якого відбулася затримка виконання зобов'язання.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають стягненню у заявленому Позивачем розмірі - 57888,02 грн.

Однак, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 36966,38 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0.1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 7.8 Договору, яким передбачений інший розмір штрафних санкцій, а тому визначений частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 18.02.2008 року № 6/288).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв"язку з повним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв"язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ЗАТ "УКРГАЗ – ЕНЕРГО", суд апеляційної інстанції не знаходить.