На розгляд до господарського суду було передано позовні вимоги Закритого акціонерного товариства"КОРДОН АВІА СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю"АВІАІМПЕКС" про зобов’язання відповідача підписати з позивачем акт прийому-передачі обладнання у відповідальності до п.п. 3.6, 3.7 договору № 04/10-02 від 02.10.2002.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство"КОРДОН АВІА СЕРВІС" (позивач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач вважає, що оскаржувальне рішення суду першої інстанції прийнято без повного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм процесуально та матеріального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

02.10.2002 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 04/10-02, відповідно до умов якого позивач зобов’язався виготовити і поставити, а відповідач прийняти та оплатити стендове обладнання, згідно з доданими Специфікаціями № 1, 2, з комплектом експлуатаційно-технічної документації. Також, позивач зобов’язався виконати монтаж та пуско-налагодження робочих місць по перевірці обладнання повітряних суден на виробничих площах, визначених відповідачем.

Відповідно до п. 2.1 договору № 04/10-02 від 02.10.2002, загальна вартість обладнання, згідно зі Специфікаціями № 1, 2 виготовленим постачальником та загальна вартість договору встановлюється в розмірі 1 914 934,00 грн.

Згідно до п. 2.2 договору № 04/10-02, оплата по даному договору буде здійснюватися поетапно: 50 % від загальної вартості договору, а саме 957 457,00грн. повинні бути перераховані замовником на розрахунковий рахунок постачальнику протягом 60 банківських днів після набуття даним договором чинності. Решта 50 % від вартості даного договору, а саме 957 457,00 грн., замовник перераховує на розрахунковій рахунок постачальнику протягом 10 банківських днів після підписання актів прийому-передачі обладнання, які є невід’ємними частинам договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що поставка обладнання буде виконуватися протягом 4 місяців від дати підписання даного договору сторонами відповідно до Специфікацій які є невід'ємною частиною договору. Допускається дострокова поставка обладнання.

Відповідно п. 3.6 договору, позивач зобов’язався передати обладнання відповідачу відповідно до п. 3.3 договору та специфікації № 1, № 2 до цього договору, після виконання пусконалагоджувальних робіт та навчання фахівців відповідача роботі обладнання на виробничих площах відповідача з обов’язковим оформленням актів прийому-передачі та актів вводу в експлуатацію, підписаних повноважними представниками сторін. Акт прийому-передачі є документом, що засвідчує перехід права власності на обладнання від позивача до відповідача.

Згідно до п. 3.7 договору, дата підписання акта прийому-передачі обладнання вважається дата поставки обладнання.

Відповідно до умов додаткової угоди № І, сторони домовилися вважати датою вступу договору № 04/10-02 від 02.10.2002 в силу 15.01.2003 року.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

08.01.2003 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 04/10-02 від 02.10.2002.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано доказів поставки обладнання, відповідно до умов договору № 04/10-02.

Видаткова накладна № АС-0000003 від 23.05.2003, на яку посилається позивач, не підписана особою, уповноваженою відповідача, а отже не може, свідчити про приймання обладнання за цією накладною з боку відповідача.

Видані відповідачем довіреності серій ЯЖО № 939004 від 23.05.2003 та ЯЖО № 939040 від 29.08.2003 не свідчить про факт прийняття обладнання від позивачем за договором № 04/10-02 від 02.10.2002 та тому, не приймаються, як докази, що підтверджують перехід обладнання від позивача до відповідача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем акт № 3/9-598 від 03.11.2003 прийому-передачі та пусконалагоджувальних робіт свідчить про виконання контракту № СS-Н-02-01103-09 від 24.09.2002, який був укладений між позивачем та Головним департаментом охорони державного кордону, а не з відповідачем, крім того, даний акт не підписаний уповноваженим представником відповідача. Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт № 3/9-598 від 03.11.2003 прийому-передачі та пусконалагоджувальних робіт не може бути доказом виконання позивачем своїх зобов’язань за договором № 04/10-02 від 2.10.2002.

Також позивач посилається на лист управління авіації спеціального призначення департаменту охорони державного кордону Міністерства Внутрішніх Справ Грузії № 38/8-1-51 від 16.02.2006 в якому зазначено, що після встановлення та налагодження обладнання спеціалістами позивача під керівництвом технічного директора позивача, провели навчання спеціалістів ГДОДК Грузії та видали сертифікати на право виконання технології регламентних робіт повітряних суден.

Таким чином даний лист не є підтвердження того, що виконано позивачем свої зобов’язань відповідно до договору № 04/10-02, так як пунктом 3.6 даного договору передбачено, що позивач повинен був навчити саме спеціалістів відповідача роботі з обладнанням на виробничих площах відповідача, а не інших осіб.

Позивачем не доведено належним чином виконання свого обов’язку поставити обладнання відповідачу у встановлені договором № 04/10-02 та додатковою угодою № 1 строки, а саме в строк до 15.05.2003 року та не довів того, що саме спеціалісти відповідача навчені праці з обладнанням та їм видані сертифікати, а тому у відповідача відсутні правові підстави для підписання акту прийому-передачі обладнання.

Також, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, предмет позову не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав, оскільки відсутні договірно-правові передумови для підписання акту приймання-передачі обладнання, а тому не існує порушення або оспорювання відповідачем цивільного права позивача, що не викликало на даний час. Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає загальним засадам цивільного та господарського законодавства, передбачених ст.ст. 16, 20 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства"КОРДОН АВІА СЕРВІС" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства"КОРДОН АВІА СЕРВІС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 - без змін.