Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Єжової С.С.

суддів Бойченка К.І.

Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання Шабадаш Д.С.

та за участю

представників сторін:

від позивача представник за довіреністю Федоренко О.А.,

довіреність №5 від 05.01.2009;

директор Войтова Г.М., паспорт серії

ЕК №851939 від 04.06.1998, виданий

Ленінським РВ УМВС України в

Луганській області;

від 1-го відповідача представник по довіреності Паращук В.І.,

довіреність №28 від 04.02.2009;

від 2-го відповідача заступник начальника відділу контрольно-

юридичної роботи Саркісян Я.Ш.,

довіреність №01/03-30/4915/0/2-08

від 02.07.2008;

від 3-го відповідача заступник начальника відділу контрольно-

юридичної роботи Саркісян Я.Ш.,

довіреність №01/03-30/4913/0/2-08

від 02.07.2008;

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Крамниця №44 "Урожай", м.Луганськ

на рішення

господарського суду Луганської області

від 05.01.2009

по справі №14/200пд (суддя –Лісовицький Є.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Крамниця №44 "Урожай", м.Луганськ

до 1-го відповідача Дочірнього підприємства "Центральний

ринок м.Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств, м.Луганськ

до 2-го відповідача Луганської міської ради, м.Луганськ

до 3-го відповідача Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ

про визнання договору недійсним

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамниця №44 "Урожай", м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до 1-го відповідача –дочірнього підприємства "Центральний ринок м.Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств, м.Луганськ, до 2-го відповідача –Луганської міської ради, м.Луганськ, до 3-го відповідача –Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ про визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003 №4263 в частині передачі в оренду ДП "Центральний ринок м.Луганська" земельної ділянки, яка розташована під будівлю магазина, що знаходиться у власності позивача і необхідна для його обслуговування за адресою: м.Луганськ, вул.Челюскінців, 1-р в розмірі 0,0455 га.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.01.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 05.01.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамниця №44 "Урожай", м.Луганськ звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права; що висновки суду не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамниця №44 "Урожай", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 05.01.2009 по справі №14/200пд призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Бойченко К.І. - суддя, Журавльова Л.І.–суддя.

1-ий відповідач відзивом №126 від 03.02.2009 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст. 99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника позивача в судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Розгляд справи був призначений на 05.02.2009. Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.02.2009 була оголошена перерва до 26.02.2009.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких віднесено і визнання правочину недійсним.

Підстави визнання правочину недійсним визначені у ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як встановлено господарським судом, позивач згідно договору купівлі-продажу від 09.12.1996, який посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Любинецькою В.Р., зареєстрований у реєстрі за №2541, придбав основну споруду магазину з прибудовою загальною площею 215,3 м2 (на плані літ.А-1, літ. А(1)-1, яка розташована за адресою: м.Луганськ, вул.Челюскінців,1, право власності на яку зареєстроване в МКП"Бюро технічної інвентаризації" за №2368.

Згідно договору купівлі-продажу від 04.01.1999 позивачем у ДП"Центральний ринок" придбано об'єкт нерухомості загальною площею 83,3 м2, розташований за адресою: м.Луганськ, вул.Челюскінців,1 та за рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.2004 по справі №5/85пн за ним встановлено право власності на дане нежитлове приміщення (на плані літ(2)-1).

Згідно листа Управління архітектури і містобудування від 07.04.2006 №01-10/715 вищевказаним будовам магазину з прибудовами рекомендовано присвоїти нову адресу: м.Луганськ, вул.Челюскінців, 1-р.

Право власності на вищевказані об'єкти підтверджено постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 по справі №2/13пн (10/74пн), якою визначено, що право власності позивача на вказане нерухоме майно зареєстровано за ним та оскаржене не було і Вищий господарський суд України постановою від 05.11.2008 по цій справі погодився з висновком апеляційної інстанції у цій частині.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що з даного питання господарський суд обгрунтовано визначив наявність права власності позивача на вищевказані об'єкти нерухомості.

Але, судова колегія вважає, що господарський суд невірно застосував норми матеріального права, відмовляючи позивачу у задоволенні даного позову за пропуском строку позовної давності, враховуючи наступне.

Статтею 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України (який діє з 01.01.2004) встановлено, що при переході права власності на будівлю чи споруду до громадян або юридичних осіб, до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) розпорядження землею, яка є власністю громади, віднесено до компетенції міських рад.

Порядок вирішення питань у галузі земельних відносин визначений Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , яким встановлено, що питання у галузі земельних відносин вирішується шляхом прийняття рішення з цього питання.

Позивач звернувся з даним позовом, мотивуючи свої вимоги порушенням його права.

Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Із наданих позивачем документів вбачається, що позивач звернувся до відповідачів за вирішенням питання щодо передачі йому земельної ділянки, яка знаходиться під об"єктом його власності, але відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України це питання не вирішено.

За таких обставин судова колегія вважає, що позивачем не доведено порушення його право, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України у позивача таке право не виникло.

Таким чином, судова колегія вважає, що дана позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів, що земельна ділянка, на якій розташована власність позивача, була передана йому відповідно до вимог чинного законодавства, а тому незаконно передана 1-му відповідачу за договором оренди від 06.02.2003 і його право порушено.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за апеляційним провадженням відносяться на позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамниця №44 "Урожай", м.Луганськ.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, п.2 ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамниця №44 "Урожай", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 05.01.2009 по справі №14/200пд задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 05.01.2009 по справі №14/200пд –скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4.У задоволенні позову відмовити.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.