Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Буравльова С.І.

Поляк О.І.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Галич М.Д. – представник, дов. б/н від 09.01.2009,

Бойко І.Ю. – представник, дов. б/н від 10.11.2008;

від відповідача - Гудій В.В. – представник, дов. № 5-1145 від 02.03.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 22.10.2008

у справі № 05-6-38/1002 (Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"

до Компанії "Вьорваг Фарма ГмбХ Ко.КГ"

про визнання договору недійсним

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 у справі №05-6-38/1002 відмовлено позивачу у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України

Ухвала мотивована тим, що поданий позивачем позов за своїми ознаками не підпадає під жодну з ознак норм ст. 124 ГПК України , ст.ст. 76 , 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідач знаходиться в Федеративній Республіці Німеччини, дія з укладання договору відбувалась на території Федеративної Республіки Німеччини, відповідно до арбітражної угоди спори щодо недійсності договору від 21.11.2005 розглядаються згідно з Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати в Україні м. Київ із застосуванням законів Федеративної Республіки Німеччини, тому позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 у справі № 05-6-38/1002 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що судом першої інстанції, на думку заявника, порушено норми ст.ст. 1, 2 ГПК України , адже позивач звернувся до господарського суду з метою поновлення свого порушеного права, про що зазначено в позовній заяві.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено до Господарського суду міста Києва позов про визнання договору про дистриб’ютерство № 05UKR від 21.11.2005, укладений з відповідачем, недійсним.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 124 ГПК України підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17 цього Кодексу господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України, іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (п. 5 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 (v_608600-02) "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").

Пунктом 2 § 9 договору про дистриб’ютерство № 05UKR від 21.11.2005 передбачено, що усі спори, які випливають з даного договору, або належних до порушення, анулювання чи недійсності цього договору, будуть підлягати вирішенню відповідно до Зводу положень про арбітражний суд Міжнародної торгової палати шляхом прийняття Арбітражним судом в м. Києві рішення.

Таким чином, враховуючи наявність в договорі від 21.11.2005 арбітражної умови (застереження) про передачу спору на вирішення третейського суду та положення ст.ст. 12, 124 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Отже, оскаржувана ухвала була винесена з дотриманням норм процесуального права.

Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції не вбачає наявності порушень судом першої інстанції норм ст.ст. 1, 2 ГПК України, з огляду на таке.

Статтею 1 ГПК України встановлене право, зокрема, юридичних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів за умови дотримання встановленої підвідомчості господарських справ.

Як вже було встановлено вище, позивачем та відповідачем у договорі від 21.11.2005 встановлена арбітражна умова (застереження) щодо передачі спору, в тому числі, про недійсність договору на вирішення третейського суду, у зв’язку з чим відповідно до ст.ст. 12, 124 ГПК України спір у даній справі не підлягає розгляду в господарських судах України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 у справі №05-6-38/1002 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 05-6-38/1002 повернути до Господарського суду міста Києва.

05.03.09 (відправлено)