розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 04.12.2008 у справі № 2-5/14785-2007

за позовом Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" (вул. Совєтська, 1-а, с. Котельникове, Красногвардійський р-н, 97034)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" (вул. Шкільна, 1,с. Краснознаменка, Красногвардійський р-н, 97050)

про внесення змін до договору та спонукання до виконання певних дій,

Племінне птахівниче товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" про внесення змін до договору №2 купівлі-продажу майна від 28 лютого 2007 року в частині зменшення ціни майна на суму 32 958,00 грн, зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" видати Племінному птахівничому товариству з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" за виконаним договором №2 купівлі-продажу майна від 28 лютого 2007 року належним чином оформлений акт прийому-передачі майна.

Юридичними підставами позовних вимог визначені положення частини 4 статті 188 Господарського кодексу України, статті 652 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2008 року у справі №2-5/14785-2007 позов Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс" задоволено.

Внесено зміни до договору №2 купівлі-продажу майна від 28 лютого 2007 року в частині зменшення ціни майна на суму 32 958,00 грн. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" видати Племінному птахівничому товариству з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс" за виконаним договором №2 купівлі - продажу майна від 28 лютого 2007 року належним чином оформлений акт прийому - передачі майна. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення обґрунтоване тим, що перерахування позивачем на користь відповідача, який не є платником податку на додану вартість, податку порушує майнові інтереси позивача, оскільки він втрачає право на отримання податкового кредиту, у зв’язку з чим судом внесено зміни до договору в частині зменшення ціни майна на суму податку на додану вартість. Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку про те, що оскільки зобов’язання покупця з оплати договору з боку позивача виконані, то вимога Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" є цілком обґрунтованою.

Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заявник апеляційної скарги мотивує свої вимоги тим, що неможливо внести зміни в договір, який вже є недіючим, а отже і вимога про надання акту прийому-передачі також є неправомірною, оскільки у зв’язку з порушенням покупцем договірних зобов’язань, продавець відмовся від укладення правочину, а предмет договору продав третій особі.

При цьому, відповідач керується положеннями пункту 10.3 спірного договору, статей 525,611, 615, 627, а також пунктом 2 статті 598 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням в. о. обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2009 року суддю Латиніна О.А. замінено на суддю Фенько Т.П.

Розпорядженням в. о. обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2009 року суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Остапову К.А. Головуючим у справі призначено суддю Фенько Т.П.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" (продавець) та Племінним птахівничим товариством з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна б/н (а. с. 7, т. 1).

Предметом зазначеного договору відповідно до підпункту 1.1 угоди є дев’ять поливальних установок "Фрегат", розташованих на зрошувальній ділянці (лот №№1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 12).

Зі змісту пункту 1.2 даного договору продавець зобов’язується передати вказане майно у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти його та сплатити вартість відповідно до умов, які передбачені даним договором. Право власності на вказане майно переходить до покупця з моменту повної сплати та підписання акту прийому –передачі (пункт 1.3 договору).

Відповідно до умов пункту 2.1 даного договору покупець зобов’язаний перерахувати в касу або на розрахунковий рахунок продавця за дев’ять поливальних установок "Фрегат", розташованих на лотах №№1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 12 зрошувальної ділянки до 01 квітня 2007 року з моменту підписання даного договору у сумі 197748,00 грн, у тому числі податок на додану вартість.

Передача реалізованого майна відповідно до пункту 3.1 угоди здійснюється продавцем покупцю у триденний строк після повної сплати за договором.

Підставою виникнення спору у даній справі стали наступні обставини.

Як вбачається з рахунку № 05 від 27 березня 2007 року, виставленого товариством з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" Племінному птахівничому товариству з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" (а. с. 10, т.1), виписки з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс", виданої філією "КРУ"закритого акціонерного товариства КР "Приватбанк", представленої в матеріалах справи, (а. с. 11-18) та оборотно –сальдової відомості за рахунком 63.1 за 01 квітня –15 жовтня 2007 року (а. с. 21), позивачем за спірним договором сплачено грошові кошти у сумі 164 790, 00 грн, що складає вартість купленого майна без урахування податку на додану вартість.

З пояснень позивача встановлено, що сума грошових коштів за договором вносилась покупцем на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" без урахування податку на додану вартість у зв’язку з тим, що відповідно до відповіді Державної податкової адміністрації України на запит позивача про надання відомостей щодо того, чи є відповідач платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість №641046 анульоване на підставі того, що з 30 березня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" знаходиться на стадії ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, а відповідно до підпункту 7.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не має права на нарахування та утримання податку на додану вартість.

На підставі викладеного, покупець вважає, що сплатив усю суму за придбане майно та зі свого боку виконав всі зобов’язання за договором, у зв’язку з чим дотримується позиції, що умови угоди щодо визначення ціни майна з урахуванням податку на додану вартість є необґрунтованими та такими, що порушують його майнові права, а тому підлягають зміні на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, а продавець зобов’язаний надати акт прийому-передачі, як того вимагає умови правочину.

Дослідивши всі обставини справи, проаналізувавши доводи сторін, судова колегія дійшла висновку щодо помилковості висновків суду першої інстанції при вирішенні спору з огляду на наступне.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, якою передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у дванадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах.

Частиною 2 вказаної статті передбачено можливість у разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, можливість його розірвання, договір, може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Аналіз викладених положень дає підстави однозначно стверджувати те, що право на звернення до суду з позовом про внесення змін до договору виникає у зацікавленої сторони лише у разі попередньої пропозиції внесення цих змін безпосередньо контрагенту і недосягнення згоди між ними з цих питань.

Однак, як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, Племінне птахівниче товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" не направляло відповідачу пропозицію про внесення змін до спірного договору, і відповідно не отримувало ні згоди, ні відмови на внесення змін, а тому звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду є передчасним, проте дані обставини залишені поза увагою судом першої інстанції.

Стаття 4 Господарсько-процесуального кодексу України вимагає від господарських судів вирішувати господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарські суди" (1142-12) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, у судової колегії не має правових підстав для застосування до спірних правовідносин положення статті 188 Господарського кодексу України, та частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Розглянувши позовну вимогу про зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" видати Племінному птахівничому товариству з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" за виконаним договором №2 купівлі-продажу майна від 28 лютого 2007 року належним чином оформлений акт прийому-передачі майна, судова колегія вважає вказати наступне.

Для того, щоб вирішити питання про те, чи підлягає дана позовна вимога задоволенню необхідно встановити ряд обставин стосовно дії спірного договору, а також моменту з якого у сторони виникає право вимагати у іншої сторони передати майно разом з належним чином оформленим актом прийому-передачі.

Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір припинив свою дію на підставі листа відповідача від 25 травня 2007 року за вих. № 67, скерованому на адресу позивача, є помилковими і не відповідають вимогам укладеного договору та нормам діючого договору враховуючи наступне.

Порядок розірвання договору в односторонньому порядку передбачений наведеними вище статтею 188 Господарського кодексу України, статтями 525, 652 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 188 Господарського кодексу України та стаття 525 Цивільного кодексу України відсилає до умов договору стосовно порядку припинення договірних зобов’язань в односторонньому порядку.

Так, пунктом 10.3 договору №2 купівлі-продажу майна від 28 лютого 2007 року передбачені випадки і порядок розірвання договору в односторонньому порядку, згідно з яким таке право надається одній стороні за договором у разі порушення контрагентом умов за договором, про що повідомляється інша сторона у письмовій формі.

Однак, у листі, на який посилається відповідач при ствердженні про те, що спірний договір вже є недіючим, йдеться мова про наміри продавця відмовитись від зобов’язань у разі невиконання покупцем умов договору щодо оплати майна без письмового попередження, проте, пункт 10.3 договору №2 купівлі-продажу майна від 28 лютого 2007 року момент припинення зобов’язань пов’язує саме з повідомленням заінтересованої сторони про розірвання угоди у письмовій формі, тому судова колегія дійшла однозначного висновку про те, що вказівка відповідача у зазначеному листі на відсутність повідомлення з його боку про розірвання договору є нікчемною.

Отже, викладені обставини свідчать про те, що між Племінним птахівничим товариством з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське" досі тривають договірні відносини.

Проте, необхідно надати оцінку тому факту, що договором №2 купівлі-продажу майна від 28 лютого 2007 року момент підписання акту приймання –передачі пов’язується з моментом передачі майна у триденний термін після повної оплати, передбаченої даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сума вартості майна, яка підлягає оплаті за договором, є спірною, а отже, неправомірно вважати, що за договором здійснена повна сплата.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що акт приймання-передачі є супровідним документом при передачі майна і підтверджує факт його передачі, однак суду апеляційної інстанції позивачем наданий акт від 06 березня 2003 року передачі зрошувальної системи зі всіма гідротехнічними спорудами та дощувальними машинами "Фрегат"у кількості дев’яти штук №№5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 з балансу товариства з обмеженою відповідальністю "Краснознаменське"на баланс підприємства "Птицекомплекс", правонаступником якого відповідно пункту 1.1 Статуту Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" є позивач, що свідчить про те, майно, яке предметом договору купівлі –продажу №"від 28 лютого 2007 року, знаходиться на балансі позивача і доказів його повернення відповідачу немає.

Отже, на підставі викладених обставин, судова колегія вважає, що у позивача відповідно до умов укладеного договору ще не виникло право вимагати зобов’язати відповідача видати Племінному птахівничому товариству з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс" за виконаним договором №2 купівлі-продажу майна від 28 лютого 2007 року належним чином оформлений акт прийому-передачі майна, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Враховуючи викладені обставини, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані і не підтверджуються належними доказами у справі.

За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір з порушеннями норм матеріального права України, що є підставою для скасування рішення у справі.