КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2009 № 32/460
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032244) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Суньов Є.В.- за дов.,
від відповідача - Сосенко В.М.- за дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Фінексбанк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2008
у справі № 32/460 (Хрипун О.О.)
за позовом ТОВ "Восток-газсервіс"
до ВАТ "Фінексбанк"
про зобов"язання вчинити дії та стягнення 83287,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2008р. у справі № 32/460 задоволено у повному обсязі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток – газсервіс" до Відкритого акціонерного товариства "Фінексбанк" про зобов"язання вчинити дії та стягнення 83 287,37 грн., а саме:
Зобов"язати ВАТ "Фінексбанк" виконати умови Договору банківського рахунку б/н від 27 грудня 2006 року в натурі та перерахувати кошти ТОВ "Восток – газсервіс" у розмірі 856 973, 25 грн. з поточного рахунку № 26008300003629 на поточний рахунок №26004010109242, відкритий у ВАТ "КБ "Преміум" ( МФО 339555) на підставі платіжних доручень Позивача.
Стягнути з ВАТ "Фінексбанк" на користь ТОВ "Восток –газсервіс" пеню у розмірі 83 287,37 грн. та судові витрати.
Відповідач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що підставою для повернення платіжного доручення Позивача без виконання стали наявність негативної інформації в пресі щодо Позивача, розкриття банківської таємниці щодо нього, наявність кримінальної справи ( 05.02.3008р. прокурором відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави Генеральної прокуратури України порушено кримінальну справу за фактом привласнення та розтрати державних коштів в особливо великих розмірах стосовно службових осіб, доказ чого, як стверджує скаржник, було подано суду), а також ненадання витребуваних Відповідачем документів і відомостей для з‘ясування фінансового стану Позивача ( зокрема, підтвердження джерел походження коштів ) та проведення фінансового моніторингу.
Також підставою є ненадання Позивачем документів та відомостей, витребуваних банком на підставі п.2.16 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (z0377-04) , затвердженої постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року №22.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що, приймаючи рішення, суд не застосував спеціальне законодавство, що регулює відносини між Відповідачем, як банком та суб‘єктом фінансового моніторингу та Позивачем, як клієнтом, зокрема, Закон України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (249-15) .
З 15 квітня 2008 року Позивачу було відмовлено в обслуговуванні на підставі п.п.3.1.2 п.3.1 розділу 3 Договору банківського рахунку, укладеного з Позивачем, та на підставі п.3.15 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.05.2003р. №189 (z0381-03) . Платіжні доручення про перерахування податків, зборів, обов‘язкових платежів, що надходили від Позивача,
поверталися без виконання на підставі ст..64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та згідно пункту 2.16 Постанови правління НБУ від 21.01.2004р. №22 (z0377-04) "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".
Також відповідач вважає, що є неправомірним стягнення з нього на користь Позивача пені, оскільки вина Відповідача за "неправомірне" невиконання розпорядження Позивача, яке викладене у платіжному дорученні №75 від 15.04.2008р. - відсутня і рішення в цій частині суперечить ч.3 ст. 18 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", відповідно до якої суб‘єкти фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну юридичним і фізичним особам, у зв‘язку з виконанням ними службових обов‘язків під час проведення фінансового моніторингу, якщо вони діяли у межах завдань, обов‘язків та у спосіб, що передбачені цим Законом.
Позивач у письмових поясненнях не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду, як законне і обґрунтоване, а апеляційну скаргу ВАТ "Фінексбанк" - без задоволення..
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія установила наступне:
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про зобов‘язання Відкритого акціонерного товариства "Фінексбанк" виконати умови Договору банківського рахунку б/н від 27.12.2006р. в натурі та перерахувати кошти у розмірі 856973,25 грн. з поточного рахунку № 26008300003629 на поточний рахунок №26004010109242, відкритий у ВАТ "КБ"Преміум" ( МФО 339555) на підставі платіжних доручень Позивача, отриманих Відповідачем та про стягнення з відповідача 83 287,37 грн.- пені за невиконання взятих на себе зобов‘язань за договором.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що в порушення ст. 1074 ЦК України, п.2.19 Постанови Правління НБУ №22 від 21.01.2004р. Відповідач не виконав взяті на себе зобов‘язання по перерахуванню коштів у розмірі 856 973,25 грн.
Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що відмова у вчиненні дій мотивована ст..7 Закону країни "Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", оскільки призначення платежу "поповнення рахунку" підпадає під обов‘язковий внутрішній фінансовий моніторинг, у зв‘язку з чим не підлягаю виконанню.
Крім того, зупинення операції відбулось через численні негативні відгуки в ЗМІ про небездоганну ділову репутацію Позивача, що вказувало на можливу причетність їх до розкрадання державного майна. Відповідач звертає увагу на відсутність повних даних стосовно особи Позивача.
Судова колегія повністю погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне:
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-газсервіс" уклало з Відкритим акціонерним товариством "Фінексбанк" Договір банківського рахунку б/н від 27 грудня 2006р.( надалі – Договір), відповідно до умов якого ( п.1.1) Відповідач, після отримання від Позивача документів, визначених діючим законодавством, здійснення належної ідентифікації Клієнта та його уповноважених представників, відкриває Позивачу поточний мультивалютний рахунок №26008300003629.
Також між сторонами було укладено Договір на обслуговування в системі електронних платежів "Клієнт-Банк" від 27 грудня 2006 року.
Відповідно до умов Договору банківського рахунку Відповідач зобов‘язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування, отримуючи за це плату за обслуговування Клієнта згідно з Тарифами на операції та послуги Банку ( надалі Тарифи), що є Додатками до цього Договору. Підписання цього Договору Клієнтом підтверджує факт отримання ним Тарифів та погодження з ними.
У відповідності до п.3.3.2 Договору до обов‘язків Відповідача за цим Договором відноситься своєчасне здійснення розрахункових операцій відповідно до вимог нормативно-правових актів України.
За умовами п.3.2.1 Договору Позивач ("Клієнт") має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання ( стягнення). Операції по рахунку можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.
Як стверджує Позивач, протягом 2007 року він без перешкод користувався своїм рахунком, використовуючи його у своїй господарській діяльності.
Станом на 31 березня 2008 року на рахунку Позивача знаходилися його кошти у розмірі 831 973,25 грн., які є власністю Позивача та використовуються останнім для виплати заробітної плати працівникам, для розрахунків з контрагентами та для інших цілей.
В матеріалах справи містяться платіжні доручення №№129-136( 8 документів) про сплату позивачем податків до Державного бюджету України, які позивач 09 вересня 2008р. направив відповідачу для виконання за допомогою системи електронних платежів "Клієнт-Банк" і які були відхилені Відповідачем із зазначенням причини "Повертається без виконання згідно ст..64 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) та згідно п.2.16 Постанови Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року (z0377-04) ".
Сплата податків позивачем не була виконана відповідачем, про що у відзиві на позовну заяву не зазначається.
Позивач зазначає, що у квітні 2008 року, прийнявши рішення поповнити свій рахунок № 26004010109242, відкритий у ВАТ "КБ"Преміум" (МФО 339555), використовуючи систему електронних платежів "Клієнт-Банк", він надав ВАТ "Фінексбанк" 15 квітня 2008року платіжне доручення №75 на суму 831 973,25 грн. на паперовому носії ( одержано банком 16 квітня 2008 року), але Банк неправомірно не прийняв до виконання зазначене платіжне доручення з призначенням платежу "Поповнення рахунку, без ПДВ".
Відповідач не виконав платіжне доручення Позивача, відхиливши його з наступним формулюванням: "повертається без виконання згідно частини 2, статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"( надалі - Закон про протидію) та згідно п.2.17 Постанови Правління НБУ №22 (z0377-04) від 21.01.2004р. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" зі змінами та доповненнями і вказана норма містить наступні положення:
"2.17.Якщо банк відмовляє клієнту у виконанні платіжного доручення за операцією, яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то таке платіжне доручення клієнта банк повертає йому без виконання".
У відповідності до ч.2 ст.7 Закону про протидію "Суб‘єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу та зобов‘язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію та її характер".
Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що така операція, як поповнення поточного рахунку однієї особи не міститься серед ознак фінансових операцій, визначених ст..ст.11,12 Закону про протидію і, таким чином, Відповідач своїми діями порушує права та законні інтереси Позивача.
Враховуючи те, що відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, Відповідач своїми діями порушив п.3.3.2 Договору банківського рахунку, згідно з умовами якого Відповідач зобов‘язаний "своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України".
Крім того, в порушення ст. 530 ЦК України, якою передбачено "якщо у зобов‘язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) та пункту 2.19 Постанови Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року (z0377-04) , де вказано, що "розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження", Відповідач протягом майже двох місяців не виконує розпорядження Позивача з перерахування коштів на інший рахунок позивача.
Позивач у даному випадку, як клієнт банку, обмежений у своїх правах щодо розпорядження власними грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, що є порушенням вимог ст. 1074 ЦК України, яка встановлює, що "обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом".
У зв‘язку з тим, що дії Відповідача з невиконання вимог Позивача, що направлені на реалізацію своїх прав як Клієнта за Договором банківського рахунку, покладають на Відповідача відповідальність, зазначену у п.6.1 Договору банківського рахунку, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на суму, що підлягала до зарахування за кожний день прострочення "за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунку Клієнта з вини Банку, а також несвоєчасне та неправильне з вини Банку, зарахування сум, які належать Клієнту".
За розрахунком позивача, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня за квітень, травень 2008р. у загальній сумі 83 287,37 грн. за невиконання розпорядження позивача, викладене у платіжному дорученні №75 від 25.04.2008р. на суму 831 973,25 грн.
Судова колегія вважає необґрунтованими заперечення відповідача на позов та доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне:
Відповідач безпідставно стверджує, що суд не дослідив підстави повернення платіжного доручення №75 від 15.04.2008р. без виконання, якими, на думку відповідача, стали:
- наявність негативної інформації в пресі щодо Позивача;
- розкриття банківської таємниці щодо нього;
- наявність кримінальної справи щодо нього;
- ненадання Відповідачем документів і відомостей для з‘ясування фінансового
стану Позивача та інших відомостей, однак вищенаведене суперечить обставинам справи та поданими сторонами по справі доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач відповідно до вимог ст. 33 ГПК України надав документи і матеріали на підтвердження його правової позиції, які долучені до матеріалів справи, а саме:
-копію Довідки Контрольно –ревізійного управління у м.Феодосія №26-21/21 від 31.01.2008, в якій зазначено відсутність порушень з боку Позивача при використанні державних коштів при будівництві Метрологічного центру, що підтверджує ділову репутацію Позивача та непричетність до начебто розкрадання коштів;
-копію відгуку контрагента Позивача ( ТОВ "Нові інтегровані системи автоматизації" ) стосовно ділової репутації та діяльності Позивача, що також надано позивачем на підтвердження довготривалої ділової репутації позивача;
- копію листа Відповідача № 2677/06.2 від 21 листопада 2008 року на адресу Позивача ( стосовно зміни діючих тарифів на операції та послуги, що надаються банком), що спростовує додаткові сумніви відповідача стосовно достовірності даних про особу позивача у зв‘язку із поверненням кореспонденції;
-копію банківської гарантії № БГ/030-0000 від 26 лютого 2008р. на суму 115 960 327,98 грн., наданої відповідачем позивачу, яка спростовує твердження відповідача стосовно сумнівів у останнього відносно ділової репутації та особи позивача.
В порушення ст. 34 ГПК України інформація стосовно порушення кримінальної справи відносно позивача ( його посадових осіб) та численних запитів правоохоронних органів на розкриття банківської таємниці відносно позивача, не підтверджена відповідними документами ( доказами), які були надані відповідачем і знаходяться в матеріалах справи.
Не можна погодитись з безпідставним твердженням Відповідача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції при прийнятті рішення по справі лише "керувався загальними нормами Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , не застосовуючи при цьому спеціальне законодавство і, зокрема, Закон України "Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (249-15) , оскільки дане твердження відповідача не відповідає дійсності. Як вбачається з
мотивувальної частини рішення ( стор. 3,4,5 ), суд здійснив аналіз норм цього спеціального Закону та застосував його до спірних правовідносин.
Відповідач посилається на ст.7 Закону Про протидію та зазначає, що ним було встановлено, що фінансова операція позивача ( поповнення власного рахунку у іншому банку) містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, у зв‘язку з цим відповідач відмовився від забезпечення здійснення фінансової операції, але ч.2 ст. nbs p 7 вказаного Закону чітко встановлює, що "Суб‘єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та зобов‘язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію та її характер".
Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повідомив Уповноважений орган ( центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом згідно ст.4 вказаного Закону), тобто, чи виконав відповідач умови Закону.
Відповідач необґрунтовано стверджує, що фінансова операція – поповнення поточного рахунку у іншому банку містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до статті 12 Закону про протидію, яка чітко зазначає, що "внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших фінансових операцій, коли у суб‘єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмиванню) доходів.
Відповідач же вказує лише на те, що у нього виникли певні сумніви щодо використання відповідача керівниками позивача з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Твердження відповідача про ненадання позивачем документів, які вимагалися відповідачем та про неможливість ідентифікації особи позивача,суперечить власному листу відповідача № 2446/18 від 30 жовтня 2008 року, в якому вказано, що "Документи, зміни до яких зареєстровано 08.04.2008 року були надані Банку 18.07.2008 року".
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону про протидію "ідентифікація особи не є обов‘язковою у разі: здійснення фінансової операції особами, що раніше були ідентифіковані.
ТОВ "Восток-газсервіс" вже був ідентифікований представниками ВАТ "Фінексбанку" 18 липня 2008 року, як зазначено у листі відповідача № 2446/18 від 30 жовтня 2008 року, при присутності директора ТОВ "Восток-газсервіс", особу якого також було встановлено службовцями відповідача.
Відповідачем документально не доведено, що він, як суб‘єкт первинного фінансового моніторингу, мав право відповідно до ст.7 Закону про протидію відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції за розпорядженням позивача, який є його Клієнтом, оскільки не довів, що ця фінансова операція ( поповнення поточного рахунку позивача у іншому банку) містить ознаки такої, що згідно із Законом про протидію підлягає фінансовому моніторингу.
Твердження відповідача про неправомірне стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення умов Договору банківського рахунку не відповідає дійсності, оскільки у своїх діях відповідач вийшов за межі повноважень, наданих йому діючим законодавством України.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції залишає без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2008р. у справі № 32/460 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Фінексбанк" - без задоволення.
2. Матеріали справи № 32/460 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.