ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2009 Справа№ 10/181
( Додатково див. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду (rs1423252) )
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Ролдугіної Н.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 19.02.2009 року:
позивача: Каліч В.М.- предст., дов.№6 від 10.02.2009 року
відповідача: Козаков В.В.- директор
Дьяченко А.А.- предст., дов. від 10.12.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золотий Колос" (с. Губівка Кіровоградської області) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2008р. у справі №10/181
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золотий Колос" (с. Губівка Кіровоградської області)
до: приватного підприємства "Губівське" (с. Губівка Кіровоградської області)
про: визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення вартості майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2008 року по справі №10/181 (суддя Коваленко Н.М.) (з урахуванням уточнень до позовної заяви) відмовлено у позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Золотий Колос" (с. Губівка Кіровоградської області) до приватного підприємства "Губівське" (с. Губівка Кіровоградської області) про визнання договору купівлі-продажу від 01.10.2002 року недійсним і зобов’язання відшкодувати грошові кошти в розмірі 285408 грн. вартості майна за договором. З позивача в доход державного бюджету стягнуто 1239,08 грн. державного мита.
Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач –товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Золотий Колос" (с. Губівка Кіровоградської області) –звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2008р. по справі №10/181 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача судові витрати по справі. Скаржник вважає, що рішення господарського суду було прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, в порушення ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" судом зроблений помилковий висновок щодо необмеженого права директора товариства на укладання договорів. Висновок спростовується змінами і доповненнями до статуту позивача від 30.06.2000р. Судом не досліджено в повній мірі питання перебування активів позивача в податковій заставі, що є порушенням ст. 43 ГПК України. Докази позивача не були взяті до уваги та в порушення ч. 3 ст. 84 ГПК України судом не вказано підстав, за якими він відхилив такі докази, як рішення про результати розгляду скарги ДПА у Кіровоградській області від 10.12.2003р. №7342/25-036, довідка №456 від 05.03.2007р. про виникнення податкового боргу та постанова Верховного Суду України від 12.10.2004р. по справі №6/9пд. Посилаючись на ст.ст. 54, 55 Закону України "Про нотаріат" і п.27 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (z0152-94) позивач вважає, що спірний договір підлягав нотаріальному посвідченню. Відсутність такого посвідчення є підставою для визнання даного договору недійсним відповідно до ст. 48 ЦК УРСР. Крім того, позивач вважає, що суд безпідставно не задовольнив клопотання про поновлення строку позовної давності.
Відповідач –приватне підприємство "Губівське" (с. Губівка Кіровоградської області) –у відзиву на апеляційну скаргу пояснив, що підпунктом 13.5.3 статуту позивача визначено, що директор має право укладати угоди та інші юридичні акти, а п.13.5.1 Статуту визначено право директора розпоряджатись майном товариства в межах, що визначені зборами учасників. Такі межі учасниками не визначені, а лише передбачено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує 2000 грн. Отже, укладаючи спірний договір, директор не перевищив свої повноваження, визначені статутом товариства. Наявність податкової застави спростовується довідкою №171 від 02.02.2007 року Компаніївського відділення Бобринецької МДПІ, відповідно до якої податкова застава була зареєстрована 10.11.2003 року –після укладення спірного договору. Цивільне законодавство, яке діяло на момент укладення договору, не передбачало обов’язкового нотаріального посвідчення договору. Крім того, скінчився встановлений Цивільним кодексом (435-15) строк позовної давності. Відповідач також звернув увагу на ту обставину, що арбітражний керуючий не має право на звернення до суду з заявою про визнання угоди недійсною.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року апеляційна скарга позивача була задоволена, рішення місцевого господарського суду скасоване і позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 року по цій справі скасована постанова суду апеляційної інстанції від 18.02.2008 року і справа передана на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
На вимогу апеляційного господарського суду сторони надали письмові пояснення по справі.
Розпорядженням заступника голови суду №52 від 18.02.2009 року у зв’язку з закінченням відпусток суддів постійної колегії справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М.
У судовому засіданні 19.02.2009 року представники сторін підтвердили свої доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, відзиву на апеляційну скаргу і письмових поясненнях по справі.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.40 26 лютого 2009 року.
Вислухав представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між сторонами у справі 01.10.2002 року був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золотий Колос" (продавець) передає належне йому на праві власності майно приватному підприємству "Губівське" (покупець), який зобов’язався сплатити 237840 грн. вартості майна за договором.
Сторонами визначено, що покупець зобов’язується сплатити продавцю вартість майна грішми 237 840 грн. до 30 жовтня 2002 року (п.1.3 Договору). Право власності на майно переходить до покупця з моменту повної сплати вартості майна (п.1.4). Передача майна продавцем покупцю проводиться за актом приймання-передачі, наведеному в Додатку 2 до цього Договору (п.1.5). З боку продавця договір був підписаний директором товариства Козаковим В.В., а з боку покупця директором підприємства Козаковою К.І.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.61 т. І) передача майна відбулася за актом приймання-передачі майна, який підписаний сторонами договору.
В цей же день сторонами 01.10.2002р. було укладено угоду про переказ боргу (а.с. 13 т. ІІ), відповідно до якої ТОВ "Агрофірма "Золотий Колос" (переказник) передає, а ПП "Губівське" (наступник) приймає на себе зобов’язання першого і стає боржником по виплаті кредиторської заборгованості кредиторам, наведеним в Додатку до цієї Угоди в сумі 237840 грн.
Відповідно до підпункту "ж"п.13.2 Статуту ТОВ "Агрофірма "Золотий Колос", затвердженого рішенням зборів учасників від 17.02.2000 року з урахуванням змін до нього, затверджених рішенням зборів учасників від 30.06.2000 року до компетенції зборів учасників належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 2000 грн. Компетенція директора товариства визначена п.п.13.4 і 13.5 Статуту. Згідно п.13.5 директор має право: розпоряджатися майном товариства в межах, що визначені Зборами (п.13.5.1); без довіреності діяти від імені товариства, репрезентувати його у всіх установах, товариствах та організаціях (п.13.5.2); укладати будь-які угоди та інші юридичні акти на суму, що не перевищує вказану в п.13.2.ж Статуту, видавати довіреності, відкривати в банках розрахункові та інші рахунки за узгодженням з Учасниками (п.13.5.3).
Як вбачається із оспорюваної угоди її предметом було саме майно товариства. Згідно п.13.5.1 обмеження директора у розпорядженні майном повинні встановлюватися зборами учасників. Учасники на зборах не встановлювали обмеження директора у розпорядженні майном товариства, тому останній мав право розпоряджуватися майном, яке належить товариству, без обмежень. При цьому, наявність в статуті пункту 13.2.ж не є обмеженням, встановленим для розпорядження саме майном товариства.
Навіть якщо припустити, що директор перевищив свої повноваження при укладенні спірної угоди, то відповідно до ст. 63 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Як вважає Вищий господарський суд України доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її
виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання оспорюваної угоди позивачем була укладена угода про переказ боргу (т.2 а.с.13); директором позивача на адресу відповідача 4.11.2002 року направлявся лист про погодження з пропозицією при виключення з угоди про переказ боргу від 01.10.2002 року п.8, тощо. Ці дії директора позивача, яка має право вчиняти такі дії без довіреності і обмежень на вчинення таких дій статут не містить підтверджують, що в подальшому угода була схвалена позивачем. Щодо неправомірності дій саме директора, як фізичної особи, то всі його дії в силу статуту та Закону України "Про господарські товариства є діями, зробленими від імені товариства, тому ототожнювати неправомірність дій директора як фізичної особи і директора як органа товариства при розгляді справи про визнання недійсної угоди, підписаної директором як органом товариства, неправомірно.
Відповідно до ч.1 ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Законом, який регулював порядок укладення договорів купівлі-продажу на момент вчинення спірної угоди, виступав ЦК УРСР (1540-06) , а саме: глава 20 цього кодексу, яка передбачала обов’язкове нотаріальне посвідчення лише договорів купівлі-продажу жилого будинку. Оскільки укладений між сторонами договір не підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню, до нього не можуть бути застосовані наслідки, передбачені ст. 47 ЦК УРСР.
Як правильно встановив господарський суд при розгляді справи не може бути підставою для визнання угоди недійсною і доводи позивача щодо наявності податкової застави, оскільки цей факт спростовується довідкою №171 від 02.02.2007 року Компаніївського відділення Бобринецької МДПІ, відповідно до якої податкова застава на майно ТОВ "Агрофірма "Золотий Колос"зареєстрована 10.11.2003 року –після укладення спірного договору.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що укладена сторонами угода відповідала вимогам чинного на момент її укладання законодавства.
Слід також визнати правомірними висновки місцевого господарського суду щодо тих обставин, що позивачем був пропущений строк позовної давності, а відповідач у встановленому законом порядку заявив про застосування позовної давності. Ця обставина також є достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення в силу вищенаведеного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103- 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золотий Колос" (с. Губівка Кіровоградської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2008 року у справі №10/181 залишити без зміни.
Головуючий
Судді:
О.С. Євстигнеєв
Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
26.02.2009р.