Товариство з обмеженою відповідальністю "Бріг-Рітейл" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (далі – відповідач) про стягнення 2332166,51 грн. заборгованості, пені, інфляційних витрат та річних відповідно до договору про надання консалтингових послуг з впровадження інтегрованої системи планування ресурсів підприємства mySAP № 4/2 від 30.03.06.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.08 № 31/351 позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг; договір не містить посилання на процедуру отримання окремої вимоги про надання послуг; відповідач не надав доказів надіслання таких вимог позивачу стосовно перших двох етапів; факт надання позивачем послуг за договором за етапами 3, 4, 5 Фаз 1 та 2 підтверджуються наявними у справі доказами; відповідачем не доведено, що послуги не надавалися йому з боку позивача; відповідач не оплатив послуги з впровадження програмного забезпечення за етапами 3-5 Фаз 1 та 2 договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку скаржника, судом були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права України, а також не в повному обсязі досліджені матеріали справи. Доводи скарги аргументовані тим, що відповідачем не виставлялися до позивача вимоги про надання послуг за договором за етапами 3-5 фаз 1 та 2; звіти про роботу виконавців не є доказом надання послуг за договором; дані звіти були підписані невстановленими та неуповноваженими особами, оскільки уповноваженою особою на підписання документів є генеральний директор товариства; з реєстру внутрішньо міської доставки не вбачається направлення і вручення актів і рахунків за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.09 порушено апеляційне провадження з призначенням розгляду скарги на 04.02.09.

27.01.09 представник відповідача звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, яке колегія суддів задовольнила.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (від 30.01.09 № 02-7.1/467), в яких він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення. На думку позивача, апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що містить недостовірні і недобросовісні твердження, спрямовані на відстрочення виконання відповідачем договірних зобов’язань.

03.02.09 відповідач звернувся з клопотанням про залучення до матеріалів справи відповіді Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 28.11.08 про доставку пошти, адресованої ТОВ "Квіза-Трейд" протягом 2008 року. Колегія суддів вважає за можливе задовольнити дане клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.09 розгляд справи відкладено на 02.03.09 та зобов’язано сторони надати додаткові документи, необхідні для вирішення спору.

26.02.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на доводи позивача стосовно інформації, викладеної в інтерв’ю керівника департаменту з виробництва ТОВ "Квіза-Трейд". Крім того, відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи та виклик в судове засідання керівника департаменту з виробництва ТОВ "Квіза-Трейд" для дачі пояснень з приводу обставин впровадження ERP-система SAP в контексті даного ним інтерв’ю.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки до клопотання відповідача додані письмові пояснення керівника департаменту з виробництва Прядухіна О.С. з зазначеного вище питання.

В судовому засіданні 02.03.09 представник позивача надав копію статуту проекту запровадження системи mySAP ERP в ТОВ "Квіза-Трейд" та додаток № 3 "Стандарти і процедури проекту" до проекту запровадження системи mySAP ERP.

В розгляді апеляційної скарги відповідача в судовому засіданні 02.03.09 було оголошено перерву до 14 год.10 хв. для уточнення позивачем суми пені.

Після перерви в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), в яких зазначив, що поданий позивачем письмовий доказ під назвою "Статут проекту" не може бути визнаний письмовим доказом в розумінні закону, оскільки не підписаний виконавцем і складений в односторонньому порядку позивачем.

Що стосується суми позовних вимог, в т.ч. суми пені, представник позивача пояснив, що суму позову розраховано правильно, підстав для її зміни немає.

Представник відповідача пояснив, що заперечення по розрахунку суми позову у товариства відсутні.

Згідно зі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв’язаний доводами апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, заперечень, колегія суддів встановила наступне.

30.03.06 між відповідачем (за текстом договору "замовник") та позивачем (за текстом договору – "виконавець") був укладений договір про надання консалтингових послуг з впровадження інтегрованої системи планування ресурсів підприємств mySAP № 4/2 (далі – договір).

Предметом договору є надання виконавцем на вимогу замовника консалтингових послуг з впровадження системи mySAP, а також здійснення робіт, що необхідні для впровадження програмного забезпечення для господарських потреб замовника, який зобов’язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги на умовах і в терміни, які передбачені цим договором, а також додатками до нього (п.1.1 договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що зобов’язання, передбачені п.1.1 договору, виконуються етапами згідно з календарним планом послуг (додаток № 2), який є невід’ємною частиною договору.

Деталізований календарний план послуг за різновидом послуг і термінами виконання подано в статуті проекту, який виконавець разом з замовником, на ініціативою виконавця, зобов’язаний розробити протягом першого етапу (п.1.6 договору).

Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість послуг на момент його укладання становила 3287559,60 грн. з врахуванням ПДВ. Згідно з п.2.8 договору у випадку, якщо у день, що передує дню платежу, курс гривні відносно ЕВРО зміниться порівняно з курсом гривні на день підписання договору, більш ніж на 0,20 грн. за одиницю ЕВРО, зміниться і сума договору у відповідній пропорції. На момент підписання договору курс складав 597,00 грн. за 100 ЕВРО.

Пунктами 2.4 та 2.5 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за виконання кожного етапу наданих послуг проводиться на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату.

Згідно з п.6.1 договору здавання послуг з упровадження системи здійснюється поетапно у відповідності до додатку № 2. Відповідно до п.6.3 договору протягом 15 робочих днів після отримання письмового повідомлення від позивача про закінчення надання послуг по етапу відповідач зобов’язаний здійснити прийняття наданих послуг. Передача виконаного етапу послуг оформляється двостороннім актом здачі-приймання послуг (далі – акт). При відсутності недоліків, відповідач зобов’язується підписати акт не пізніше 15 робочих днів з моменту його отримання. У випадку, якщо під час приймання наданих послуг, відповідачем будуть виявлені недоліки, позивач зобов’язується за свій рахунок та в строки, погоджені з відповідачем, усунути такі недоліки. Перелік недоліків надсилається позивачу в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи умовами договору передбачена наявність додатків до нього. Так, додатком № 1 до договору було узгоджено функціональність системи, вартість її впровадження та склад основних процесів за відповідними модулями.

Додатком № 2 до договору затверджено Календарний план проекту та вартість фаз та етапів, у тому числі було передбачено: фазу 1 – впровадження функціональності ERP у складі наступних етапів: етап 1 – організаційна підготовка проекту впровадження ERP; етап 2 - підготовка концептуального проекту функціональності ERP; етап 3 – реалізація функціональності ERP; етап 4 – підготовка до продуктивного старту та інтеграційне тестування функціональності ERP; етап 5 – дослідно-промислова експлуатація функціональності ERP. Фаза II Календарного плану проекту – впровадження функціональності HR-PY (розрахунок заробітної плати) передбачала також 5 етапів: етап 1 – організаційна підготовка Фази II. Семінари HR390 та HR400; етап 2 – підготовка концептуального проекту по функціональності HR- PY; етап 3 – реалізація функціональності HR- PY; етап 4 – підготовка до продуктивного старту та інтеграційне тестування функціональності HR- PY; етап 5 – дослідно-промислова експлуатація функціональності HR- PY.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що надання послуг за договором було розпочато позивачем у квітні 2006 року та продовжувалось по червень 2007 року (окремі додаткові послуги надавались також протягом липня-серпня 2007 року). Роботи за етапами 1 та 2 Фази 1 були завершені відповідно 20 червня та 29 вересня 2006 року, акти здачі-приймання робіт відповідачем підписані без зауважень та оплачені. Роботи за етапами 1 та 2 Фази II були завершені відповідно 02 та 25 жовтня 2006 року, акти здачі-приймання робіт також підписані відповідачем без зауважень та оплачені.

Оплата відповідачем в повному обсязі послуг по зазначених вище етапах свідчить про виконання позивачем всіх обов’язків по даним етапам, в тому числі й по п.1.6 договору щодо розробки деталізованого календарного плану послуг за різновидом послуг і термінами виконання.

На думку колегії суддів, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку, що у листопаді 2006 року було завершено виконання етапу 3 Фази 1, у грудні 2006 року – етапу 4 Фази 1 та у березні 2007 року – етапу 5 Фази 1. Роботи за Фазою II були завершені: за етапом 3 – в лютому 2007 року, етапом 4 – в березні 2007 року та за етапом 5 – у червні 2007 року. Даний факт підтверджується наданими суду та залученими до матеріалів справи звітами про роботу виконавців проекту.

Одним з основних заперечень відповідача, зазначеним в апеляційній скарзі, є твердження, що позивачем не надавались зазначені вище послуги, оскільки відповідач не звертався з вимогою про їх надання.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами, оскільки в п. 1.1 договору, зокрема, зазначено, що послуги надаються "...на умовах і в терміни, що передбачені договором, а також Додатках до нього". Крім того, сторонами був узгоджений деталізований календарний план послуг за різновидом послуг з термінами виконання, в наявності якого не було б необхідності в разі залежності надання послуг від вимог відповідача.

Відповідач також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про факт надання послуг та безпідставність його обґрунтування судом звітами про роботу виконавців.

Судова колегія не погоджується з такими доводами, вважаючи висновок місцевого суду про встановлення факту надання послуг таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Так, звіти про роботу виконавців (томи 2 та 3 справи) датовані періодом з жовтня 2006 року по серпень 2007 року, тобто в строки, що не охоплюються підписаними відповідачем актами прийняття послуг за етапами 1, 2 Фаз 1 та II.

В судовому засідання представник відповідача пояснив, що товариство не визнає звіти про роботу виконавців підтвердженням факту надання послуг, оскільки вони підписані невідомими, неповноважними особами.

Такі доводи не відповідають дійсності, оскільки прізвища осіб, які повноважні підписувати звіти, містяться у Додатку № 3 до Проекту впровадження mySAP ERP "Стандарти та процедури проекту".

Крім того, відповідно до положень п.3.7 договору замовник (відповідач) зобов’язаний сформувати проекту групу згідно з вимогами, що зазначені в додатку № 4. Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, накази про призначення відповідальних осіб на підписання звітів виконавців, які було витребувано в нього судом апеляційної інстанції, у товариства відсутні.

Твердження відповідача, що акти мають підписуватись лише генеральним директором, не відповідають матеріалам справи, оскільки звіти про роботу відповідно до статуту Проекту мали підписуватись керівниками груп розробників на підтвердження факту проведення роботи. Такі звіти не є фінансовими документами, в них прямо про це зазначено, а на підставі їх обліковується робота працівників. Акти і рахунки за договором виставляються окремо.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано суду доказів того, що послуги з боку позивача йому не надавалися, а також не надано доказів того, що ним було висловлено на адресу позивача будь-які заперечення з приводу неякісно наданих послуг. Даний факт був підтверджений в судовому засіданні також представником відповідача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України та судової практики підписаний акт здачі-приймання робіт є лише одним з видів доказів, а за його відсутності, фактичні обставини, тобто факт надання послуг, можуть підтверджуватись іншими наявними доказами.

Пунктом 6.3 договору сторони узгодили, що передача виконаного етапу послуг оформляється двостороннім актом здачі-приймання послуг. При відсутності недоліків замовник (відповідач) зобов’язується підписати акт не пізніше 15 робочих днів з моменту його отримання.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що товариство не отримувало від позивача акти здачі-приймання послуг та рахунків за договором.

Господарський суд міста Києва обґрунтовано дійшов висновку, що дане твердження спростовується встановленим у справі № 31/552 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріг-Рітейл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" про стягнення боргу фактом отримання відповідачем 05.10.07 кореспонденції засобами кур’єрської доставки Ехмоти № 409398 (1). Дана доставка супроводжувалась супровідним листом від 03.10.07 № 229, який містить перелік всіх направлених на адресу відповідача рахунків і актів за суміжними договорами № 4/1 та № 4/2.

Матеріали справи свідчать, що 23.10.07 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 22.10.07 № 248 з вимогою здійснити розрахунки за договором. Доказом отримання листа є повідомлення про вручення поштового відправлення №3171774, дата доставки – 29.10.07, отримав Барсук. Відповідь на дану претензію відповідач не надав.

Що стосується заперечень відповідача про отримання працівником Мегедь О.В. актів та рахунків, то вони спростовуються положеннями абз.2 ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), згідно з яким у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в її інтересах. Тож, відсутність чи наявність у працівника відповідача повноважень на отримання кореспонденції не має юридичної сили стосовно позивача.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 7.1 договору за невиконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено стягнення неустойки за несвоєчасну оплату наданих послуг, що підлягає сплаті відповідачем у розмірі 0,02%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України з простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції є правомірними, а розрахунок суми боргу – обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.08 у справі № 31/351 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.