Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2008 року у справі № 40/108пн у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до відкритого акціонерного товариства "Топаз" про визнання за державою в особі позивача права власності на об’єкт незавершеного будівництва –житловий будинок № 3.4, розташований за адресою: м. Донецьк, мікрорайон "Привокзальний", відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що право, яке просить захистити позивач відповідачем не порушено. Крім того, судом встановлено, що підстав для визнання права державної власності за позивачем, коли воно ще не порушено не існує. Натомість, докази у справі підтверджують те, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області надало згоду на розпорядження об’єктом незавершеного будівництва та добудову житлового будинку 3.4 по вул. Куйбишева у м. Донецьку в мікрорайоні "Привокзальний".

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Просить позовні вимоги задовольнити.

В своїй апеляційній скарзі заявник вказує на те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме порушені норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та невірно застосовані норми ст. 35 цього ж Кодексу. При цьому, скаржник вважає, що Постанова Вищого господарського суду України за результатами перегляду у касаційному порядку не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими відповідно до п. 2 ст. 111 -12 Господарського процесуального кодексу України та не може бути фактом, в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, який не потребує доказування знову, обставини встановлені ВГСУ.

До того ж, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи № 40/240пд, не був встановлений факт надання згоди регіональним відділенням щодо управління спірним майном.

Крім того, скаржник вважає, що суд невірно встановив недоведеність факту порушення або невизнання права власності .Також, позивач посилається на те, що законодавством, зокрема Положенням "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі"№ 908 від 19.05.99р., не передбачений спосіб управління державним майном такий як "надання згоди на добудову об’єкту сторонній особі", відповідно такий висновок суду, на думку скаржника, не ґрунтується ні на наявних у справі доказах, ані на нормах закону.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Топаз"м.Донецьк, у відзиві № 101/66 від 15.01.09р. та представник відповідача в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування. При цьому, посилається на те, що судом першої інстанції по справі № 40/108пн вірно встановлено недоведеність порушення та невизнання права власності ФДМ України по Донецькій області на спірне майно, тому як правомірно укладений договір, яким визнано договір № 1/3-И від 19.03.04р., не може порушувати нічиїх прав та інтересів.

Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донгорстрой"м.Донецьк, у запереченнях на апеляційну скаргу та представник третьої особи в судовому засіданні заперечує проти апеляційної скарги, просить залишити його буз змін. Вказує на те, що з урахуванням положень Закону "Про внесення змін до Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) від 17.02.2004р., позивач не набув статусу органу управління стосовно спірного державного майна.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши заявника скарги та представників сторін, що були присутні, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається зі Статуту п.1.2, Відкрите акціонерне товариство "Топаз"засновано згідно з наказом Фонду державного майна України № 56-АТ від 28 червня 1996року шляхом перетворення Виробничого об’єднання "Топаз", що знаходилось у загальнодержавній власності, у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 19 березня 1996р. № 194/96 "Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996році" (194/96) .

На балансі відповідача знаходиться об’єкт незавершеного будівництва –житловий будинок № 3, 4, розташований за адресою: м. Донецьк, мікрорайон "Привокзальний", який не увійшов в процесі приватизації до статутного фонду товариства.

Наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України № 786 від 05.05.99р. був затверджений спосіб приватизації, який визначений як аукціон та затверджена початкова ціна ( а.с.14).

За наказом Фонду державного майна України №828 від 06.05.99р. спірне майно включене до переліку об’єктів, які підлягають приватизації ( а.с.12).

Наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України №1041 від 15.06.99р. було доручено проведення аукціону Донецькій товарній біржі та укладення договору купівлі-продажу ( а.с. 13).

Відкрите акціонерне товариство "Топаз"м.Донецьк звернулось до Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України з листом № 09-8699 від 27.11.2000р. яким повідомив Фонд про ведення будівництва житлового будинку 3.5 та введення його в експлуатацію в першому півріччі 2001р. Також, повідомив про те, що об’єкт 3.4 буде переплануватись та початок його будівництва призначений на 2001р. та ввід в експлуатацію визначений IVкв. 2002р., в зв’язку з чим, та на підставі листа № 920/1533 від 26.08.1999р., просить житлові будинки 3.5 та 3.4 МР "Привокзальний"не включати до переліку об’єктів, що підлягають приватизації ( а.с. 90).

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області листом № 09-3363 від 27.05.03р. у відповідь на лист № 920/1289 від 04.12.2000р. "Про подальше добудування житлових будинків № 3.4 та № 3.5 по вул.. Куйбишева у м-ні "Привокзальний"в 2001-2001р.р. та прохання не включати вказані будинки в план приватизації", повідомило, що для виключення об’єктів незавершеного будівництва з Переліку об’єктів, які підлягають приватизації, необхідно надати відповідні документи ( а.с. 25).

19.03.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Топаз"(Інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соціальна ініціатива" (Забудовник) був укладений інвестиційний договір № 1/3-И, предметом якого є передача у довірче управління інвестиції у вигляді об'єкту незавершеного будівництва (фундамент) для будівництва та подальшого продажу багатоповерхового житлового будинку, що розташований за адресою м. Донецьк, вул. Куйбишева, 3.4.

08.07.2004р. між сторонами вказаного договору була укладена додаткова угода до нього, згідно з п. 1 якої забудовник передає інвестору додатково 348 кв.м. площ будинку, а останній несе витрати з оренди земельної ділянки до введення її у експлуатацію. Крім того, інвестор прийняв на себе зобов’язання передати 10 відсотків квартир міськвиконому на інфраструктуру міста.

28.07.2004р. був складений акт приймання-передачі ВАТ "Топаз" будівельного майданчику з розташованим на ньому об'єктом незавершеного будівництва товариству з обмеженою відповідальністю "Соціальна ініціатива".

01.11.2004р. сторони зазначеного вище договору вирішили викласти його у новій редакції, про що уклали додаткову угоду № 1/3-И від 01.11.2004р. (надалі –Договір). Відповідно до п.1.1 Договору його предметом є будівництво багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, що розташована за будівельною адресою м. Донецьк, вул. Куйбишева, 3.4.

24.12.2004р. між сторонами вказаного договору була укладена додаткова угода до нього, яка передбачала зміну назви з ТОВ "Соціальна ініціатива" на ТОВ "Донміськбуд".

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.07року у справі №40/240пд, у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України у Донецькій області м.Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Донміськбуд" м.Донецьк та відкритого акціонерного товариства "Топаз" м.Донецьк про визнання недійсним договору №1/3-И від 19.03.2004року відмовлено. Рішення господарського суду Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.08р. залишено без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач, звертаючись з позовом, вважає, що право власності на спірні об’єкти виникло у нього на підставі того, що спірне майно включене до переліку об’єктів, які підлягають приватизації Наказом Фонду державного майна України №828 від 06.05.99р.

Право державної власності на спірне майно позивач обґрунтовує також листом №14/11-2-3041 від 10.12.98р. Міністерства промислової політики України( а.с. 15) та листом №001/1186 від 20.11.98р. Відкритого акціонерного товариства "Топаз"( а.с. 16).

Пунктом 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства, орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації. Тобто, після формування статутного фонду, майно, яке не увійшло до статутного фонду цього товариства, залишається в державній власності, і органом управління виступає Фонд державного майна України або його відділення за територіальною ознакою майна.

Згідно п. 1.4. Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.99р. N 908/68 (z0414-99) , передбачені способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, а саме : здійснення приватизації, передача майна в оренду, передача майна у комунальну власність, передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передача майна господарським товариствам.

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Тобто позов про визнання права власності може пред’являтися за відсутності порушення права, однак зацікавлена особа яка звертається до суду з таким предметом позову, повинна довести та надати докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, у тому числі висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання його права власності.

В той самий час, звертаючись до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Топаз"м.Донецьк, позивач як суду першої так і апеляційної інстанції не надав доказів того, що саме ВАТ "Топаз"м.Донецьк оспорює або порушує його право власності на визначені позивачем об’єкти, та взагалі доказів існування спору між цими сторонами з приводу права власності на спірні об’єкти нерухомості.

Крім того, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що наданий позивачем акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу(а.с. 6-8) не може свідчити про власника об’єкта незавершеного будівництва. Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" акт оцінки є додатком до плану приватизації і використовується у процедурі приватизації. Тобто цей документ не може свідчити про наявність чи виникнення у особи права власності на нерухоме майно, як не може свідчити про це й знаходження майна на балансі того чи іншого підприємства;

При цьому, як про це вірно відображено в оскарженому рішенні суду, акт оцінки, на який посилається позивач, містить розбіжності, а саме, у пункті 9 "Незавершене будівництво житла" вартість майна встановлена 529 810 615 тис. Карб, втім, в пункті 14 цього акту встановлено особливий режим приватизації, а саме державного житлового фонду, вартість якого дорівнює вже 532 108 615 тис. карб.

Судом першої інстанції, з урахуванням розділу 3 Класифікатору державного майна України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", вірно встановлено, що спірний об’єкт, як об’єкт незавершеного будівництва належать до нерухомого майна.

Відповідно до п. 4 наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99р. N 908/68 (z0414-99) "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) . При цьому, суд першої інстанції до даних правовідносин, а саме щодо зберігання вищеозначеного майна, вірно застосував положення глави 66 Цивільного України, а саме ст. 944 згідно якої зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до положень ст. 35 Господарського процессуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 02.04.08р. по справі №40/240пд, в якій брали участь ті самі сторони, встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області надало згоду на розпорядження об’єктом незавершеного будівництва та добудову житлового будинку 3.4 по вул. Куйбишева у м. Донецьку в мікрорайоні "Привокзальний".

Стосовно посилань апеллянта на те, що законодавством, зокрема Положенням "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі"№ 908 від 19.05.99р., не передбачений спосіб управління державним майном такий як "надання згоди на добудову об’єкту сторонній особі", необхідно зазначити, що, як з матеріалів даної справи, так і з Постанов Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. та Вищого господарського суду України від 02.04.08р. по справі № 40/240пд, не вбачається тієї обставини, що добудова спірного об’єкту нерухомості здійснювалась сторонньою особою без участі ВАТ "Топаз", тобто з порушенням закону.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що право, яке просить захистити позивач відповідачем не порушено, тому підстав для визнання права державної власності за позивачем, коли воно ще не порушено не існує.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду не підлягає скасуванню, так як відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути п ідставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2008р. у справі № 40/108пн залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2008р. у справі № 40/108пн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.