Прокурор Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у м. Києві ради звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про стягнення 121770,98 грн. заборгованості з орендної плати за договором від 18.08.2005 року.

Рішенням Господарського суду м.Києва у справі №30/225 від 26.08.2008 року в задоволенні позовних вимог прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у м. Києві ради відмовлено повністю. Стягнуто з Голосіївської районної у м. Києві ради в доход Державного бюджету України 1 217,70 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1700,00 грн. - штрафу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 18.09.2008 року прокурор Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у м.Києві ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2008 року у справі №30/225, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційного подання посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки викладені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Одночасно в апеляційному поданні прокурором було викладено клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційного подання посилаючись на те, що строк для подання апеляційного подання пропущено у зв'язку з тим, що оскаржуване рішення було отримано після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 30/225 від 13.10.2008 року відмовлено прокурору Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у м.Києві ради в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для внесення апеляційного подання на рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2008 року у справі №30/225.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2009 року у справі №30/225 касаційне подання заступника прокурора м.Києва задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року у справі №30/225 скасовано. Справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 року апеляційне подання прокурора було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.02.2009 року.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року було змінено склад колегії суду.

Прокурор, представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційного подання підтримали, просили апеляційне подання задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2008 року у справі №30/455 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, представник відповідача в судове засідання 19.02.2009 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційного подання, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та без участі відповідача та його представника.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційного подання, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.08.2006 року між Голосіївською районною у м. Києві радою (надалі -"Орендодавець") та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(надалі - "Орендар") було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Орендодавець на підставі рішення Голосіївської районної у м.Києві ради від 31.03.2005 року №33/06 п. 1.5 та ордеру №164-05 від 18.08.2005 року передав Орендарю в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва та знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Науки, 33-а літера "А".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 01.04.2007 року Відповідач має заборгованість перед Голосіївською районною у м.Києві радою за Договором з орендної плати в розмірі 121770, 98 грн.

Згідно ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як вбачається з ухвал Господарського суду м. Києва суду від 19.06.2008 року, 08.07.2008 року у позивача було витребувано: окремий обґрунтований розрахунок стягнення з відповідача суми орендної плати з врахуванням умов договору; окремий обґрунтований розрахунок стягнення з відповідача суми пені та індексу інфляції з врахуванням умов договору; оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи для огляду в судовому засіданні; акт прийому-передачі приміщення; оригінал договору оренди від 18.08.2005 року; належні та обґрунтовані докази повідомлення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1щодо закінчення строку дії договору у відповідності до вимог ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не було виконано вимог ухвал суду та не надано доказів, витребуваних судом, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити існування чи відсутності заборгованості у відповідача за Договором оренди від 18.08.2005 року.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Надані суду докази свідчать про те, що позивачем не доведено обставин, які є підставою позовних вимог, та не підтверджено такі обставини належними доказами, та не додано їх до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз'ясненні Вищого господарського суду України №02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.1999 року, згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1законних та охоронюваних інтересів Голосіївської районної у м. Києві ради.

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Голосіївської районної у м. Києві ради, суд першої інстанції дійшов законного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави, в особі Голосіївської районної у м. Києві ради.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу вірно покладені судом на Голосіївську районну у м.Києві раду.

Крім того, з позивача - Голосіївської районної в місті Києві ради правомірно стягнуто в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1700,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону (невиконання вимог ухвал суду).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2008 року по справі №30/225 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційне подання Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у м.Києві ради задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційне подання Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у м. Києві ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2008 року у справі №30/225 залишити без змін.

Матеріали справи № 30/225 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.