Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання Савін В.Ю.

За участю представники сторін:

від відповідача: Пека З.О., довіреність №001/7-08 від 20.11.08, юрисконсульт;

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2008р. у справі 6/89-08

за позовом виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ

до відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 246 грн. 85 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.08р. по справі №6/89-08 задоволені позовні вимоги виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ про стягнення коштів з відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ як безпідставно отриманих за постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за договором №311 п від 01.01.2006р. за листопад 2006 року в розмірі 246 грн. 85 коп., держмито 102 грн. 00 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн. 00 коп.

Оскаржуючи рішення господарського суду відкрите акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.08р. у справі № 6/89-08 та відмовити в позові виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючи на безпідставність доводів скаржника.

Позивач у судове засідання не з’явився, у клопотанні від 23.02.2009р. просить розглянути справу за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

01.01.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір № 311п на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води. В результаті перевірки у лютому-березні 2008 року у виконкомі Заводської районної ради фінансово-господарської діяльності виконкому КРУ м. Дніпродзержинська, було встановлено зайву оплату коштів загального фонду внаслідок завищення вартості наданих послуг теплопостачання по договору № 311п на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.2006р. у листопаді 2006 року в рахунку № 311п від 11.2006р. на суму 246,85 грн., внаслідок чого завищено вартість наданих послуг, які позивачем були сплачені за платіжним дорученням від 30.11.2006р. № 825. Позивач зазначив, що відповідач за надані послуги в листопаді 2006 року застосував тариф 166,056 грн. з ПДВ за 1 Гкал, ніж встановлено рішеннями повноважних органів, тобто за завищеною ціною, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою, у якій позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь зайво сплачену суму у розмірі 246,85 грн.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону чи іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Істотною умовою договору є ціна, яка визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 Кодексу). Зазначене кореспондується із приписами ст. 632 Цивільного кодексу України, згідно якої при укладенні договору у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи тощо), що встановлюються уповноваженим органом державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений статтею 31 цього Закону, а саме, порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно з повноваженнями, наданими Законами України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та "Про теплопостачання" (2633-15) , Указом Президента України від 14.03.1995р. 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" (213/95) та відповідно до Процедури перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії, затвердженої постановою НКРЕ від 12.10.2005р. N898 (v0898227-05) , Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС, затвердженого постановою НКРЕ від 12.10.2005р. N896 (v0896227-05) , пунктом 1 Постанови НКРЄ від 28.09.2006р. № 1288 (v1288227-06) "Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ"було затверджено тарифи на виробництво теплової енергії:

- яка поставляється для населення та бюджетних установ - 92,39 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

- яка поставляється для промислових споживачів - 99,61 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Дана постанова набула чинності з 1 жовтня 2006р. та втратила чинність з 01.01.2007р. на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики №1859 від 26.12.2006р.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006р. № 734 "Про погодження тарифів на послуги з транспортування та постачання теплової енергії"встановлено тариф на транспортування теплоенергії для бюджетних установ –31,54 грн з ПДВ, на постачання –7,10 грн з ПДВ за 1 Гкал.

Таким чином, загальна сума тарифу на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії за 1 Гкал, що виробляється ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ", встановлена у розмірі 149,51 грн (разом з ПДВ). Термін дії тарифу, згідно з п. 4 вищезазначеного рішення виконкому з 04.11.2006р. до 04.12.2006 р.

Як встановлено господарським судом, відповідач за надані в листопаді 2006р. послуги застосував тариф 166,056 грн з ПДВ за 1 Гкал, посилаюючись на ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка передбачає, що тариф на теплову енергію повинен враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також зазначає, що у розрахунку тарифу керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №955 "Про затвердження порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води" (955-2006-п) . Вказує також, що при затвердженні тарифу органами місцевого самоврядування не були враховані втрати теплової енергії в розмірі 13%.

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача і задовольнив позовні вимоги, приймаючи до уваги наступне.

Зазначені відповідачем нормативні акти регулюють порядок розрахунку тарифів до їх затвердження, та не змінюють встановлений законом порядок затвердження тарифу (ціни) на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води. Виробникам (постачальникам) теплової енергії не надано право змінювати тарифи та вказані послуги після їх затвердження в установленому порядку.

Таким чином, відповідач безпідставно змінив тариф в листопаді 2006р. та надав позивачу рахунок на оплату за іншою ціною, ніж встановлено рішеннями повноважних органів та безпідставно отримав від позивача плату за теплову енергію в сумі 246 грн. 85 коп.

Спірне питання врегульовано статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно частин 4 - 8 якої у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень, тощо.

За приписами ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Як встановлено вище, ціна на теплову енергію є регульованою та не може самостійно змінюватися виробником послуг.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2008р. у справі № 6/89-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.