представник відповідача, Руденко Віктор Павлович, довіреність № 2910 від 03.12.08, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління";

представник третьої особи, не з'явився, комунальне підприємство "Комбінат благоустрою";

розглянувши апеляційну скаргу підприємства "Приваттур" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 13 листопада 2008 року у справі №2-3/5210-2008

за позовом підприємства "Приваттур" (вул. Декабристів, 21, місто Сімферополь, 95001)

до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"(вул.Горького, 30, місто Ялта, 98600) (вул. Київська, 81, місто Сімферополь, 95000)

за участю третьої особи: комунального підприємства "Комбінат благоустрою" (пров.Дарсанівський, 5, місто Ялта, 98609)

про визнання договору діючим,

Підприємство "Приваттур"звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства "Кримське протизсувне управління", за участю третьої особи: комунального підприємства "Комбінат благоустрою", про визнання договору користування берегоукріплюючими, протизсувними та пляжними спорудами від 05 травня 2003 року діючим (а. с. 2-5, т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору користування берегоукріплюючими, протизсувними та пляжними спорудами від 05 травня 2003 року з посиланням на статті 193, 194 Господарського кодексу України.

Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 та 15 травня 2008 року, вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно спірного майна, переданого позивачу у користування за договором від 05 травня 2003 року № 91 (а. с. 35, 37, т.1).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2008 року у справі № 2-3/5210-2008 (суддя Соколова І.О.) у задоволенні позову підприємства "Приваттур"відмовлено (а. с. 142-146, т.1).

Скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 та 15 травня 2008 року.

При винесенні рішення суд виходив з того, що позивачем не виконувалися умови спірного договору на протязі всього строку його дії, що, з урахуванням вимог статті 193 Господарського кодексу України, є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, підприємство "Приваттур"звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у справі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним дослідженням обставин, що мають значення для справи.

Так, в своїй апеляційній скарзі підприємство "Приваттур"наполягало на повному виконанні умов спірного договору зі свого боку, тоді як факту їх порушення державним підприємством "Кримське протизсувне управління"місцевим господарським судом правової оцінки надано не було.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що відповідачем був порушений порядок розірвання договору, встановлений укладеним між ними договором та чинним законодавством, що також залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Розпорядженням голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2009 року суддю Остапову К.А. замінено на суддю Видашенко Т.С. Головуючим у справі призначено суддю Фенько Т.П.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2009 року суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Прокопанич Г.К.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 березня 2009 року суддів Видашенко Т.С., Прокопанич Г.К. замінено на суддів Черткову І.В., Ткаченка М.І.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

05 травня 2003 року між державним підприємством "Кримське протизсувне управління"та підприємством "Приваттур"був укладений договір користування берегоукріплюючими, протизсувними і пляжними спорудами № 91 (а. с. 18-19, т .1).

Відповідно до умов зазначеного договору державне підприємство "Кримське протизсувне управління"надало підприємству "Приваттур"в користування майно –протизсувні споруди м. Ялти від морпорту до санаторію "Росія", 1-й комплекс, ділянка набережної в районі входу на пляж "Приморський".

Пунктом 3.2.8 договору передбачений обов’язок користувача, підприємства "Приваттур", протягом місяця з моменту підписання договору укласти договір тимчасового користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 7.4 договору державне підприємство "Кримське протизсувне управління"має право розірвати цій договір в односторонньому порядку, про що повинно повідомити користувача письмово.

Як вбачається зі статуту, у 2007 році державне підприємство "Кримське протизсувне управління"реорганізовано в Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"(а.с. 53-58, т.1).

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

З урахуванням наведених положень судова колегія дійшла висновку щодо необхідності заміни відповідача, вказаного у позовній заяві, на його правонаступника - Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління".

14 лютого 2008 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"листом вих.. № 255, посилаючись на порушення позивачем умов договору користування від 05 травня 2003 року № 91, повідомило підприємство "Приваттур"про його розірвання (а.с. 20, т.1).

Не погодившись із вказаними діями Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", підприємство "Приваттур"звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не виконувалися свої обов’язки за спірним договором, у зв’язку з чим підстави для визнання договору діючим відсутні.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції допустив описку та в усіх процесуальних документах зазначив у якості предмету даного спору - "визнання договору дійсним"замість "визнання договору діючим", як це фактично вказано у позовній заяві.

Так, виходячи зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що договір користування, що був укладений сторонами у даній справі 05 травня 2003 року, виконувався, та при цьому підприємство "Приваттур"виконало свої обов’язки за ним у повному обсязі, тоді як, відповідач, всупереч вимогам статті 193 Господарського кодексу України, ухиляється від виконання своїх обов’язків, у зв’язку з чим позивач просив визнати зазначений договір діючим, тобто встановити факт його дії.

Однак, судова колегія вважає дані позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, оскільки предмет позову не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Так, частиною першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду згідно з встановленою статтею 12 цього Кодексу підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Положення названих статей не передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу як визнання договору діючим.

Вимога про встановлення юридичного факту не може бути предметом спору. Встановлення юридичного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому, питання про те, чи діяв договір, чи ні – вирішується судом при розгляді конкретного спору між сторонами.

Так, вимога підприємства "Приваттур"про визнання договору від 05 травня 2003 року діючим не призводить до поновлення порушеного права, а лише спрямована на встановлення певного юридичного факту.

Отже, відповідно до чинного Господарського процесуального кодексу України (1798-12) спори про встановлення юридичних фактів не підвідомчі господарським судам.

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволені позову підприємства "Приваттур".

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 липня 2004 року у справі № 10/732.

Отже, порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на положення частини другої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, може бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення цього суду лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права до даних правовідносин не призвело до прийняття неправильного рішення у справі, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його скасування або зміни.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Приваттур"залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2008 у справі №2-3/5210-2008 залишити без змін.