В серпні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-житлового центру "Декорум" 126206,83 грн. заборгованості за активну електричну енергію.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.11.2008 р. у справі № 10/330-08 (суддя Александрова Л.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Заявник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.11.2008 р. у справі № 10/330-08 і прийняти інше рішення, яким позов задовольнити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Херсонської області при прийнятті рішення було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права. Зокрема, посилається на те, що оскільки ані договором від 19.11.2004 р., ані додатками до нього не визначено – на підставі якого нормативного акту повинен здійснюватись розрахунок спожитої електроенергії по об’єктам, на яких не встановлено засобів обліку електроенергії, Постачальник електроенергії (позивач) при здійсненні розрахунку спожитої відповідачем електроенергії правомірно керувався чинним нормативним актом, який діяв на момент даного розрахунку, а саме пунктом 6.39 Правил користування електричною енергією.

Також заявник вказує на те, що Акти спожитої електроенергії надавались йому безпосередньо відповідачем. При цьому перевірку правильності здійсненого відповідачем розрахунку кількості спожитої електроенергії позивач не здійснював, а, довіривши цю справу відповідачеві, виставляв останньому рахунки на оплату активної електроенергії в обсягах, що відповідають Актам спожитої електроенергії за період з серпня 2005 р. по квітень 2006 р., та підписував Акти приймання-передачі цієї електроенергії.

Пояснює, що згодом, а саме, при проведенні експертизи, призначеної господарським судом по справі № 10/144-06, позивачем було виявлено невірне застосування відповідачем норм чинного законодавства щодо здійснення розрахунку спожитої електроенергії на об’єктах, де не встановлено засобів обліку електроенергії. У зв’язку з цим позивачем було здійснено перерахунок кількості спожитої відповідачем за період з серпня 2005 р. по квітень 2006 р. активної електроенергії. Посилаючись на це, заявник вважає правомірними, обґрунтованими та належним чином доведеними заявлені ним позовні вимоги про стягнення з відповідача 126206,83 грн. донарахованої вартості активної електроенергії.

Порушення норм процесуального права (зокрема, статей 42, 43, 43 ГПК України) заявник вбачає в тому, що при винесенні рішення господарським судом, нібито, не взято до уваги надані позивачем в ході розгляду справи пояснення та докази.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.02.2009 р.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 349 від 24.02.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Шевченко Т.М.

Відповідач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-житловий центр "Декорум" апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві. Вважає вимоги заявника необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивує, зокрема, тим, що судом першої інстанції правомірно було використано в якості підстави для відмови в позові рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2008 р. по справі № 10/144-06, яким на підставі висновків судово-експертної установи було відмовлено ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" в стягненні з ТОВ ВЖЦ "Декорум" суми боргу, який, начебто, виник в період з 01.05.2003 р. по 01.05.2006 р. Відповідач вважає, що своїм зверненням із даним позовом позивач намагається недобросовісно скористатись правом щодо захисту, на його думку, порушених прав шляхом звернення до суду. Наголошує, що право на повторне отримання грошових коштів за спожиту і вже оплачену електроенергію (за період з серпня 2005 р. по квітень 2006 р.) у позивача відсутнє.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області – без змін.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

19.11.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-житловим центром "Декорум" (Споживачем, відповідачем у справі) укладено договір про постачання електричної енергії № 3018 (надалі – Договір), відповідно до умов якого Постачальник електричної енергії зобов’язався постачати електричну енергію, а Споживач – оплачувати постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно з умовами п. 3 Додатку № 2 до Договору рахунок на оплату електричної енергії має бути сплачений Споживачем протягом 5-ти днів від дня отримання Споживачем рахунка Постачальника електричної енергії.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов Договору ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" в особі Херсонського МЕМ постачало електроенергію ТОВ ВЖЦ "Декорум", а останній сплачував її вартість.

У 2006 році ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ТОВ ВЖЦ "Декорум" 237340,66 грн. заборгованості за спожиту останнім в період з травня 2003 р. по квітень 2006 р. активну електроенергію. Позовну заяву було прийнято господарським судом до розгляду, порушено провадження у справі № 10/144-06. Згідно висновку призначеної по вказаній справі судової економічної експертизи за період з 01.05.2003 р. по 01.05.2006 р. заборгованість за спожиту електроенергію у відповідача відсутня.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.06.2008 р. по справі № 10/144-06, яке набрало законної сили, в задоволенні вимог ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" про стягнення з ТОВ ВЖЦ "Декорум" заборгованості за електроенергію, спожиту відповідачем в період з 01.05.2003 р. по 01.05.2006 р., було відмовлено.

ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" не погоджується з висновком проведеної в рамках справи № 10/144-06 судової економічної експертизи, мотивуючи тим, що вартість спожитої відповідачем електроенергії була розрахована експертом згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.08.1999 р. № 214, який втратив чинність з липня 2005 р.

У зв’язку з цим, з посиланням на п. 6.39 Правил користування електричною енергією, позивачем було донараховано ТОВ ВЖЦ "Декорум" вартість спожитої за період з серпня 2005 р. по квітень 2006 р. енергії в сумі 126206,83 грн. (при здійсненні розрахунку ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" за середньодобову кількість годин споживання електричної енергії для освітлення сходових клітин, роботи насосів та ліфтів було взято 24 години).

25.06.2008 р. ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" було направлено на адресу ТОВ ВЖЦ "Декорум" вимогу про сплату 126206,83 грн. донарахованої вартості електроенергії, спожитої за період з серпня 2005 р. по квітень 2006 р.

Зазначена вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Стягнення з ТОВ ВЖЦ "Декорум" 126206,83 грн. донарахованої вартості спожитої за період з серпня 2005 р. по квітень 2006 р. електроенергії стало предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Виходячи з матеріалів справи, протягом серпня 2005 р. – квітня 2006 р. на підставі укладеного сторонами Договору відповідач споживав електроенергію для внутрішньобудинкових потреб (опалення сходових клітин, робота ліфтів та насосів) без розрахункових засобів обліку.

Розрахунок обсягу спожитої електроенергії для визначення її вартості здійснювався відповідачем за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання. Кількість годин їх використання було встановлено Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.08.1999 р. № 214, у відповідності до якого сторонами і визначались обсяги спожитої відповідачем електричної енергії, в т.ч., і за спірний період (серпень 2005 р. - квітень 2006 р.).

Оскільки на підставі наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 109 від 22.07.2005 р. (z0861-05) , зареєстрованого в Мін’юсті України 05.08.2005 р., наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.08.1999 р. № 214 втратив чинність, позивач вважає, що розрахунок обсягу спожитої відповідачем за спірний період електричної енергії має бути визначений згідно з пунктом 6.39 Правил користування електричною енергією (затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (z0417-96) ).

Такий висновок позивача є помилковим.

Відповідно до п. 6.39 Правил користування електричною енергією у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Тобто, підставою для визначення обсягу спожитої електроенергії за правилами, встановленими п. 6.39 ПКЕЕ, є неможливість отримання енергопостачальником даних про спожиту у розрахунковий період електроенергію.

Однак, як встановлено судом та визнається самим позивачем, в даному випадку відповідач своєчасно звітував позивачу про кількість спожитої ним за спірний період електроенергії, підтвердженням чого є долучені до матеріалів справи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств Акти прийому-передачі активної електричної енергії (арк. справи 111-115).

Зазначене свідчить про безпідставність застосування позивачем при здійсненні донарахувань положень п. 6.39 ПКЕЕ.

Доводи заявника про те, що Акти прийому-передачі активної електричної енергії, які надавались йому безпосередньо відповідачем, не перевірялись ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" на предмет правильності здійсненого ТОВ ВЖЦ "Декорум" розрахунку кількості спожитої електроенергії, оцінюються колегією суддів критично.

Відсутність в Актах прийому-передачі обсягу спожитої відповідачем електроенергії, визначеного позивачем, не спростовує факту звітування відповідачем позивачу про кількість спожитої електроенергії за спірний період.

Долучені до матеріалів справи Акти прийому-передачі активної електричної енергії містять засвідчені печатками підписи обох сторін – і позивача, і відповідача, виконані в двох відповідних рядках. При цьому позивач, не будучи позбавлений права самостійно проставити обсяг спожитої відповідачем електроенергії, поставивши свій підпис і відбиток печатки, іншого обсягу, ніж зазначений відповідачем, не вказав.

Крім того, як вірно відзначив суд першої інстанції, пунктом 9.1 Договору сторони встановили, що у випадку набрання чинності нормативно-правовим актом, який інакше регулює умови цього Договору, сторони зобов’язані внести до Договору відповідні зміни. Проте, після набрання чинності наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 109 від 22.07.2005 р. (z0861-05) сторони відповідних змін до Договору щодо визначення кількості годин використання струмоприймачів на об’єктах відповідача не вносили. Навпаки, позивач продовжував приймати звіти відповідача, підписувати відповідні Акти приймання-передачі електроенергії і виставляти відповідачу до сплати рахунки за спожиту протягом спірного періоду електроенергію на підставі узгоджених з відповідачем її обсягів і вартості.

Також колегією суддів враховується, що рішенням господарського суду Херсонської області від 12.06.2008 р. по справі № 10/144-06 в позові ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" про стягнення з ТОВ ВЖЦ "Декорум" заборгованості за спожиту в період з 01.05.2003 р. по 01.05.2006 р. електроенергію відмовлено. При цьому, рішенням господарського суду встановлено факт відсутності заборгованості відповідача перед позивач за спожиту протягом вказаного періоду електроенергію. Рішення суду у справі № 10/144-06 набрало чинності.

В силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин позовні вимоги ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" про стягнення з ТОВ ВЖЦ "Декорум" 126206,83 грн. заборгованості – донарахованої вартості спожитої за період з серпня 2005 р. по квітень 2006 р. електроенергії задоволенню не підлягають.

Висновок господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову є правомірним та обґрунтованим.

Стосовно посилань заявника (позивача) на порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається сам заявник (позивач), встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.