апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від 1 червня 2009 року

у справі № 29/170-08-5073

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", м. Одеса

до Акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об’єднання "Оріон", м. Одеса

про стягнення 32 746 грн. 76 коп.

Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 121 від 10.08.2009 року.

02.12.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі позивач, ТОВ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об’єднання "Оріон" (далі відповідач, АТ) про стягнення 32 746 грн. 76 коп.

Позов мотивований тим, що в період з жовтня 2005 року по жовтень 2006 року включно позивач надавав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення, а останній приймав та користувався цими послугами та надавав позивачу звіти про водоспоживання ним за зазначений час. Отримані послуги відповідач сплачував не в повному обсязі, внаслідок чого в нього склалася заборгованість по їх оплаті в сумі 32 746 грн. 76 коп.

Оскільки, сторони у справі між собою не перебувають у договірних стосунках, то відповідач повинний сплатити позивачеві зазначену суму боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення на підставі ст. 1212 ЦК України.

За вказаний період у грудні 2005 року відповідачем здійснена часткова оплата наданих послуг з водопостачання, а тому згідно 264 ЦК України (435-15) , перебіг позовної давності був перерваний.

Розрахунки заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за спірний період проведені позивачем відповідно до даних засобів обліку та за діючими тарифами, затвердженими рішенням Одеської міської Ради № 531 від 16.10.2003 р., № 99 від 19.05.2006 р., № 349 від 19.04.2007 р.; № 95 від 14.02.2008 р., у зв’язку з чим відповідач повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й відшкодувати понесені судові витрати по справі: 327 грн. 47 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відзиві на позов відповідач просить позовні вимоги ТОВ залишити без задоволення посилаючись на те, що АТ не має заборгованості перед ТОВ по рахунку "підприємство" 101-61. Позов пред’явлений позивачем про стягнення суми по оплаті за послуги з водопостачання на вводі до житлового будинку № 63 по вул. Болгарській у м. Одесі по рахунку 120-074 "населення". Житловий будинок за названою адресою є державною власністю та знаходився на балансі АТ як майно, що не увійшло до статутного фонду останнього.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд –власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

АТ не було і не є власником житлового будинку по вул. Болгарській, 63 у м. Одесі.

Відповідно до рішення Одеської міської ради № 5300-ІV від 06.03.2006 р. та за актом, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 574 від 26.10.2006 р. зазначений житловий будинок переданий з державної до комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, а ч. 4 названої статті Закону (1875-15) встановлено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

АТ не має будь-яких цивільно-правових угод з ТОВ та не є жодною із зазначених у ч. 4 ст. 19 Закону категорій учасників у сфері відносин щодо водопостачання до житлового будинку по вул. Болгарській, 63. Також, АТ не є абонентом на отримання послуг по водопостачанню та водовідведенню до названого житлового будинку, оскільки не користувався цими послугами та не має договірних відносин із позивачем, у зв’язку з чим у відповідача відсутній обов’язок здійснювати оплату за надані мешканцям житлового будинку послуги з водопостачання та водовідведення, а тому підстави для задоволення позову –відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2009 р. (суддя Аленін О.Ю.) у задоволенні позову –відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення між сторонами не укладався. На думку позивача в період з 01.10.2005 р. по 01.11.2006 р. ним надавались послуги з водопостачання та водовідведення, споживачем яких був відповідач, що підтверджується звітами останнього про водоспоживання.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними і допустимими доказами.

Відповідно до п. 10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України знімання показників водолічильників представником водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові водоканалу у цьому. У разі необхідності знімання показників водолічильників можливе також в інші строки.

Враховуючи відсутність договірних відносин між сторонами, інший порядок знімання показників водолічильників, ніж встановлений зазначеними правилами сторонами не змінювався, у зв’язку з чим згідно ст. 34 ГПК України, звіти відповідача про обсяг спожитих послуг не є належним доказом надання послуг з водопостачання та водовідведення в кількості зазначеної в позові.

Не прийняті до уваги місцевим судом і твердження позивача щодо організації АТ таким чином, що оплата заборгованості проводилася відповідачем не зі свого розрахункового рахунку, а фізичними особами через банківські установи на протязі всього часу надання послуг житловому будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 63, оскільки доказів на підтвердження цього позивачем не подано, та, на думку суду, є припущенням.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Споживач, згідно ст. 1 цього Закону це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а тому відповідач не є споживачем послуг.

Як свідчать надані КП "ОМБТІ та РОН" відомості, квартири в спірному житловому будинку належать на праві приватної власності фізичним особам.

При викладених обставинах місцевий суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник щодо оплати наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення в період з жовтня 2005 року по жовтень 2006 року включно до житлового будинку № 63 по вул. Болгарській у м. Одесі.

06.03.2006 р. Одеською міською радою прийнято рішення № 5300-ІV про надання згоди на передачу з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси жилого будинку та інженерних мереж, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 63, що не вийшли до статутного фонду відповідача.

26.10.2006 р. виконкомом Одеської ради прийнято рішення про затвердження акту приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси жилого будинку та інженерних мереж, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 63, що не вийшли до статутного фонду відповідача.

За вищеназваними актом приймання-передачі та рішенням виконкому –66 квартирний будинок № 63 по вул. Болгарській та інженерні мережі до нього були передані з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси та зазначене майно було прийнято на баланс Комунального підприємства "ДЄЗ "Бугаївське".

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що в спірний період часу, тобто з жовтня 2005 р. по 26.10.2006 р. вищезазначений житловий будинок та інженерні мережі до нього знаходилися на балансі відповідача та останній був балансоутримувачем цього майна.

Таким чином, у спірних правовідносинах АТ, як балансоутримувач, міг бути лише споживачем, виконавцем або виробником в залежності від укладених цивільно-правових угод.

Сторони у справі не оспорюють той факт, що будь-яких цивільно-правових угод між ними не укладалось.

Доказів того, що відповідач будь-коли здійснював оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення до жилого будинку № 63 по вул. Болгарській у м. Одесі в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем суду не надано.

Відповідач не є виробником послуг з водопостачання та водовідведення і цей факт є загальновідомим та не спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не є і безпосереднім споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, так як такими споживачами цих послуг є мешканці будинку –власники 61 із 66 квартир, що розташовані в будинку № 63 по вул. Болгарській у м. Одесі. Доказів того, що відповідач є власником будь-яких жилих або нежилих приміщень, що розташовані в цьому будинку в матеріалах справи також не міститься.

У відповідності з ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач є особою з якою споживачі, у даному випадку власники квартир, мали право укласти відповідні договори на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, ч. 2 цієї норми визначено, що у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Виконавцем, згідно ст. 1 вищеназваного Закону (1875-15) є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору.

Надання послуг з водопостачання та водовідведення не є предметом діяльності відповідача і він не може надавати такі послуги, а тому в силу ч. 2 ст. 29 зазначеного Закону (1875-15) відповідач міг укласти відповідний договір з виконавцем, але зазначена норма не визначає це обов’язком балансоутримувача.

Таким чином, відповідач не є споживачем, виконавцем (позивачем не надано доказів укладення відповідних угод між споживачами –власниками квартир та відповідачем) або виробником послуг з водопостачання та водовідведення, у зв’язку з чим в нього відсутній обов’язок здійснювати оплату за надані мешканцям житлового будинку № 63 по вул. Болгарській у м. Одесі в період з жовтня 2005 р. по жовтень 2006 р. послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого місцевий суд підставне залишив позовні вимоги позивача без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України понесені судові витрати по справі правильно покладені судом першої інстанції на позивача.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України (1798-12) , колегія суддів, –

Рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2009 року у справі № 29/170-08-5073 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", м. Одеса –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.