Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Науково-виробниче об"єднання "Йодобром", Саки АРК Крим

на рішення господарського суду Рівненської області від 5.11.2008 року

у справі № 14/89

за позовом ВАТ "Рівнеазот", м.Рівне.

до відповідача-1: ВАТ "Науково-виробниче об"єднання "Йодобром", Саки АРК

до відповідача-2: Господарська Асоціація "Йодобром", м.Сімферополь.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", м.Рівне.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Фонд майна АР Крим, м.Сімферополь

Третя особа, яка не заявляє без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, м.Рівне

про визнання права власності.

За участю:

Прокурора: Макогон Ю.І.- прокурор відділу прокуратури Львівської області.

Позивача: не викликався.

Відповідача-1: не викликався.

Відповідача-2: не викликався.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: не викликався.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: не викликався.

Третьої особи, яка не заявляє без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не викликався.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 5 листопада 2008р. (суддя Марач В.В.) позов ВАТ "Рівнеазот"задоволено. Визнано за позивачем право власності на побудований корпус К-713А, розташований в Рівненській області, Рівненський район, с.Городок, вул.Штейнгеля барона,буд.139-А на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ВАТ "Рівнеазот".

Суд мотивував рішення тим, що ВАТ "Рівнеазот"створено в процесі реорганізації декількох юридичних осіб, а саме Рівненського виробничого об"єднання "Азот", Рівненського державного хімічного підприємства "Азот"та Рівненського орендного підприємства "Азот"та є правонаступником останнього, будівництво корпусу К-713А "Склад вапна з установкою виробництва вапняного молока"розпочиналося в 1986 році на земельній ділянці на якій розміщено державне підприємство "Рівнеазот", на підставі ст. 37 ЦК УРСР до ВАТ "Рівнеазот"перейшло майно в тому числі корпус К-713А "Склад вапна з установкою виробництва вапняного молока".

Крім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що ні АВІЗО №144 від 25.09.1992р., ні акт приймання передачі від 19.03.1993р. на підставі яких, як стверджують відповідачі, корпус К-713А перейшов у власність НВО "Йодобром", а в подальшому був проданий ГА "Йодобром", не відповідають по формі будь-якому виду зобов"язань, які були передбачені нормами ЦК УРСР (1540-06) , при їх укладенні порушено ст. 153 ЦК УРСР, не досягнуто згоди по всіх умовах, які необхідні для даного виду договорів стосовно передачі нерухомого майна, а тому відповідачі не набули права власності на спірне майно.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВАТ "Науково-виробниче об"єднання"Йодобром"подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Як на підставу, апелянт покликається, що місцевим господарським судом невірно зроблено висновок, що спірний об"єкт нерухомості був недобудований в 2005 році, так як відсутній акт приймання будівлі в експлуатацію. Докази по справі, а саме АВІЗО №144 від 25.09.1992р., акт приймання-передачі від 25.09.1992р. свідчать, що відповідачем-1 прийнято від державного підприємства "Рівнеазот"об"єкт нерухомості, як завершений будівництвом.

Крім того, зазначає апелянт, місцевий господарський суд в рішенні не вказав про набувальну давність, як підставу набуття позивачем спірного майна, оскільки позивач в позовній заяві однією із підстав набуття права власності покликається на ст. 344 ЦК України.

Наказом КНПО "Йодобром"від 31.01.1991р. №27-90 в 1992р. утворено виробничий цех №5 та розміщено його в корпусі К-713А, за свої кошти проведено ремонт, установку обладнання, згідно АВІЗО №144 відбулась безкоштовна передача майна в межах однієї галузі, що не заборонено на той час законодавством, а в подальшому спірне майно було продане ГА "Йодобром", про що свідчить накладна №1 та акт приймання-передачі від 19.03.1993р., а тому остання є власником корпусу К-713А.

ВАТ "Рівнеазот" у відзиві на апеляційну скаргу та в доповненні зазначає, що акт робочої комісіі від 29.08.2006р. про прийняття в експлуатацію "Установки одержання магнезіальної добавки в аміачну селітру" К-713 А є документом, який підтверджує створення нерухомого майна та відповідно закінчення будівництва, а тому позивач на підставі ч.1 ст. 339 ЦК України набув право власності на нову річ, яка виготовлена особою, місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про неукладеність договору купівлі-продажу між НВПО "Йодобром"та ГА "Йодобром", АВІЗО №144 та акт №15 від 19.03.1993р. не можуть свідчити про підставність набуття ГА "Йодобром" права власності на спірне майно, оскільки під час дії Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"від 15 грудня 1992р. №8-92 (8-92) , встановлено заборону підприємствам, що є у загальнодержавній власності передавати безоплатно закріплене за ним майно іншим підприємствам.

АВІЗО №144 від 25.09.1992р. та Акт №15 від 19.03.1993р. свідчать про передачу майна на баланс підприємства, який є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.

ГА "Йодобром", представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що остання є власником спірного майна, яке набуте нею на підставі договору купівлі-продажу, про що свідчить акт №15 від 19.03.1993р.

Регіональне відділення фонду Держмайна України по Рівненській області, представника в судове засідання не направив, пояснень не надав.

Фонд майна Автономної Республіки Крим листом №-8-16\988 повідомив, що при прийнятті на облік в Фонді Автономної Республіки Крим майна Господарської асоціації "Йодобром",м.Саки була надана довідка про наявність основних засобів, які знаходяться на балансі станом на 1.06.1996р.

Заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав:

Позивач звернувся з позовом про визнання за ним права власності на корпус К-713 А, розташований в Рівненській області с.Городок, вул.Штейнгеля барона,буд.39-А на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ВАТ "Рівнеазот".

Підставами набуття права власності на спірне майно, позивач зазначає правила ч.1 ст. 344 ЦК України про набувальну давність та те, що земельна ділянка на якій розміщено Корпус К-713А належать товариству на праві постійного користування та останнє здійснило добудову корпусу за свої кошти, про що свідчить акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію "Установки магнезіальної добавки в аміачну селітру в корпусі К-713"від 29.08.2006р. та інші документи, а тому він є власником новоствореної речі на підставі ст. 331 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , цей Кодекс набуває чинності з 1 січня 2004р., а п.8 цих положень встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалось за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю не може мати місце раніше 1 січня 2011 року (Постанова Верховного Суду України від 16 серпня 2005р. у справі №8\509).

Тому доводи позивача про набуття ним права власності за набувальною давністю судом відхиляються.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого господарського суду, що передача спірного майна по акту приймання-передачі від 25.09.1992р. здійснено з порушенням вимог Закону України "Про підприємства" (698-12) та п.5.2 Статуту РДХП "Азот"та відповідно є недійсною.

По-перше, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі майна від 25.09.1992р., сторонами на вимогу ухвали суду він не поданий. Позивачем в письмовому поясненні від 16.02.2009р., представником в судовому засіданні зазначено, що даного документу на підприємстві немає, а щодо покликання на нього в позовній заяві, то про його правову природу товариству стало відомо із листа ВАТ "Рівнеазот"№765 від 22.03.2007р. (а.с.107,Т.2).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, факт передачі майна РДХП "Азот"Корпусу К-713-А у власність Кримському НВО "Йодобром", як вважає відповідач-1, не підтверджено матеріалами справи.

АВІЗО №144 від 25.09.1992р. не свідчить про передачу майна у власність НВО "Йодобром".

На час видачі АВІЗО №144, діяв Закон України "Про підприємства в Українській РСР" (698-12) , відповідно ч.5 ст.10 якого, підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Пунктом 5.2 Статуту РДХП "Азот", зареєстрованого рішенням виконкому Рівненської міської ради народних депутатів №483а від 4.12.1991р. визначено, що підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям, установам, громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно у тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо це передбачено чинним законодавством та погоджено з власником.

Підприємство не має права укладати перелічені в пунктах 5 та 6 статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні"угоди щодо закріпленого за ним державного майна ще і тоді, коли відповідне обмеження цього права прямо передбачено його статутом (п.2 роз"яснення від 02.04.1994р. №02-5\225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з судовим захистом права державної власності".

Власником майна корпусу К-713 в 1992 р. була держава, управління яким здійснював Держхімпром України.

Відповідно до вищенаведеного, передача майна могла бути здійснена лише за згодою Держхімпрому України та лише з балансу одного державного підприємства на баланс іншого, а не у власність, як вважає відповідач-1.

А відтак, передача майна з балансу РДХП "Азот"на баланс Кримському НВО "Йодобром"на підставі АВІЗО №144 є незаконною.

Оскільки є незаконна передача майна згідно Авізо №144, то Кримське державне науково-виробниче об"єднання "Йо добром"незаконно без відповідної правової підстави продало, на підставі акту №15 від 19.03.1993р. та накладної №1 від 19.03.1993р. Корпус-713 у власність ГА "Йодобром".

Крім того, місцевим господарським судом вірно зроблено висновок, що акт №15 від 19.03.1993р. не є договором купівлі-продажу в розумінні ст. 224 ЦК УРСР, оскільки в силу ст. 153 ЦК УРСР (чинної на час укладення акту), договір є укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 16 ЦК України, серед інших способів захисту цивільних прав є визнання права.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник вправі пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена особою), набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що у 1986р. на території ВАТ "Рівнеазот", який є правонаступником ОП "Рівнеазот"розпочато будівництво корпусу К-713А "Склад вапна з установкою виробництва вапняного молока".

Наказом ВАТ "Рівнеазот"№606 від 2.08.2005р. прийнято рішення налагодити виробництво магнезіальної добавки для цеху аміачної селітри в корпусі 713.

29 серпня 2006р. робоча комісія на підставі Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2009р. №1243, прийняла в експлуатацію "Установку одержання магнезіальної добавки в аміачну селітру К-713А, про що складено Акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію.

Актами приймання –передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об"єктів, підтверджується виконання робіт з будівництва Управлінням ремонтно-монтажних робіт ВАТ "Рівнеазот".

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про правомірність набуття позивачем права власності на побудований корпус К-713А в результаті створення майна.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про перехід майна до товариства на підставі ст. 37 ЦК УРСР, оскільки будівництво корпусу К-713А розпочалось у 1986р. на земельній ділянці на якій було розміщено РДХП "Азот", правонаступником якого стало ОП "Азот", а останнє перетворено в процесі приватизації у ВАТ "Рівнеазот"на підставі Декрету Кабінету Міністрів України №57-93 від 20.05.1993р. (57-93) "Про приватизацію цілісних майнових комплексів, зданих в оренду".

З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 5.11.2008 року у справі №14/89 відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний

господарський суд

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 5.11.2008 року

у справі №14/89 - залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ "Науково-виробниче об"єднання "Йодобром", Саки АРК Крим - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи №14/89 повернути в господарський суд Рівненської області.