КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2009 № 25/385
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1(підприємець)
Від відповідача: ЗапорожецьВ.Ю. (дов. №304 від 25.11.2008)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2008
у справі № 25/385
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
до Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
про стягнення страхової суми
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2008р. по справі№ 25/385 відмовлено у задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна Страхова Компанія "ІНГО Україна" про стягнення страхової суми.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 у справі №25/385 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі наголошується на тому, що договір, який підписаний між позивачем та ОСОБА_2, є саме договором прокату, а не найму, оскільки ці два види договорів є різними за формою та суттю, в зв'язку з цим відповідач повинен був сплатити страхову суму, яка передбачена умовами полісу №610558902 від 28.03.2007, який підписаний сторонами.
Крім того, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, при ухвалені оскаржуваного рішення не була врахована Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 №659 (659-2006-п) "Про внесення змін до переобліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню".
З огляду на вищезазначене, скаржник вважає, що не є спірним той факт, що автопрокат - це побутова послуга, суть якої спростовує факт необхідності нотаріального посвідчення договору про надання даної послуги.
Ухвалою від 08.12.2008 розгляд апеляційної скарги було призначено на 27.01.2009.
27.01.2009 в судовому засіданні, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 24.02.2009.
Представники сторін у судове засідання 24.02.2007 з'явилися. Позивач підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі, а представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення залишити без змін.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Києва про стягнення з ЗАТ "АСК "Інго Україна" 19679,17 грн., з яких: 17130,93 грн. - страхової суми, 2286,57грн. - пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що їй завданий матеріальний збиток внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, а відповідачем не виконане зобов'язання по виплаті страхового відшкодування згідно договору страхування.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним було правомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що подані ним документи для виплати страхового відшкодування не відповідають вимогам чинного законодавства.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав:
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ЗАТ "АСК "Інго Україна" підписано поліс страхування майна № 610558902 від 28.03.2007р. по ризикам ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійні лиха (далі - Поліс), а саме, застраховано три автомобілі ДЕУ Ланос, у тому числі Деу Ланос, 2007р.в., д.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2(далі - ТЗ).
Відповідно до п.1 Полісу відшкодування з страхового випадку визначається в межах страхової суми з урахуванням франшизи при пошкодженні, повній загибелі ТЗ внаслідок страхових випадків: дорожньо - транспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; падіння каміння; протиправних дій третіх осіб; угону.
Страхова вартість застрахованого ТЗ складає 45000,00 грн. Згідно договору страхування до керування даним транспортним засобом допущені всі особи, які керують ним на законних підставах.
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір найму транспортного засобу з правом викупу № 339а від 02.06.2007р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору наймодавець (позивач) передає, а наймач приймає у тимчасове володіння автомобіль марки ДЕУ Ланос д.н. НОМЕР_1.
Строк найму складає 18 місяців з моменту підписання даного Договору (п.3.1 Договору).
Як свідчать матеріали справи, 22.09.2007 року о 7-00 годині у м.Бердянськ, по вул.. Горького, сталася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобілю марки ДЕУ Ланос, 2007 р.в., д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1(під час скоєння ДТП керував ТЗ - ОСОБА_3), були заподіяні механічні пошкодження. Факт скоєння ДТП підтверджений довідкою відділення Бердянського райвідділу МВУ МВС України від 22.09.2007.
Відповідно п. 8.1 Полісу при виникненні страхового випадку (ДТП) страхувальник (позивач) негайно в межах населеного пункту та не пізніше 6-ти годин за його межами повинен сповістити про це страховика (відповідача) та викликати відповідні компетентні органи, письмово оформити заяву про страховий випадок (ДТП) не пізніше 3-х робочих днів з моменту його настання.
Страховик (відповідач) зобов'язаний, у відповідності до п.7.2 Полісу, протягом 2-х робочих днів, як тільки стало відомо про настання страхового випадку (тобто після 22.09.2007р.) вжити заходів, щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.
У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пункт 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України зобов'язує страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно із п. 8.2 Полісу відшкодування має бути сплачено через 30 робочих днів з моменту подання страхувальником належних документів, а саме 15 днів - для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, та 15 днів - для здійснення виплати.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ним підприємствам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (ст. 991 ЦК України та аналогічна норма у ст. 26 Закону України "Про страхування").
Позивач, керуючись п.8.1 Полісу, повідомив відповідача про настання страхової події, а саме ДТП.
Відповідач листом № 52 від 14.01.2008р. повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача в ДТП, у зв'язку з тим, що наданий позивачем договір № 339а від 01.06.2007р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, нотаріально не посвідчений, як цього вимагає ст. 799 ЦК України, коли однією із сторін в такому договорі є фізична особа.
Стаття 202 ЦК України дає визначення правочину, а саме правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тому згідно статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Приписами ст. 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Цивільне законодавство виділяє окремі види договорів оренди, а саме:
- найм (оренда ) житла
- прокат
- найм (оренда) земельної ділянки;
- найм (оренда) транспортного засобу;
- лізинг;
- найм (оренда) будівлі або іншої капітальної споруди.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст. 628 ЦК України).
Судова колегія підтримує позицію суду першої інстанції стосовно того, що договір № 339а від 02.06.2007р., є договором найму, а не прокату, як помилково зазначає позивач та звертає увагу на те, що відповідно до ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними.
Крім того, законодавцем визначено, що договір прокату належить до публічних доворів. Це означає, що наймодавець за договором прокату у випадку зверненя до нього осіб, які бажають укласти договір прокату, не має права відмовити їм в укладенні договору за наявності у нього можливостей для укладення такого договору.
Відповідно до ст. 788 ЦК України предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Предмет договору прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.
У ч. 1 даної норми визначається коло речей, які можуть бути предметом договору прокату. До них належать рухомі речі, які використовуються для задоволення побутових (особистих) невиробничих потреб наймача. Такими речами можуть бути побутова техніка, радіо- та телевізійна апаратура, аудіо-, відеокасе ти, СО-rom диски тощо.
Згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємниць кої діяльності" (98/96-ВР) від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР та "Переліком послуг, що на лежать до побутових і підлягають патентуванню", затвердженим постановою КМ України від 27 квітня 1998 р. № 576 (576-98-п) , діяльність з прокату аудіо-, відеока сет, СБ-дисків, автотранспортних засобів, весільного вбрання та одягу для урочистих подій підлягає патентуванню і може здійснюватися суб'єктами під приємницької діяльності лише після отримання відповідного патенту.
Частиною 2 цієї статті закріплене право сторін договору прокату встано вити в договорі можливість використання наймачем предметів прокату для ви робничих потреб.
В свою чергу, позивач здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, однак при укладенні договорів найму транспортних засобів ним застосовуються лише положення Цивільного кодексу України (435-15) щодо прокату, без врахування особливостей, визначених параграфом 5 глави 58 ЦК України (435-15) стосовно такого предмету найму та виду рухомих речей, як транспортний засіб, а стосовно посилань позивача, що даний договір є договором автопрокату, то вони не мають законодавчого обгрунтування, оскільки ст. 788 ЦК України чітко передбачений предмет договору прокату.
Глава 58 ЦК України (435-15) , а саме ст. 759 ЦК України визначає правове регулювання найму (оренди) у відповідності до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату у користування за плату на певний строк.
Зважаючи на вище зазначене, що предметом договору прокату можуть бути рухомі речі, судова колегія не заперечує той факт, що транспортні засоби можуть бути таким предметом, однак враховуючи передбачені ЦК України (435-15) особливості найму транспортного засобу має відповідати не тільки вимогам параграфу 2 глави 58 ЦК України (435-15) , а й параграфу 5 цієї глави.
З урахуванням викладеного, враховуючи специфічний предмет Договору найму транспортного засобу № 339а від 01.06.2007, на нього розповсюджуються норми параграфу 5 глави 58 ЦК України (435-15) щодо правового регулювання найму транспортного засобу, в тому числі щодо його форми та порядку укладення.
У відповідності до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частина 3 ст. 640 ЦК України передбачає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Договір № 339а від 01.06.2007 не посвідчений нотаріально, тому він є неукладеним, в зв'язку з чим не створив для сторін прав та обов'язків на час скоєння ДТП, а тому поданий позивачем відповідачу Договір не може підтверджувати факт правомірності володіння ОСОБА_3 транспортним засобом, який був об'єктом страхування, та керування ним.
У зв'язку з невиконанням позивачем вимог чинного законодавства та не подання документів, необхідних для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування (щодо підтвердження права водія на керування ТЗ під час ДТП), відповідач правомірно відмовив йому у виплаті страхового відшкодування.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що сама назва договору № 339а від 01.06.2007р. є: "найм транспортного засобу з правом викупу", даний факт підтверджує необхідність регулювання правовідносин щодо найму транспортного засобу, в тому числі щодо форми та порядку укладення нормами параграфу 5 глави 58 ЦК України (435-15) , з чим погодився позивач, підписавши даний Договір.
Зважаючи на вищезазначене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 17130,93 грн. та пені у розмірі 2286,57 грн.
Судова колегія критично відноситься до посилань позивача на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 № 659 "Про внесення змін до переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню" (659-2006-п) та Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення і господарського застосування, затверджений наказом Укрсоюзсервісу 16.12.1999 № 46, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.01.2000 за № 25/4246 (z0025-00) , оскільки у вказаних нормативних актах не міститься норм, які б спростовували факт необхідності нотаріального посвідчення договору найму (прокату) транспортного засобу.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008р. у справі № 25/385 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 у справі №25/385 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Матеріали справи № 25/385 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Судді