ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.02.2009 року Справа № 14/250
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032354) )
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Журавльової Л.І.
Суддів: Бойченка К.І.
Єжової С.С.
За участю секретаря
судового засідання: Міхальчук О.А.
та
представників сторін:
від позивача: повноважний та компетентний представник
до судового засідання не прибув;
від відповідача: Бондаренко О.В., довіреність № 1-3/3д-19,
від 26.12.08, провідний юрисконсульт;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги: Державного підприємства "Ровенькиантрацит",
м.Ровеньки Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 15 січня 2009 року (підписано 20.01.09)
у справі №14/250 (суддя Лісовицький Є.А.)
за позовом: Державного підприємства "Придніпровська
залізниця", м.Дніпропетровськ
до відповідача: Державного підприємства "Ровенькиантрацит",
м.Ровеньки Луганської області
про стягнення 29 865 грн. 00 коп. штрафу
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" про стягнення з відповідача штрафу в сумі 29 865 грн. 00 коп. за неправильне зазначення у залізничній накладній №50077906 маси вантажу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року у справі №14/250 (суддя Лісовицький Є.А.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" штраф у сумі 29 865 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 298 грн. 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду Луганської області мотивовано тим, що факт неправильного зазначення відправником маси вантажу засвідчений комерційним актом від 22.06.08 №БН753337/118.
З посиланням на ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України судом вказано, що за неправильно зазначену масу вантажу з вантажовідправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати.
Відповідач не надав доказів відсутності вини у невірному зазначенні маси вантажу.
Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року у справі №14/250 Державне підприємство "Ровенькиантрацит" звернулось з апеляційною скаргою №55 від 29 січня 2009 року, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявником зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заявник з посиланням на статтю 113 Статуту залізниць України зазначив, що вантаж прибув на станцію у відкритому вагоні згідно правил перевезення вантажів, опломбуванню не підлягає, недостача мала видимий характер. Отже, прийнявши відповідно до накладної до перевезення вантаж без перевірки ваги на свій ризик, перевізник не довів належними доказами неможливості виникнення недостачі вантажу на шляху проходження, а тому повинен нести відповідальність за незбереження прийнятого до перевезення вантажу.
Посилаючись на статтю 22 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтю 110 Статуту залізниць України відповідачем вказано, що за незбереження, втрату, недостачу, порчу вантажу залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично завданої шкоди.
Посилання в комерційному акті №БН 753337/118 від 22.06.08 на невжиття відправником заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення відсутнє.
Посилаючись на ч. 3 ст. 552 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначив, що при вирішенні даного спору судом першої інстанції не враховано те, що ДП "Ровенькиантрацит" є підприємством вугільної промисловості, важливою складовою частиною питання забезпечення енергоносіями юридичних та фізичних осіб.
Відзивом на апеляційну скаргу № ДИПЕЮ-02/69 від 18.02.09, позивач вважає рішення господарського суду Луганської області по справі № 14/250 від 15.01.2009 року таким, що прийняте у повній відповідності з вимогами, як матеріального так і процесуального права. Просить апеляційний господарський суд Луганської області рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2009 року у справі №14/250 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на рішення господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі №14/250 призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І. – судді –головуючого, суддів – Бойченка К.І., Єжової С.С.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Неприбуття у судове засідання сторін, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду за матеріалами наявними у справі
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" слід задовольнити частково, рішення господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року у справі №14/250 слід змінити з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 (457-98-п) (далі –Статут залізниць) накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній –основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Частиною першою ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
За змістом статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 №334 (z0565-02) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 року за №567/6855 (z0567-02) .
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відповідно до п.2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.00 (z0861-00) , у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюється вантажовідправником.
Згідно п.52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Як вбачається з матеріалів справи, зі станції Любовські Копі Донецької залізниці Державне підприємство "Ровенькиантрацит" здійснило відправлення вантажу –вугілля у вагонах №67182931, №65697310, №65110553 згідно накладної №50077906 від 19.06.08 на маршрут або групу вагонів на станцію Ігрень Придніпровської залізниці.
На станції Ігрень проведена перевірка маси вантажу і встановлено, що в накладній №50077906 у вагоні №67182931 вказана маса вантажу 69000 кг., фактично - 64400 кг., що на 4600 кг. менше, ніж вказано у накладній, у вагоні №65697310 вказана маса вантажу 69000 кг., фактично - 66900 кг., що на 2100 кг. менше, ніж вказано у накладній, у вагоні №65110553 вказана маса вантажу складає 69000 кг., фактично - 66000 кг., що на 3000 кг. менше, ніж вказано у накладній.
Факт неправильного зазначення відправником маси вантажу засвідчений комерційним актом від 22.06.08 №БН753337/118.
У комерційному акті зазначено, що погрузка у вагоні рівномірна, нижче бортів на 40-50 см., люки та двері закриті, вантаж маркірований нанесенням трьох борозд, маркування не порушено. Вантаж, якого не достає, вміститись у вагон міг.
В матеріалах справи відсутні відомості про визнання недійсним комерційного акту у встановленому законодавством порядку.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не надав доказів відсутності вини у невірному зазначенні маси вантажу, не вбачається вини залізниці щодо недостачі вантажу при перевезені.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи, запереченням на позовну заяву від 13.01.2008 року № 06, відповідач з посиланням на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України зазначив про зменшення розміру штрафних санкцій.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частина 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Проте суд першої інстанції не врахував приписи названих норм закону, та безпідставно, без дослідження обставин, викладених у відзиві на позов (а.с. 64) не з’ясував чи можливе зменшення судом суми нарахованого штрафу.
Позивачем не доведено суду, що недовантаження відповідачем вантажу за спірною накладною потягло за собою значні збитки для ДП "Придніпровська залізниця". Заявлений до сплати штраф у розмірі 29 865 грн. надмірно великий для державного підприємства вугільної промисловості, яким є ДП "Ровенькиантрацит".
Судова колегія вважає можливим зменшити штраф та стягнути його у розмірі однократної провізної плати.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково у сумі 5973 грн., а у решті позовних вимог слід відмовити. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на Державне підприємство "Ровенькиантрацит".
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Луганської області змінити.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на рішення господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року у справі №14/250 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року у справі №14/250 змінити.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, ідентифікаційний код 32320704 на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828 штраф 5 973 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 298 грн. 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
5. Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний наказ.
6. У решті позовних вимог відмовити.
Відповідно ч.3, ч.5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І.Журавльова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя С.С.Єжова