Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2009 р.у справі № 18/83 (суддя Гриняк Б.П.) задоволено позовні вимоги Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств, м.Івано-Франківськ, зобов"язано суб"єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1укласти з Городенківським районним споживчим товариством Додаткову угоду про внесення змін до п. 1.8 Договору оренди приміщення ресторану "Прикарпаття" від 01.07.2002 р., виклавши його в наступній редакції: "Орендна плата за використання приміщення становить 10666,00 грн. в місяць", з дня набрання рішенням законної сили, відшкодовано судові витрати.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що згідно оцінки Експериментального творчо-виробничого об"єднання "Придністров"я"від 23.11.2007р., ринкова вартість частини нежитлового торгового комплексу "Прикарпаття"становить 835298 грн., орендна ставка згідно додатку до Методики розрахунку, затвердженої рішенням обласної ради від 02.03.2006р. №809-23/2006р. на заклади громадського харчування становить 15%, а тому орендна плата підлягає зміні та повинна становити 10666грн., відповідач особисто в добровільному порядку сплачує завищену плату за оренду приміщення, а тому суд розцінює це як погодження його на внесення змін до договору щодо збільшення розміру орендної плати.

Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесаульного права, висновки викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що:

- позовну заяву від 20.11.2008р. підписано представником Івано-Франківської облспоживспілки Білоус П.М., який діє на підставі доручення №02-11/1 від 22.01.2008р., проте правом підпису документів не наділений;

- господарським судом безпідставно прийнято до уваги представлений позивачем договір про делегування повноважень від 14.03.2006р., оскільки останній не надає позивачу права звертатися до суду від власного імені з позовами про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів Городенківського районного споживчого товариства, а також сплачувати за нього державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Згідно п.2.1.1 цього договору, позивач наділений повноваженнями виключно представляти і захищати інтереси та права Городенківського районного товариства зокрема і в органах судової влади;

- чинним законодавством України, та умовами чинного договору оренди, не

передбачено такої підстави для укладення додаткової угоди до договору оренди та зміни розміру орендної плати, як прийняття правлінням райспоживтовариства постанови про зміну її розміру. Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на постанови правління райспоживтовариства про затвердження розцінок за 1 кв.м. від 25.03.2003р. та від 22.07.2005р., однак постанови правління райспоживтовариства від 25.03.2003р. та від 22.07.2005р. прийняті більше аніж за три роки до дня звернення позивача з позовом до господарського суду, а відтак загальний трирічний строк позовної давності встановлений статтею 257 ЦК України, позивачем пропущено.

В той же час, новий розрахунок розміру суми орендної плати, позивачем проведено згідно методики затвердженої рішенням обласної ради №809-23/2006 від 02.03.2006 року, та на підставі даних оцінки ЕТВО "Придністров'я"від 23.11.2007р., однак вказана методика не може застосовуватись до даних правовідносини оскільки не є обов'язковою для сторін, так як стосується оренди майна територіальних громад, якою орендодавець не є, однак даний факт, судом до уваги не взято.;

- у оскаржуваному рішенні судом вказано що позивач листом №5 від 03 січня 2006р. запропонував відповідачу розглянути зміни до орендної плати, про що свідчить підпис на листі, однак лист №5 від 03 січня 2006р. не є пропозицією укласти додаткову угоду на умовах які викладені в прохальній частині позовної заяви. Позовні вимоги позивача, та пропозиції Городенківського споживчого товариства викладені в листі №5 від 03 січня 2006 р. є абсолютно різними, відтак вказаний лист не може братися до уваги, як підстава для задоволення заявлених вимог позивача. В листі №5 орендодавцем пропонується перезаключити договір оренди, при тому не зазначено який саме, адже між сторонами укладено два договори оренди. Вимога позивача щодо укладення відповідачем додаткової угоди для зміни розміру орендної плати задоволена судом безпідставно, також і з огляду на те, що орендодавцем по договору Городенківським районним споживчим товариством, не дотримано загального порядку укладення договорів, оскільки пропозиції укласти додаткову угоду на умовах, які просив суд позивач, і яка б містила істотні умови, відповідач не отримував, і як вбачається з матеріалів справи, орендодавцем така пропозиція відповідачу не направлялась;

- орендна плата по договору, сплачується відповідачем не завищено в добровільному порядку, а згідно рахунків виставлених орендодавцем, копії яких є в матеріалах справи. Сплачуючи плату за оренду в розмірі більшому ніж встановлений договором місячний платіж, орендар по договору користується своїм законним правом, згідно статті 531 ЦК України, де зазначено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. В даному випадку, ані договором, ані актами цивільного законодавства, інше не встановлено, із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту - не випливає. Крім того, такий висновок суду є помилковим з огляду й на те, що згідно оскаржуваного рішення відповідача зобов'язано укласти з Городенківським районним споживчим товариством Додаткову угоду про внесення змін до п.1.7. договору оренди від 01.07.2002 року., тим самим збільшити розмір орендної плати до 10 666 грн. в місяць, однак відповідачем орендна плата сплачується в зовсім іншому розмірі, а відтак висновок суду про те, що відповідач тим самим погоджується на внесення змін до Договору оренди є безпідставним;

- зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. З огляду на те, що в матеріалах справи наявні докази про дострокове виконання відповідачем свого обов'язку перед орендодавцем щодо сплати орендної плати за орендовані приміщення, а саме копії відповідних квитанцій, то з урахуванням п.З. статті 632 Цивільного Кодексу України зміна ціни, а в даному випадку розміру орендної плати в договорі, після її сплати орендарем орендодавцю не допускається;

- згідно п.1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в

односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. В даному випадку, договором оренди не передбачено право будь-якої із сторін на його зміну в односторонньому порядку;

- п.7.2. договору передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін.В даному випадку, погодження сторін щодо зміни розміру орендної плати відсутнє, а наявність будь-якого іншого випадку, передбаченого законодавством, позивачем не наведено;

- пунктом 1.9. договору передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись (збільшуватись або зменшуватись) тільки при проходженні інфляційних процесів при двохсторонній згоді обох сторін, яка в даному випадку відсутня.

- відповідності до ч.І. ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Ч.З цієї ж статті вказує, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном, в даному випадку договором оренди приміщень періодичний перегляд чи зміну (індексацію) розміру плати за користування майном не передбачено.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

Договір оренди приміщення, який є предметом спору укладено 1.07.2002р., між Городенківським районним споживчим товариством (орендодавець) та суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(орендар), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування приміщення ресторану "Прикарпаття"за адресою: м.Городенка, вул.Шевченка,76 для організації підприємницької діяльності по громадському харчуванню.

Івано-Франківська обласна спілка споживчих товариств (позивач) в позовній заяві просить суд зобов"язати відповідача укласти з Городенківським районним споживчим товариством Додаткову угоду про внесення змін до п. 1.7 Договору оренди приміщення ресторану "Прикарпаття" від 01.07.2002р., виклавши його в наступній редакції "Оренда плата за використання приміщення становить 10666 грн. в місяць", що обгрунтовано додатком до методики розрахунку, затвердженої рішенням обласної Ради від 02.03.2006 р. №809-23/2006 року та оцінкою Експерементально творчо-виробничого об"єднання "Придністров"я" частини нежитлового приміщення торгового комплексу "Прикарпаття" від 23.11.2007 р.

Позивач вказує на те, що вартість квадратного метра оренди приміщення не відповідає також вимогам Постанови правління Городенківського райспоживтовариства (протокол засідання №3 п. 4) від 25.03.2003 р. "Про затвердження розцінок за 1 кв.м." та вимогам Постанови правління Городенківського райспоживтовариства (протокол засідання №5 п. 4) від 22.07.2005 р. "Про затвердження розцінок за 1 кв.м.".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, господарський суд, вирішуючи спір по суті, повинен з"ясувати, чи має право позивач звернутися до господарського суду з позовом в розумінні положень ст. 2 ГПК України, якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Стаття 12 ГПК України встановлює, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Даній нормі відповідає ст. 652 ЦК України, відповідно до якої у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду.

Відповідно до ст. 188 "Порядок зміни та розірвання господарських договорів" ГК України (436-15) , сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Даною статтею ГК України (436-15) не передбачено будь-яких виключень з цього загального правила.

Позивач по справі Івано-Франківська обласна спілка споживчих товариств, м.Івано-Франківськ не є стороною договору, а тому право його, як позивача не порушено.

Норми ГПК України (1798-12) не передбачають право однієї юридичної особи звертатись за захистом порушеного права іншої юридичної особи.

Договір від 14.03.2006р., підписаний між Городенківським районним споживчим товариством та Івано-Франківською обласною спілкою споживчих товариств, надає право останній представляти та захищати в судах інтереси та права споживчого товариства, а не бути позивачем (стороною) в судовому процесі.

Місцевий господарський суд на дану обставину уваги не звернув, прийняв рішення про задоволення позову особи, право якої не порушено.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, за вих. № 29/01-09к2 від 29.01.2009 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2009р. у справі № 18/83 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

3. Стягнути з Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств, м.Івано-Франківськ на користь суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Городенка, Івано-Франківської області 42,50 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.