Відкрите акціонерне товариство "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій"м. Донецьк (далі по тексту -ВАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 смт. Тельманове Донецької області (далі по тексту -підприємець ОСОБА_1), і просив суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 44,8 кв.м., яке розташоване у приміщенні будівлі автостанції за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, вул. Е.Тельмана, 2 та визнати недійсним договір про сумісну діяльність №7 від 10.07.1996р. (згідно заяви від 10.09.08р., арк. справи 73-74).

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.08р. по справі №14/87пн позовні вимоги ВАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій"задоволені частково.

Зобов'язано відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 44,8кв.м., яке розташоване у приміщенні будівлі автостанції за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, вул. Е.Тельмана, 2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.04р. по справі №12/708в встановлено факт спливу строку дії договору оренди №15 від 01.01.01р., укладеного між позивачем та відповідачем, зобов'язано підприємця ОСОБА_1 звільнити займане спірне приміщення площею 44,8 кв.м., орендоване за договором оренди №15 від 01.01.01р., яке розташоване у приміщенні автостанції за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, вул. Е. Тельмана, 2.

Зазначене рішення, відповідно до ч.3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набрало чинності і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені цим рішенням не доводяться знову при вирішенні спору по справі №14/87пн.

Законних підстав для знаходження відповідача у спірному приміщенні підприємцем ОСОБА_1 судом не встановлено.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач без законних на то підстав, займає спірне приміщення, тому позовні вимоги ВАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій"зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 44,8 кв.м., яке розташоване у приміщенні будівлі автостанції за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, вул. Е.Тельмана, 2, визнані судом обґрунтованими і задоволені.

Відмовляючи у вимогах позивача про визнання недійсним договору про сумісну діяльність №7 від 10.07.1996р. суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи відповідачем надано копію договору про сумісну діяльність №7 від 10.07.1996р., укладеного між відповідачем та Донецьким обласним державним підприємством автобусних станцій 11499.

Одночасно до матеріалів справи надано копію додатку №1 до договору №7 від 10.07.1996р. майнового найму (оренди нежитлових приміщень) від 10.07.1996р., який підписаний відповідачем та позивачем, в той час, як фактично договір про сумісну діяльність №7 від 10.07.1996р. був підписаний Донецьким обласним державним підприємством автобусних станцій 11499.

Враховуючи, що до матеріалів справи було надано два додатки за номером 1 до договору про сумісну діяльність №7 від 10.07.1996р., ухвалами господарського суду Донецької області від 12.09.08р., 01.10.08р., 16.10.08р., 24.11.08р. судом було зобов'язано відповідача надати в судове засідання оригінал договору про сумісну діяльність від 10.07.1996р. та оригінали додатків до нього (зокрема, додаток №1 та додаток №2).

Відповідач витребуваних судом оригіналів документів не надав.

Враховуючи відсутність оригіналів договору №7 від 10.07.1996р. та додатків до нього, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо наявності у нього підстав для знаходження у приміщенні площею 44,8 кв.м., яке розташоване у приміщенні будівлі автостанції за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, вул. Е. Тельмана, 2, є недоведеними відповідними засобами доказування.

Одночасно, враховуючи висновки суду щодо відсутності оригіналу договору №7 про сумісну діяльність від 10.07.1996р. та оригіналів додатків №№1, 2 до нього, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо дійсності цього договору, внаслідок чого відмовлено у позовних вимогах про визнання недійсним договору №7 про сумісну діяльність від 10.07.1996р.

Підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 10.12.08р. по справі №14/87пн скасувати.

Заявник скарги вважає, що спірне приміщення займається нею на підставі договору про сумісну діяльність №7 від 10.07.1996р., якому не дана оцінка судом першої інстанції.

ВАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій"відзиву на апеляційну скаргу суду не надало.

Представник заявника апеляційної скарги у судове засідання 02.03.08р. не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання 20.01.09р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду, яке знаходиться у матеріалах справи. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого представника скаржник суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 за відсутністю представника скаржника.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Позивач є власником будівлі автостанції, розташованої в смт. Тельманове по вул. Тельмана, 2, згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим 16.02.00р. на підставі наказу Донецького регіонального відділення Фонду державного майна від 01.12.1998р. №2509.

Як зазначено позивачем у позові, 01.01.01р. між позивачем та відповідачем було укладено договір майнового найму (оренди) нежитлових приміщень №15, згідно якого позивач передав відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 44,8м-2 строком до 30.06.01р., в подальшому строк оренди був продовжений до 31.12.01р.

З 01.01.02р. між позивачем та Приватним підприємством "Ангел"був укладений договір оренди нежитлового приміщення №111, згідно якого спірне приміщення було передано в оренду ПП "Ангел".

ПП "Ангел"відмовилось від оренди приміщень і 01.02.07р. передало нежитлове приміщення, згідно акту прийому-передачі, позивачу.

09.07.08р. комісією у складі старшого касиру ОСОБА_2, касиру ОСОБА_3 та відповідача було складено акт, згідно якого встановлено, що станом на 09.07.08р. відповідач займає нежитлове приміщення площею 44,8 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності (кафе) в будівлі автостанції Тельманове, яка розташована за адресою: смт. Тельманове, вул. Е. Тельмана, 2 (арк. справи 40).

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом і просив суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення (яке займається відповідачем без наявності правових підстав) загальною площею 44,8 кв.м., яке розташоване у приміщенні будівлі автостанції за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, вул. Е. Тельмана, 2, на підставі ст. 319, 391, 785 Цивільного кодексу України.

Також, позивач просив суд визнати недійсним договір про сумісну діяльність №7 від 10.07.1996р. укладений між відповідачем та Донецьким обласним державним підприємством автобусних станцій 11499, на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1994р., як такий що не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи: рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.04р. по справі №12/708в було, встановлено факт спливу строку дії договору оренди від 01.01.01р. №15, укладеного між позивачем та відповідачем - 31.12.01р., та зобов'язано відповідача звільнити займане приміщення площею 44,8 кв.м., орендоване за договором оренди №15 від 01.01.01р., яке розташоване у приміщенні автостанції за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, вул. Е. Тельмана, 2.

Зазначене рішення, відповідно до вимог ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили.

Таким чином, факт спливу строку дії договору оренди №15 від 01.01.01р. та наявності обов'язку відповідача звільнити займане спірне приміщення, не може бути спростовано за умови чинності рішення господарського суду Донецької області від 21.04.04р. №12/708в.

Відповідач у доповненнях до відзиву на позов, в обґрунтування правомірності знаходження у спірному приміщенні, належному позивачу, посилається на договір №7 від 10.07.1996р. про сумісну господарську діяльність, укладений між ним та Донецьким обласним державним підприємством автобусних станцій 11499.

До матеріалів справи відповідачем надана копія договору №7 10.07.1996р. між Донецьким обласним державним підприємством автобусних станцій 11499 та п/п ОСОБА_1 (відповідачем) і ОСОБА_4 про сумісну господарську діяльність, на яку він посилається, як на підставу знаходження у спірному приміщенні.

Відповідно до п.1.1 договору №7 від 10.07.1996р. сторони домовились здійснювати сумісну діяльність з метою отримання прибутку.

Згідно п.6.3 договору строк його дії визначений сторонами до 31.12.2021р.

За змістом додатку №1 до договору №7 від 10.07.1996р. Донецьке обласне державне підприємство автобусних станцій 11499 передає приватним підприємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_4виробничі приміщення площею 20 кв.м., розташовані у ОСОБА_5

Одночасно, в матеріалах справи наявна копія додатку №1 до договору №7 майнового найму (оренди) нежитлових приміщень від 10.07.1996р., згідно з яким визначено перелік приміщень, які є об'єктом найму (оренди) -приміщення загальною площею 44,8 кв.м. Як встановлено, вказаний додаток до договору підписаний відповідачем та позивачем.

В той час судова колегія звертає увагу та те, що фактично, договір про сумісну діяльність від 10.07.1996р. №7 був підписаний Донецьким обласним державним підприємством автобусних станцій 11499, тобто на дату підписання додатку №1 до договору №7 від 10.07.1996р. ВАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" м. Донецьк не існувало.

Відповідно до довідки №101-105 Управління статистики у м. Донецьку, ВАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій"м. Донецьк було зареєстровано лише 11.04.1997р.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд Донецької області ухвалами від 12.09.08р., 01.10.08р., 16.10.08р., 24.11.08р. зобов'язав відповідача надати оригінал договору про сумісну діяльність від 10.07.1996р. та оригінали додатків до нього (зокрема, додаток №1 та додаток №2), але відповідач всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України витребуваних судом документів не надав.

Виходячи з того, що відповідачем не надано як суду першої так і апеляційній інстанції оригіналів договору №7 від 10.07.1996р. та додатків до нього, або інших доказів, які б надавали підприємцю ОСОБА_1 підстави для знаходження у спірному приміщенні, яке належить позивачу, судова колегія дійшла до висновку, що твердження скаржника щодо наявності у нього підстав для знаходження у приміщенні площею 44,8кв.м., яке розташоване у приміщенні будівлі автостанції за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, вул. Е. Тельмана, 2, не підтверджується належними доказами.

Згідно із ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вже зазначалось, рішенням від 21.04.04р. по справі №12/708в встановлений факт припинення дії укладеного між сторонами по справі договору оренди №15 від 01.01.01р.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність у відповідача підстав для знаходження у спірному приміщенні.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються доказами матеріалів справи, і тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення від 10.12.08р. по справі №14/87пн з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.12.08р. по справі №14/87пн підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги -Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 смт. Тельманове Донецької області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 10.12.08р. по справі №14/87пн залишити без змін.