КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2009 № 6/79
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: не з’явився
відповідача: Сенчило В.В. – довіреність №311 від 29.12.2008 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.09.2008
у справі № 6/79
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про вирішення переддоговірного спору за договором
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (далі по тексту – АЕК "Київенерго", позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі по тексту – ВАТ "Київводоканал", відповідач) про визнання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 06 002-1-1-1 укладеним в редакції позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок зміни обставин виникла потреба в укладенні нових договорів з надання послуг з підвищення тиску холодної води, і на стадії їх укладення існують розбіжності з приводу окремих умов. Основу розбіжностей становить предмет договору, в залежності від визначення якого покладено формування інших умов договору.
Зокрема, за твердженням позивача, запропонований договір є договором про надання послуг, оскільки, відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12.07.2006 (959-2006-п) , до складу загально-виробничих витрат, що входять до тарифу на водопостачання, включаються витрати, пов’язані з оплатою послуг інших спеціалізованих підприємств та з виконання робіт, що віднесені до процесу виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Позивач є спеціалізованим підприємством, який надає послуги з підвищення тиску холодної види, а тому у їх вартість повинна включатись не тільки відшкодування понесених витрат, а й рентабельність. На думку позивача, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язку позивача надавати послуги з експлуатації насосного обладнання та підвищення тиску холодної води без отримання прибутку.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві та поясненні. Зокрема, відповідач вважає, що оскільки правовідносини з підвищення тиску води виникають безпосередньо з акту органу державної влади, сторони не мають права відступати від положень даного акту при укладенні договору. Таким актом, на його думку, є Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 (z0165-94) , якими передбачено обов’язок водоканалу відшкодування теплопостачальним організаціям витрат на експлуатацію насосного обладнання, яке встановлене в котельнях, центральних теплових пунктах, прибудовах до них. Оскільки відшкодування полягає у виплаті реальних витрат, встановлення у договорі ціни з урахуванням прибутку є необґрунтованим. Отже, предметом договору повинно бути відшкодування витрат, а не оплата послуг з підвищення тиску холодної води.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2008 р. в справі № 6/79 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Рішення обґрунтоване тим, що позивач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність до подачі позову згоди відповідача про передачу неврегульованих розбіжностей для вирішення до суду (ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України), і спірні правовідносини не пов’язанні з державним замовленням та їх існування не є обов’язковим на підставі закону (ст. 187 Цивільного кодексу України), правові підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, судом зазначено те, що централізоване постачання холодної води та послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкової території є комунальними послугами (ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), споживачами яких є фізичні чи юридичні особи, що їх отримують або мають намір отримати. Саме на останніх, в силу ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", покладено обов’язок оплачувати житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 26 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (560-2005-п) витрати на підкачування води є складовими тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. За таких обставин, оскільки послуги з підкачування води є складовою тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вони не можуть бути загальновиробничими витратами, що входять до тарифу на водопостачання, порядок формування якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12.07.2006 (959-2006-п) . Подвійна оплата споживачами однієї послуги у складі різних тарифів є неприпустимою та чинним законодавством не передбачена. Позивач не надав доказів, що відповідач надає зазначені послуги на об’єкти, для потреб яких здійснюється водопостачання за допомогою водопідкачувальних пристроїв у центральному тепловому пункті за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 5-А.
Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю, оскільки судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права в частині незастосування чинного механізму формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, грубо порушено принцип свободи підприємницької діяльності та свободи договору, не досліджено та не надано правової оцінки всім доказам у справі, а тому не з’ясовано всі обставини, що мають значення для справи (ст. 43 ГПК України).
В обґрунтування апеляційних вимог АЕК "Київенерго" зазначено, що:
- по-перше, судом застосовано нормативно-правовий акт, який не підлягав застосуванню, а саме постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" від 12.07.2005 № 560 (560-2005-п) (надалі – Постанова № 560). Судом не враховано, що відповідно до п. 1 Постанови № 560, остання визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб’єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги, а Відповідач та Позивач не надають послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, оскільки це належить до компетенції житлово-експлуатаційних організацій.
- по-друге, судом при ухвалені оскаржуваного рішення, тобто при вирішені даного спору останнім не взято до уваги норму матеріального права, встановлену ст. 42 Господарського кодексу України, якою передбачено, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно із Статутом АК "Київенерго" метою створення та діяльності Компанії є отримання прибутку і укладення угод на відплатній основі з метою отримання прибутку не протирічить чинному законодавству. Поряд з цим, ні "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України" затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) , ні жодним іншим нормативним актом не передбачено обов’язку Апелянта, як енергопостачальної організації, на балансі якої утримуються теплові пункти, надавати будь-кому послуги, пов’язані з експлуатацією насосного обладнання та підвищення тиску холодної води без отримання прибутку, оскільки це було б порушенням принципів свободи підприємницької діяльності, встановлених ст. 44 ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕКСУ України, а саме самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
- по-третє, судом не застосовано нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, у зв’язку з чим суд дійшов невірного висновку стосовно чинного порядку та механізму формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та не прийняв до уваги, що такі тарифи формуються безпосередньо ВАТ "АК "Київводоканал" та погоджуються КМДА в установленому законом порядку, а також судом взагалі не досліджено та не надано правової оцінки основному нормативно-правовому акту, що регулює ці відносини – Розпорядженню Київської міської державної адміністрації "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води водовідведення холодної і гарячої води" від 28.08.2007 № 1127 (ra1127017-07) (надалі – Розпорядження № 1127).
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою від 10.12.2008 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 27.01.2009 р.
В судове засідання 27.01.2009 р. з’явились представники сторін, які надали пояснення по справі та по суті апеляційної скарги.
Представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі.
Представник відповідача пояснив, що не визнає апеляційні вимоги, вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Рішення місцевого господарського суду представник відповідача вважає прийнятим з дотриманням всіх норм матеріального і процесуального права, з повним дослідженням всіх обставин, які мають значення для справи та з обґрунтованими висновками. Тому представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін.
В судовому засіданні 27.01.2009 р. була оголошена перерва на 24.02.2009 р.
В судове засідання 24.02.2009 р. з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився. До відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 24.02.2009 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що Носкова А.В., яка є представником позивача по веденню даної справи, перебуває на лікарняному.
В зв’язку з тим, що сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи, відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України, представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, колегія залишає клопотання позивача без задоволення та вважає можливим здійснити подальшу перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.
28.12.2007 р., дотримуючись загального порядку укладення договору, АЕК "Київенерго" запропонувало ВАТ "АК "Київводоканал" укласти договір № 06-002-1-1-1 про надання послуг з підвищення тиску холодної води, в зв’язку з чим надіслало останньому листа разом з проектом цього договору. Разом з пропозицією позивач надіслав два примірники запропонованих умов договору, підписані зі сторони позивача.
Відповідач, в свою чергу, повернув позивачу вказані договори з протоколами розбіжностей, не погоджуючись з визначенням предмету договору. 10.01.2008 два примірника протоколу розбіжностей з підписаним договором відповідачем повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із запропонованими відповідачем пропозиціями, звернувся до суду з даним позовом про зобов’язання відповідача укласти договір про надання послуг з підвищення тиску холодної води, оскільки вважає, що має право на отримання винагороди за вказані послуги у розмірі, відображеному у тексті запропонованого ним проекту договору.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених місцевим господарським судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких вказано й договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.
Також частиною 2 статті 67 Господарського та статтею 627 Цивільного кодексів України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 3 цієї статті укладення договору є обов’язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання.
Згідно частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю.
Звертаючись до господарського суду з вимогою про зобов’язання відповідача укласти договори про надання послуг з підвищення тиску холодної води, позивач послався на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, якими встановлено загальний порядок користування системами комунального водопостачання та водовідведення. При цьому, позивач зазначив, що вказаними Правилами не встановлено зобов’язань між сторонами щодо підвищення тиску в системах холодного водопостачання, а тому сторони повинні врегулювати свої відносини самостійно, на власний розсуд, шляхом укладення спірного договору.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно дійшов висновку щодо їх безпідставності у зв’язку з спростуванням відповідачем доводів позивача щодо обов’язковості укладення вказаного договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води у запропонованій позивачем редакції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на те, що жодним правовим актом органу державної влади та органу місцевого самоврядування не встановлена обов’язковість укладання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води, спірні правовідносини сторін під час укладання таких договорів про надання послуг з підвищення тиску холодної води можуть бути вирішені судом лише за домовленістю сторін.
Крім того, враховуючи, що сторонами не погоджено всіх істотних умов договорів про надання послуг з підвищення тиску холодної води в силу відсутності імперативної норми закону щодо укладення відповідачем з позивачем договору вищевказаного характеру та відсутності на це згоди ВАТ "АК "Київводоканал", розбіжності, які виникли між сторонами, не можуть бути вирішені судом в примусовому порядку, а тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду міста Києва про безпідставність позовних вимог АЕК "Київенерго".
Судова колегія також зазначає, що місцевим господарським судом було відмовлено в позові у зв’язку з відсутністю домовленості сторін на передачу розбіжностей, що виникли при укладанні договору, а тому господарський суд не повинен був в мотивувальній частині рішення робити будь-які висновки щодо застосування того чи іншого нормативного акту при регулюванні розрахунків за надані послуги, оскільки ця обставина може бути предметом спору при розрахунках за фактично надані послуги, так як договір є неукладеним. Тому, на думку колегії, абзаци третій-сьомий на сторінці четвертій рішення слід виключити.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення залишенню без змін, абзаци третій-сьомий на сторінці четвертій рішення слід виключити.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2008 р. у справі № 6/79 залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення абзаци третій-сьомий наступного змісту:
"Крім того, централізоване постачання холодної води та послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкової території є комунальними послугами (ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), споживачами яких є фізичні чи юридичні особа, що їх отримують або мають намір отримати.
Саме на останніх, в силу ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", покладено обов’язок оплачувати житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 26 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (560-2005-п) витрати на підкачування води є складовими тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
За таких обставин, оскільки послуги з підкачування води є складовою тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вони не можуть бути загальновиробничими витратами, що входять до тарифу на водопостачання, порядок формування якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12.07.2006 (959-2006-п) .
Подвійна оплата споживачами однієї послуги у складі різних тарифів є неприпустимою та чинним законодавством не передбачена".
Матеріали справи № 6/79 повернути Господарському суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.
Головуючий суддя Судді
04.03.09 (відправлено)