20.10.2008року відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго"(позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК"(відповідач) про визнання недійсним договору (а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК", за участю прокуратури Придніпровського району м.Черкаси, про визнання недійсним договору відмовлено повністю (а.с. 168-173).

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши, що спірний договір на день його укладення не суперечив цілям державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго", правонаступником якої є позивач, що трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК УРСР, на день подання позивачем позову –20.10.2008року, закінчився, а поважних причин його пропуску позивачем не наведено, що підстави для передачі справи за підсудністю до господарського суду м.Києва відсутні, керуючись ст. ст. 25, 26, 29, 41, 48, 63, 71 та 80 ЦК УРСР, статутом державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго", відмовив в задоволенні позову повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, яка ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2009року у справі №07/5003 прийнята до провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірний договір на день його укладення суперечив цілям державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго", що встановлено у вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.07.2008року у справі №1-87/08. Позивач стверджує, що всі обставини, встановлені у вказаному вироку, є обов’язковими для господарського суду у даній справі.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2009року у справі №07/5003 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"на рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокуратурою Придніпровського району м.Черкаси внесено апеляційне подання, в якому прокуратура просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно резолюції Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду склад колегії суддів у справі №07/5003 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г. та Жук Г.А.

В обґрунтування апеляційного подання прокуратура посилається на ті ж самі обставини, що і позивач у своїй апеляційній скарзі.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.01.2009року у справі №07/5003 апеляційне подання прокуратури Придніпровського району м.Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 прийнято до провадження та об’єднано в одне провадження з апеляційної скаргою відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"на рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 на підставі ст. 58 ГПК України.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та апеляційного подання та зазначає, що вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси у кримінальній справі №1-87/08 є обов’язковим для господарського суду лише при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, а не в тій частині, як стверджують скаржники, що при підписанні договору Птахін М.В. завідомо знав про невигідність договору і неможливість його виконання. Тобто, на думку відповідача, вказаний вирок суду встановлює факт укладання спірного договору саме Птахіним М.В. як директором підприємства позивача, а не іншою особою.

Крім цього, відповідач вважає, що Птахін М.В., як директор підприємства позивача, мав повноваження укладати спірний договір, що правомірно встановлено як судом першої інстанції, так і вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси у кримінальній справі №1-87/08, а не затвердження спірного договору загальними зборами ВАТ"Черкасиобленерго"не свідчить про те, що Птахін М.В. діяв з перевищенням повноважень.

Відповідач переконаний, що спірний договір не суперечить цілям підприємства позивача, посилаючись при цьому на п.2.2.5. статуту ВАТ"Черкасиобленерго"та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.08.2002року у справі №02-01/4685.

Одночасно, відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду у даній справі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

15.07.1998року державна акціонерна енергопостачальна компанія "Черкасиобленерго", правонаступником якої є позивач, і відповідач уклали спірний договір комісії на купівлю продукції №1-Е (договір, а.с. 8). згідно умов якого позивач, як комісіонер, зобов’язався за дорученням відповідача, як комітента, укласти від свого імені угоди з підприємствами Черкаської області на купівлю сільськогосподарської продукції на загальну суму 20000000,00грн. та забезпечити постачання сільськогосподарської продукції відповідно до умов договору та додатку №1 до нього, у якому сторони визначили асортиментний перелік продукції, її якісні показники, кількість, ціну та терміни поставки.

Зі сторони державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго"спірний договір підписав Птахін М.В., який наказом Міністерства енергетики України від 08.05.1998року №400-к (а.с. 15) був призначений на посаду виконуючого обов’язки голови правління - директора названої компанії.

Представником відповідача, який укладав спірний договір, в останньому вказаний директор товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК"Шевченко М.В.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2002року у справі №02-01/4685 був задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК" до відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"про стягнення 9947985,60грн. заборгованості за невиконання договору комісії на купівлю продукції від 15.07.1998року №1-Е (а.с. 73-76).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.01.2004року у справі №06-08-03-02-01/4685 був змінений спосіб виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2002року у цій справі. Замість стягнення 29962 т 240кг насіння соняшника суд стягнув з відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК"35954688,00грн. боргу (а.с. 69). Вказана ухвала суду не оскаржувалась.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.03.2004року у справі №09-15/4511 була залишена без розгляду позовна заява з відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК"про визнання недійсним договором комісії на купівлю продукції від 15.07.1998року №1-Е на підставі п.5 ст. 81 ГПК України (а.с. 66).

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2008року у кримінальній справі №1-87/08 (а.с. 10-12) за звинуваченням Птахіна Миколи Васильовича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України встановлено, що Птахін М.В., працюючи згідно з наказом Міністерства енергетики України від 08.05.1998року №400-к виконуючим обов’язки голови правління - директором державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго", вчинив перевищення службових повноважень, яке виразилося у тому, що 15.07.1998року, знаходячись у приміщенні ДАЕК "Черкасиобленерго", діючи умисно та усвідомлюючи факт перевищення своїх службових повноважень, в порушення п. 8.2.4 глави 8 статуту компанії, згідно з яким затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 20% статутного фонду компанії, який становив 37098333,00грн., належить до компетенції вищого органу - Міністерства енергетики України, - без вказаного затвердження, одноособово, перевищуючи свої службові повноваження, виступаючи як директор ДАЕК "Черкасиобленерго", уклав з ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу"в особі нібито директора Шевченка М.В. договір комісії від 15.07.1998року №1-Е з додатком №1 на купівлю сільгосппродукції на загальну суму 20000000,00грн., достовірно знаючи, що умови зазначеної угоди завідомо невигідні підприємству та їх неможливо виконати. Внаслідок перевищення Птахіним М.В. своїх службових повноважень, останній заподіяв ДАЕК "Черкасиобленерго"значні матеріальні збитки на загальну суму 37500200,08грн.

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, спірний договір повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 50 ЦК УРСР у зв’язку з обставинами, встановленими вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.07.2008року у справі №1-87/08.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач просить визнати спірну угоду недійсною на підставі ст. 50 ЦК УРСР, якою встановлено, що недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону "Про підприємства в Україні"підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Відповідно до ст. 26 ЦК УРСР юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності, тобто, слід вважати, що цілі діяльності мають органічний взаємний правовий зв’язок з правоздатністю.

Правоздатність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи. Угода, укладена юридичною особою всупереч цілям її діяльності, є позастатутною. Позастатутною є угода, укладена у суперечності з цілями, зазначеними в установчих документах юридичної особи. Під цілями юридичної особи треба розуміти не лише її основні виробничо-господарські, соціальні та інші завдання, але також і не заборонені законом допоміжні операції, необхідні для досягнення основних цілей, що стоять перед юридичною особою.

Коло угод, які вправі укладати господарюючі суб’єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності. Отже, підприємства та організації можуть укладати й різноманітні угоди, які є похідними, супутніми їх основній діяльності або спрямовані на набуття прибутку.

Як наголошував ВАСУ у п. 12 роз’яснення №02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.1999року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними", господарські суди, вирішуючи спори, пов’язані з визначенням змісту і меж правоздатності господарюючих суб’єктів, повинні виходити з широкого розуміння тих цілей, які ці суб’єкти переслідують у своїй діяльності. Тому недійсною на підставі статті 50 Цивільного кодексу має визнаватися лише така угода, яка прямо суперечить цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах. Така угода є недійсною незалежно від наявності і форми вини учасників угоди в її укладенні.

Таким чином, базовим моментом у даному спорі є з’ясування саме, які є цілі діяльності юридичної особи і чи відповідає їм спірна угода. При цьому, як зазначено у вищевказаних роз’ясненнях ВАСУ, наявність і форма вини учасників угоди не впливає на її недійсність саме на підставі ст. 50 ЦК УРСР.

Відповідно до п. 2.1 статуту ДАЕК "Черкасиобленерго"основною метою діяльності компанії, зокрема, є надання послуг юридичним і фізичним особам не заборонених Законами України, з метою одержання прибутку, для задоволення економічних інтересів її акціонерів та соціальних потреб працівників ДАЕК "Черкасиобленерго"згідно діючих законів. Тобто ДАЕК "Черксасиобленерго", як суб’єкт підприємницької діяльності, самостійно несе ризик збитковості такої діяльності в силу самого визначення підприємницької діяльності, як "самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності"відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємництво", який діяв на момент укладання спірної угоди.

Як вбачається зі статуту державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго"в редакції, яка була чинною, на день укладення спірного договору (а.с. 17-27), він містив такі положення:

Основною метою діяльності компанії забезпечення надійної та економічної роботи засобів виробництва та передачі теплової та електричної енергії споживачам, збут електричної і теплової енергії фізичним і юридичним особам, надання послуг юридичним і фізичним особам не заборонених Законами України, з метою одержання прибутку, для задоволення економічних інтересів її акціонерів та соціальних потреб працівників ДАЕК "Черкасиобленерго"згідно з діючими законами.

Предметом діяльності компанії, окрім безпосередньо виробництва електричної і теплової енергії згідно з отриманими у встановленому порядку ліцензіями та похідних з цього послуг, є також наступне, що встановлено статутом ДАЕК "Черкасиобленерго":

п. 2.2.5. Комерційно-посередницька діяльність;

п. 2.2.6. Зовнішньоекономічна діяльність;

п. 2.2.7. Побутові послуги;

п. 2.3.7. Оптова та роздрібна торгівля;

п. 2.3.8. Громадське харчування;

п. 2.3.13. Здійснення інших видів діяльності не заборонених діючим законодавством України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний договір не суперечить цілям підприємства позивача, які зазначені у його статуті.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги постанову Київського апеляційного господарського суду по справі №02-01/4685 від 27.08.2002року, в якій надана правова оцінка спірному договору та визначено, що спірний договір містить елементи як угоди комісії, так і угоди поставки, та відповідає чинному законодавству.

Доводи позивача про визнання недійсним спірного договору на підставі ст. 50 ЦК УРСР у зв’язку з її невідповідністю статутним цілям, про що, на думку позивача визначено вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси, не ґрунтується на обставинах, що мали місце на момент укладення цієї угоди. Оскільки у вищезазначеному вироку суду мова йдеться про перевищення службових повноважень Птахіним М.В., тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межи наданих їй прав та повноважень, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам і інтересам юридичних осіб та спричинило тяжкі наслідки.

Сам факт наявності вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси не може бути беззаперечною підставою для задоволення позову щодо визнання оспорюваного договору недійсним саме на підставі ст. 50 ЦК УРСР, яка передбачає наявність суперечності угоди статутним цілям підприємства.

Згідно ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Доведенню не підлягають лише встановлені питання про те, чи мав місце злочин, і вчинення дій певною особою. Всі інші факти підлягають доказуванню незалежно від того, що вони викладені у вироку. Тобто, вирок суду обмежений у застосуванні, і може стосуватися лише питань про наявність певних дій та особи, яка їх вчинила. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що застосування ст. 50 ЦК УРСР, яка вимагає від суду з’ясування цілей діяльності юридичної особи та відповідність їм спірної угоди, виключає можливість брати вирок у кримінальній справі за основу під час застосування норм матеріального права, і тим більше, для визначення, які цілі діяльності у юридичної особи і чи відповідала їм спірна угода.

Одночасно, колегія суддів бере до уваги факт часткового виконання спірного договору, що в свою чергу свідчить про схвалення цього договору сторонами.

Інших підстав для визнання недійсним договору комісії на купівлю продукції №1-Е від 15.07.1998року позивачем та прокуратурою не заявлялось.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строків позовної давності. Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Моментом порушення права позивача саме з підстави невідповідності спірного договору цілям діяльності юридичної особи є момент укладання такого договору. Як вбачається із матеріалів справи, позивач намагався визнати спірний договір недійсним у судовому порядку (а.с. 66), тобто ще в 2004 році він вважав спірний договір таким що не відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови від позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилаються позивач та прокуратура, не можуть бути підставою скасування рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"на рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 за позовом відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК"за участю прокуратури Придніпровського району м.Черкаси про визнання недійсним договору залишити без задоволення.

2. Апеляційне подання прокуратури Придніпровського району м.Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 за позовом відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК"за участю прокуратури Придніпровського району м.Черкаси про визнання недійсним договору залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008року у справі №07/5003 за позовом відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК"за участю прокуратури Придніпровського району м.Черкаси про визнання недійсним договору залишити без змін.