Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р. у справі № 30/178 позов Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Визнано незаконним рішення Трускавецької міської ради № 235 від 20.11.2007р. "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки". Трускавецьку міську раду зобов’язано поновити з Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" договір оренди земельної ділянки площею 0,5606га на вул. Довбуша б/н в м. Трускавець. Позивачу відшкодовано понесені ним судові витрати. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 31.07.2008р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іліташ"звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та з додатковими обґрунтуваннями до неї, в яких просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 року у даній справі скасувати в частині визнання незаконним рішення Трускавецької міської ради № 235 від 20.11.2007р. "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки" та зобов’язання відповідача поновити з Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" договір оренди земельної ділянки площею 0,5606га на вул. Довбуша б/н в м. Трускавець. В цій частині прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті судове рішення залишити без змін. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки з позивачем. Спірним рішенням земельна ділянка не була передана в оренду іншому орендарю, тому, на переконання скаржника, судом невірно застосовано норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Трускавецька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи скаржника, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні позовних вимог –відмовити.

4 лютого 2009р. в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 11.02.2009р.

В даному судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення.

Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне.

В червні 2008р. Дочірня компанія "Укргазвидобування" НАК"Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання незаконним рішення Трускавецької міської ради № 235 від 20.11.2007р. "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки" та зобов"язання Трускавецьку міську раду поновити з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" договір оренди земельної ділянки площею 0,5606га на вул. Довбуша б/н в м. Трускавець на той самий строк та на тих самих умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом дії договору орендар належним чином виконував умови договору оренди земельної ділянки, зокрема, виконав ряд підготовчих робіт для будівництва спального корпусу пансіонату, а саме: виготовив проектно-кошторисну документацію на спортмайданчик та спальний корпус пансіонату; провів будівельно-монтажні роботи на ділянці; встановив огорожу земельної ділянки та ін., затративши на всі роботи 1531255 грн. Заборгованість по орендних платежах відсутня. На переконання позивача, спірним рішенням відповідач порушив права та законні інтереси позивача, оскільки відповідно до вимог ст. 33 Звкону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

При прийнятті рішення судом першої інстанції встановлено, що з дати припинення спірного договору орендар не сплачував орендних платежів та не вчиняв фактичних дій по використанню земельної ділянки, що підтверджується відсутністю доказів про наявність на спірній земельній ділянці об’єкта будівництва. Покликання позивача на безпідставність відмови відповідача в пролонгації договору оренди з мотивів невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, суд першої інстанції визнав безпідставними та такими, що суперечать Закону України "Про оренду землі" (161-14) , зазначивши при цьому, що в матеріалах справи відсутні докази намагання відповідача в односторонньому порядку розірвати договір до закінчення строку його дії. Водночас, суд дійшов висновку про те, що оспорюваним рішенням було порушено переважне право позивача, встановлене законом на поновлення договору, а саме –оспорюване рішення суперечить вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тому визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р. слід скасувати, у задоволенні позовних вимог –відмовити, з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконним рішення Трускавецької міської ради № 235 від 20.11.2007р. "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки" та зобов’язання поновити укладений між позивачем та міською радою договір від 31.12.2004р. оренди земельної ділянки площею 0,5606 га на той самий строк та на тих самих умовах.

Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статей 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення міської ради № 404 від 22.10.2004р. "Про вилучення та надання земельних ділянок", 31.12.2004р. між позивачем та міською радою було укладено договір на право строкового (тимчасового) користування на умовах оренди земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,5606 га для будівництва та обслуговування корпусу пансіонату, яка знаходиться у м. Трускавець по вул. Довбуша.

Пунктом 8 договору сторони обумовили, що земельна ділянка надана у тимчасове користування строком на 3 роки (з моменту підписання договору та його державної реєстрації (п.43)), тобто до 31.12.2007р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

18 вересня 2007р. орендар звернувся до Трускавецької міської ради з відповідним листом.

Однак, 20.11.2007р. орендодавцем –Трускавецькою міською радою - було прийнято рішення № 235 "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки". При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, міська рада керувалась вимогами ст. 416 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 24 Закону України "Про планування і забудову території" та рекомендаціями постійної комісії з питань земельних ресурсів та землекористування, зокрема, тим, що протягом дії договору орендарем не розпочато будівництво об’єкта на орендованій ділянці.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

На переконання суду апеляційної інстанції, відповідач –Трускавецька міська рада, прийнявши оскаржуване рішення, діяв в межах наданих йому законом повноважень, не порушивши при цьому прав позивача, оскільки як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, позивач впродовж дії договору оренди не вчиняв фактичних дій по зведенню об’єкта будівництва, а відповідно до вимог ст. 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Покликання позивача на те, зокрема, що ним впродовж дії договору, окрім зібрання документації та укладення договорів з підрядниками, було виконано ряд монтажних робіт, які відпосяться до будівельних робіт, є безпідставними.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме: договір № 7931-013-05 від 22.06.2005р., укладений між позивачем та Державним інститутом проектування міст "Містопроект"на виконання проектно-вишукувальних робіт та договір будівельно-монтажних робіт по підготовці будівництва № 380/013-05 від 24.06.2005р., укладений між позивачем та ТОВ "Терен"свідчать про виконання позивачем робіт по підготовці будівництва та не заперечуються позивачем. Договір № 7931-04413/013-04 від 28.04.2004р. на розроблення проектно кошторисної докуменції судом до уваги не приймається, оскільки укладений до виникнення між сторонами у справі спірних правовідносин.

Проте, доказів початку будівництва, отримання відповідного дозволу позивачем суду не подано. Докази використання земельної ділянки за цільовим призначенням в матеріалах справи відсутні.

Твердження позивача про те, що укладеним між сторонами договором не передбачено здачі готового об’єкта будівництва в експлуатацію, в даному випадку не мають істотного значення для вирішення спору, оскільки міська рада не була ініціатором дострокового розірвання договору оренди, а лише спірним рішенням відмовила у пролонгації раніше укладеного договору з підстав неналежного виконання орендарем умов договору, а саме: не проведенням забудови земельної ділянки протягом орендованого терміну. Таким чином, сам факт того, що позивач не приступив до будівництва об’єкта свідчить про неналежне виконання ним умов договору, що спонукало орендодавця прийняти оскаржуване рішення.

Як було зазначено вище, нормою ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою керувався суд першої інстанції, не передбачено порядку автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Оскільки заперечення орендодавця були виражені у формі рішення, то підстави для застосування даної правової норми –відсутні.

Зважачи на те, що відповідачем було прийнято рішення №235 "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки", а необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки (чи його пролонгації), яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання чи про відмову у наданні земельної ділянки, то зобов’язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) , права на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту.

Тобто, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував право ради самостійно визначити висновки по розгляду питання щодо надання в користування земельної ділянки, а також компетенцію суду відповідно до чинного законодавства лише щодо спонукання ради розглянути заяву (клопотання) заінтересованої сторони без визначення судом певного змісту висновку рішення сесії. В той час як місцевим господарським судом зобов’язано Трускавецьку міську раду поновити договір оренди з позивачем.

Таким чином, судова колегія вважає правомірними доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального права.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р. у справі № 30/178 слід скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105, 107 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу –задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р. у справі № 30/178 в частині скасування заходів забезпечення позову залишити без змін, в решті –скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному об’ємі.