Рішенням господарського суду Донецької області від 09.01.2009 року у справі №38/224пн (суддя Радіонова О.О.) задоволено позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Київ в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" м. Шахтарськ про зобов’язання перерахувати страхові суми (кошти) у розмірі 530,18 грн.

Зобов’язано Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" м. Київ в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" м. Шахтарськ перерахувати на рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську суму зайво сплачених страхових виплат у розмірі 530,18 грн., які обліковуються на особистому рахунку Дяченко Євдокії Семенівни №4408 у Шахтарському відділенні Ощадбанку № 6687/019.

Господарський суд Донецької області 22.01.2009 року прийняв додаткове рішення у справі №38/224пн, яким, на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України, резолютивну частину рішення від 09.01.2009 року доповнив абзацом 3 наступного змісту:

"Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Київ в особі Шахтарського відділення № 6687 м. Шахтарськ Донецької області ( 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, мкр. "Журавлівка", б.16 "а" код ЄДРПОУ 02789517) в доход Державного бюджету державне мито у сумі 102 грн.".

Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду, відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" м. Київ в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" м. Шахтарськ, звернувся з апеляційною скаргою про його скасування. В апеляційній скарзі заявник, зокрема, вказує на те, що банк не є власником або розпорядником коштів, які знаходяться на особовому рахунку вкладника. Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта лише тільки на підставі його розпорядження, а також без його розпорядження –на підставі рішення суду.

Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а скаргу такою, що підлягає задоволенню, оскільки вина відповідача у даному спорі відсутня, так як установа банку не могла без рішення суду повертати нараховані кошти, тому на відповідача не покладаються витрати у зв’язку з розглядом спору. З огляду на наведене, позивач проти задоволення апеляційної скарги відповідача не заперечує. Позивач у листі від 20.02.2009 року просив здійснити розгляд справи без участі його представника.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія дійшла висновку, що додаткове рішення господарського суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи у рішенні господарського суду Донецької області від 09.01.2009 року не було вирішено питання щодо розподілу господарських витрат, тому суд першої інстанції за своєю ініціативою прийняв додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України державного мита в сумі 102 грн.

У відповідності до частини 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 45 цього ж кодексу позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

У відповідності до частини 1 статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розподілу господарських витрат. Так, зокрема, у частині 3 даної статті зазначено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Таким чином, у випадку задоволення вимог позивача, якого звільнено від сплати державного мита, воно стягується з відповідача до державного бюджету повністю або в частині, пропорційній розміру задоволених вимог.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач від сплати державного мита не звільнений, тому державне мито повинно бути стягнено до бюджету.

Крім того, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що заявником у апеляційній скарзі не наведено жодної підстави, передбаченої статтею 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування або зміни рішення. У судовому засіданні представником заявника апеляційної скарги також ці підстави не доведені.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, додаткове рішення відповідає приписам матеріального, процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не є підставою для скасування додаткового рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись статтями 49, 88, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Київ в особі філії –Шахтарське відділення №6687 ВАТ "Ощадбанк" м. Шахтарськ на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2009 року у справі №38/224пн –залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2009 року у справі №38/224пн –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.