Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок торгівлі "Рязань"(надалі ТзОВ БТ "Рязань") б/н від 06.11.2008р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008 року

у справі №10/213

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"в особі Чернівецької філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Чернівці

до відповідача: ТзОВ БТ "Рязань", м. Чернівці

про: розірвання кредитних договорів та стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Волошина Т.Б. –представник (довіреність № 010-01/2222 від 25.04.2006р.)

від відповідача: не з’явився

Права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України представникам сторін роз’яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від представників не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008р. у справі № 10/213 (суддя Ковальчук Т.І.) позовні вимоги ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"в особі Чернівецької філії ВАТ "Укрексімбанк"до ТзОВ БТ "Рязань"задоволено повністю, розірвано кредитні угоди № 7106К2 від 25.01.2006р. та № 7106К25 від 01.06.2006р.; стягнуто з відповідача на користь позивача –за кредитною угодою № 7106К2: 8 442 388,00 грн. основного боргу, 700 245,57 грн. відсотків за користування кредитом, 10 420,32 грн. комісії та 386 961,63 грн. пені; –за кредитною угодою № 7106К25: 1 156 250,00 доларів США основного боргу та 59 187,5 доларів США відсотків за користування кредитом, 6 545,71 грн. комісії та 262 971,98 грн. пені; 6 850,00 грн. збитків; 25 670,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 7106248 від 01.06.2006р., а саме нежитлову будівлю літ. "А" з відсотком будівельної готовності 59% по вул. Червоноармійській, 56 у м. Чернівці, шляхом її реалізації відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"в особі філії у м. Чернівці із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки в сумі 25 035 300,00 грн. згідно звіту №632/08 про незалежну оцінку майна філії "Чернівецький аукціонний центр ДАК "Національна мережа аукціонних центрів".

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки позивачем було порушено умови кредитних договорів, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача на передане в іпотеку згідно з іпотечним договором № 7106248 від 01.06.2006 р. майно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, в обґрунтування скарги апелянт зазначає, що у позивача відсутнє право на звернення стягнення на незавершене будівництво. Крім того, вважає, що експертна оцінка майна не відповідає реальній ціні.

Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав клопотання за вх.№155 від 19.02.2009р. про відкладення розгляду справи, в зв’язку з участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Враховуючи, що відповідач вже неодноразово направляв клопотання про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та затягуванням розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"в особі Чернівецької філії ВАТ "Укрексімбанк"(банк) та ТзОВ БТ "Рязань"(позичальник) 25.01.2006р. укладено кредитну угоду № 7106К2, згідно умов якої банк надав позичальнику кредит у сумі 11 578 128,00 грн. строком до 23.01.2011р., а позичальник зобов’язувався використовувати кредит за цільовим призначенням та погашати кредит в строки і в розмірах згідно графіка (а.с. 9-18).

На виконання умов кредитного договору № 7106К2 позивач перерахував на рахунок відповідача вказану суму, що підтверджується банківською випискою (а.с. 86-95).

Крім того, 01.06.2006р. між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"в особі Чернівецької філії ВАТ "Укрексімбанк"(банк) та ТзОВ БТ "Рязань"(позичальник) було укладено кредитну угоду № 7106К25, згідно умов якої банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 1 500 000,00 доларів США строком до 31.05.2011р. для фінансуванні пов'язаних з добудовою та реконструкцією будинку торгівлі, позичальник в свою чергу зобов’язувався сплачувати проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом (комісія) щомісячно в сумі 0,03% від суми кредитної лінії, та пеню за прострочення платежів за угодою в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, погашати кредит згідно графіка (а.с. 19-28, 122).

На виконання вказаної угоди позивач надав відповідачеві кредит у сумі 1 156 250,00 доларів США, що підтверджується відповідними меморіальними валютними ордерами (а.с. 56-85).

Для забезпечення виконання зобов'язання по поверненню позичальником позики за кредитними договорами, між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"в особі Чернівецької філії ВАТ "Укрексімбанк"(іпотекодержатель) та ТзОВ БТ "Рязань"(іпотекодавець) 01.06.2006р. було укладено іпотечний договір № 7106Z48, предметом якого є власне нерухоме майно відповідача, а саме нежитлові будівлі загальною площею 5066,30 м2, у тому числі будівля літ. "А", склад літ. "Б", гараж літ. "В", склад літ. "Д", склад літ. "Е", склад літ. "Ж", за адресою м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 56. Вартість предмету іпотеки становить 41 200 000,00 грн. (а.с. 29-35, 46-48,121,129,130).

Починаючи з травня 2008р. свої зобов’язання по сплаті кредитів та процентів за користування кредитом, позичальник виконував не належним чином, в результаті чого в останнього виникла заборгованість перед банком.

Позивач надіслав відповідачу вимоги № 071-06/1279 від 05.05.2008р., № 071-06/1655 від 10.06.2008 р. та №071-02/2339 від 11.08.2008р. про сплату заборгованості по кредитних угодах, однак дані вимоги були залишені без задоволення (а.с. 36-38).

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 7106К2 в розмірі 9 809 533,21 грн., за кредитним договором в розмірі 1 215 437,50 дол. США та збитків в розмірі 6 850,00 грн. за проведення експертної оцінки будівлі та розірвання вищезгаданих договорів (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с. 96, 104).

Згідно ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено істотне порушення кредитних угод, а саме - несплата процентів та неповернення коштів кредиту в установлені строки протягом чотирьох періодів підряд.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність відповідно до пунктів 6.2 кредитної угоди № 7106К2 від 25.01.2006р. та кредитної угоди № 7106К25 від 01.06.2006р. правових підстав для їх розірвання в судовому порядку внаслідок не виконання умов цих угод на підставі ч. 2 ст. 651.

Згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким, чином, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за кредитною угодою №7106К2 від 25.01.2006р. у сумі 9 540 015,52 грн., у тому числі 8 442 388,00 грн. основного боргу (залишок коштів кредиту), 700 245,57 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2008р. по 09.09.2008р., 10 420,32 грн. комісії за період з 01.05.2008р. по 31.07.2008р. та 386 961,63 грн. пені за період з 09.06.2008р. по 27.10.2008р. згідно розрахунків позивача. За кредитною угодою № 7106К25 від 01.06.2006р. підлягають до стягнення кошти в сумі 1215 437,50 доларів США, у тому числі 1 156 250,00 доларів США основного боргу (залишок коштів кредиту) та 59 187,5 доларів США відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2008р. по 30.09.2008р., 6 545,71 грн. комісії за період з 01.05.2008р. по 31.07.2008р. та 262 971,98 грн. пені за період з 09.06.2008р. по 27.10.2008р. (а.с.8, 42,49-55,97,105-120).

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, між іншим, заставою.

Відповідно до ст. 575 ЦК України передбачено окремі види застав, зокрема –іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, визначені на момент фактичного задоволення.

Пунктом 2.1.5 іпотечного договору № 7106Z48 від 01.06.2006р. сторони передбачили, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору (а.с. 30).

Підстави звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено ст. 33 Закону України "Про іпотеку". Так, відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача на передане в іпотеку згідно з іпотечним договором № 7106Z48 від 01.06.2006 р. майно.

Однак, як вставлено судом першої інстанції, предмет іпотеки за іпотечним договором № 7106Z48 від 01.06.2006р. у первісному вигляді не зберігся. Так, за кредитною угодою 7106К25 від 01.06.2006 р. кредит надавався для фінансування витрат, пов'язаних з добудовою та реконструкцією будинку торгівлі. Така реконструкція проводилася відповідачем, за рахунок знесення нежитлових приміщень складу літ. "Б", гаражу літ. "'В", складу літ. "Д", складу літ. "Е" та складу літ "Ж" по вул. Червоноармійській, 56 у м. Чернівці, а нежитлова будівля літ. "А" безпосередньо будинок торгівлі "Рязань"знаходиться в стадії реконструкції з відсотком будівельної готовності 59%, що засвідчується довідкою Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 08.10.2008р. № 2491 (а.с, 99, 122-128).

Відтак, установивши, що предметом іпотеки за іпотечним договором № 7106Z48 від 01.06.2006р. на час вирішення спору є одна нежитлова будівля літ. "А" по вул. Червоноармійській, 56 у м. Чернівці, суд дійшов висновку, що стягнення слід звернути саме на це майно, вартість якого, визначена експертним шляхом, станом на 08.10.2008р. складає 5 035 300,00 грн. (звіт філії "Чернівецький аукціонний центр ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" № 632/08, а.с. 131-133).

Ст. 38 Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки та процедуру такого продажу.

З урахуванням вимог ст. 39 Закону суд зазначає, що потреби у заходах щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його галізації не встановлено, інших кредиторів, які мають пріоритет чи вимоги яких підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, не виявлено. Інших обставин, які згідно зі ст. 39 Закону можуть бути підставою для відмови у позові іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, судом не встановлено.

За таких обставин вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування встановленої ст. 38 Закону процедури продажу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008р. у справі № 10/213 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України (1798-12) .

3. Справу передати в місцевий господарський суд Чернівецької області.