Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 7890,79 грн. та пені у сумі 887,23 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв'язку з пошкодженням в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля, який належить позивачеві на праві власності, останній звернувся до відповідача з заявою про страховий випадок. Проте, відповідач незаконно відмовив у виплаті страхового відшкодування, вважаючи, що договір прокату, укладений між позивачем та Родініном В.О., нотаріально не посвідчений.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.09 № 29/558 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що поняття "найм (оренда)" є загальним, більш широким поняттям, ніж поняття "прокат"; ознакою для класифікації видів найму у даній справі є саме його предмет; виділяючи серед рухомих речей в окрему категорію "транспортні засоби", законодавець встановлює певні особливості їх найму (оренди); договір прокату транспортного засобу має відповідати не тільки вимогам параграфу 2 глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) , а й параграфу 5 цієї глави, тобто договір прокату транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню; наявний в матеріалах справи договір, укладений між позивачем і ОСОБА_2, нотаріально не посвідчений; даний договір не створював для сторін прав та обов'язків на час скоєння ДТП та подання позивачем документів відповідачу для сплати страхового відшкодування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої доводи заявник аргументує тим, що автопрокат - це побутова послуга, суть якої спростовує факт необхідності нотаріального посвідчення договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.09 відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.09 у даній справі, а апеляційна скарга прийнята до провадження з призначенням її розгляду на 25.02.09.

Про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відбиток штампу працівника суду про надсилання копій ухвали сторонам 06.02.09 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.02.09 (відповідачу) та від 10.02.09 (позивачу), які залучені до матеріалів справи.

23.02.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності його представника та залучення до матеріалів справи пояснень нотаріуса щодо нотаріального посвідчення договорів. При цьому позивач зазначає, що довідка нотаріуса була отримана вже після прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим не була надана в суді першої інстанції.

В судове засідання 25.02.09 представник позивача не з'явився. Представник відповідача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

Порадившись на місці, колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв'язаний доводами апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів встановила наступне.

28.03.07 між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів (Поліс № 610558902) (далі - договір страхування).

Даний договір укладено по ризикам дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП), протиправних дії третіх осіб, стихійних лих. Згідно п.1 договору страхування об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом.

За даним договором застраховано автомобілі згідно додатку від 28.03.07 № 1, в тому числі автомобіль "ДЕУ Ланос", реєстраційний державний номерНОМЕР_1.

Відповідно до преамбули договору страхування страхувальником є ОСОБА_1; вигодонабувачем - ОСОБА_3; допущені до керування - всі особи на законних підставах.

13.12.07 між позивачем (за текстом договору - наймодавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (за текстом договору - наймач) був укладений договір № 1063.

В п.1.1 даного договору сторони узгодили, що наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове володіння для особистого користування автомобіль марки "ДЕУ Ланос", державний номерНОМЕР_1, який є приватною власністю ОСОБА_1. Автомобіль використовується тільки в особистих цілях - перевезення пасажирів і тільки в межах України (п.1.3 договору). Строк найму складає 10 днів, з 13.12.07 по 23.12.07 (п.3.1 договору). До матеріалів справи залучені додатки до договору № 1063, з яких вбачається, що строк дії зазначеного договору продовжувався з 23.12.07 по 06.01.08, з 06.01.08 по 16.01.08, з 16.01.08 по 26.01.08, з 26.01.08 по 05.02.08, з 05.02.08 по 15.02.08.

Договір та додатки до нього укладені в простій письмовій формі.

Згідно довідки органів внутрішніх справ 07.02.08 по вул. Електрична в м. Кривій Ріг сталося ДТП за участю автомобіля "ДЕУ Ланос", державний номерний знакНОМЕР_1, яким керувавОСОБА_2В результаті ДТП автомобіль отримав значні механічні пошкодження. За здійснення ремонту та відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля квитанцією від 09.02.08 № 067901 було сплачено 9939,00 грн.

У зв'язку з тим, що за умовами договору страхування дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, позивач звернувся до страховика (відповідача) з заявою на виплату страхового відшкодування. Відповідь відповідача в матеріалах справи відсутня.

Згідно з висновком експерта ЗАТ "АСК "ІНГО Україна" дійсний збиток, нанесений власнику ушкодженого в результаті ДТП автомобіля, складає 8900,79 грн. Додаток № 1 до договору страхування передбачає франшизу за договором у розмірі 1010,00 грн. Таким чином страхова виплата дорівнює 7890,79 грн.

Позовні вимоги позивача містять посилання на норми Господарського та Цивільного кодексів України (435-15) , положення Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) та пункти договору страхування, відповідно до яких у разі настання страхового випадку страховик (відповідач) зобов'язаний виплатити страхове відшкодування повністю та пеню за несвоєчасну сплату страхового відшкодування.

Відповідно до п.1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника, третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається зі змісту пп."г" п.9.2 договору страхування, страховик має право цілком або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник або його представник не подав документи, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, чи подав документи, оформлені з порушенням дійсних норм, та такі, що містять недостовірну інформацію.

На думку колегії суддів, Господарський суд міста Києва обґрунтовано дійшов висновку, що в межах цієї справи судом має бути оцінено відповідність поданих позивачем відповідачу документів для виплати страхового відшкодування вимогам чинного законодавства України.

Договір найму (оренди) є одним із традиційних видів цивільно-правових договорів, який широко використовують як у підприємницькій, так і в інших сферах людської діяльності, в тому числі побутовій.

Сутністю оренди є передача певного майна в тимчасове володіння й користування іншій особі.

У Цивільному кодексі України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) виділено як загальні норми, що застосовують до всіх видів найму (оренди), - параграф 1, так і спеціальні норми, які присвячено окремим видам цього договору: прокату - параграф 2, найму (оренді) земельної ділянки - параграф 3, найму будівлі або іншої капітальної споруди - параграф 4, найму (оренді) транспортного засобу - параграф 5, лізингу - параграф 6. Тобто, окремі види договорів оренди (найму) виділено, здебільшого, залежно від виду майна, яке надають в оренду.

Параграф 1 глави 58 ЦК України (435-15) містить загальні положення про найм (оренду), які застосовують до відносин оренди в тому випадку, якщо інше не передбачено спеціальними нормами.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що спір між позивачем та відповідачем виник з того, що позивач вважає укладений ним з ОСОБА_2 договір № 1063 договором прокату, під час укладання якого чинним законодавством не передбачено обов'язку його нотаріального посвідчення. Відповідач, в свою чергу, вважає, що за своєю правовою сутністю цей договір є договором найму (оренди) транспортного засобу, який в силу ст. 799 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір прокату є різновидом договору найму (оренди).

Згідно ст. 788 ЦК України предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Відповідно до ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Особливості цього предмета (транспортного засобу) дозволяють законодавчо виділити найм транспортних засобів в окремий різновид договору найму. Тобто, відносно транспортних засобів Цивільний кодекс України (435-15) містить окремі правила передачі їх в користування.

Виходячи з того, що предметом прокату є рухомі речі, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що транспортні засоби можуть бути таким предметом, однак, враховуючи встановлені Цивільним кодексом України (435-15) особливості найму транспортних засобів, договір прокату має відповідати не тільки вимогам параграфу 2 гл.58 ЦК України (435-15) , а й параграфу 5 цієї глави.

Враховуючи специфічний предмет договору № 1063 від 13.12.07, на нього розповсюджуються норми параграфу 5 гл.58 ЦК України (435-15) щодо правового регулювання найму транспортного засобу, в тому числі щодо його форми та порядку укладання.

Стаття 799 ЦК України встановлює правила щодо форми договору найму (оренди) транспортного засобу. Незалежно від строку, вартості майна такий договір завжди має бути укладений у письмовій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 799 ЦК України).

Наявний в матеріалах справи договір № 1063 від 13.12.07 та додатки до нього, укладені між позивачем та ОСОБА_2, нотаріально не посвідчені.

У відповідності до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тобто він не породжує тих прав і обов'язків, яких бажали сторони.

Колегія суддів дійшла висновку, що поданий позивачем відповідачу договір № 1063 не міг підтверджувати факт правомірності керування ОСОБА_2 транспортним засобом, який був об'єктом страхування.

Обґрунтованим також є посилання місцевого господарського суду на Правила дорожнього руху (1306-2001-п) , затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 № 1306.

Так, згідно пп."а", "б" п.2.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб..., а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не надано тимчасового реєстраційного талону, який би підтверджував право ОСОБА_2 на керування автомобілем "ДЕУ Ланос", державний реєстраційний номерНОМЕР_1.

Отже, відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування в зв'язку з невиконанням позивачем вимог чинного законодавства та неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування (щодо підтвердження права водія на керування транспортним засобом під час ДТП), та поданням документів, оформлених з порушенням норм законодавства (договору від 13.12.07 № 1063, який нотаріально не посвідчений).

Крім того, в листі приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дацка Ярослава Олексійовича від 30.01.09 № 4/2-25, який позивач просить залучити до матеріалів справи, зазначено, що відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа (ст.ст. 799, 828 ЦК України).

Тобто, законодавець встановлює обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів, предметом яких є транспортний засіб, а хоча б однією стороною - фізична особа.

Колегія суддів не приймає також до уваги доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, з приводу того, що автопрокат - це побутова послуга, суть якої спростовує факт необхідності нотаріального посвідчення договору, оскільки предметом договору прокату не можуть бути хоч і рухомі речі, але ті, відносно яких ЦК України (435-15) містить окремі правила передачі їх у користування.

Що стосується посилання позивача на аналогічний страховий випадок за цим самим договором страхування, то колегія суддів вважає, що додані матеріали не мають відношення до даної справи та не можуть застосовуватися за аналогією.

Крім того, колегією суддів встановлено, що у вступній частині рішення Господарський суд міста Києва припустився описки, зазначивши, що позивачем є фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Фактично позивачем є фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне виправити описку, не зачіпаючи суті рішення. В зв'язку з цим по батькові позивача замість "Володимирівна" читати "Вадимівна".

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.09 у справі № 29/558 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.