Рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2008 р. у справі № 4/204 позов ТОВ "ІБК "Місто" до УК "Екосорб" про розірвання договору задоволений, договір № СК 42/280 від 16.06.2005 про пайову участь у будівництві житлового будинку розірваний.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення.

Представник позивача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 16.06.2005 сторони уклали договір про пайову участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Обсерваторній 6 м. Києва.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем на користь відповідача перераховано 2000000грн., що підтверджується платіжним дорученням № 298 від 24.06.2005року.

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання укладеного договору № 42/280 про пайову участь у будівництві, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачем не додержані вимоги договору, так як відповідач звернувся з листом про розірвання договору та погодився повернути перераховані 2000000грн. на протязі 30 днів з дати підписання угоди про його розірвання, але в зв’язку з недосягненням сторонами згоди щодо розміру штрафних санкцій стосовно систематичного невиконання будь-якої стороною зобов’язань по договору, угода про розірвання договору підписана не була.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачем не розпочати роботи згідно узгодженого сторонами графіку робіт, що запропоноване відповідачем розірвання договору про пайову участь у будівництві та повернення коштів фактично є односторонньою відмовою від виконання зобов’язань по договору, тому у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом, так як неправомірні дії відповідача завдали позивачу шкоду.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що господарським судом встановлені факти, які не мають відношення до спірного договору; що прострочення виконання зобов’язань виникли не з вини відповідача, про що позивач був обізнаний але про дані обставини з невідомих причин суд не був проінформований; судом не взято до уваги то, що порушення договору були і з боку позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, чинне законодавство України (ст. 652 ЦК України) допускає можливість розірвання договору у випадку зміни істотних обставин, якими сторони керувались під час укладення договору. За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 652 ЦК України, розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин може відбуватись за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання .

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Однак, на думку колегії суду, під час розгляду справи господарським судом не встановлені обставини, які входять до предмету доказування у справі і з якими закон пов’язує настання такого правового наслідку порушення зобов’язання, як розірвання договору.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Проаналізувавши умови договору та приписи зазначених норм матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зміна умов договору не припиняє його дії та зобов’язань сторін за ним, а змінюються на майбутнє лише його окремі умови.

Систематичним порушенням є таке порушення, коли виконання однією із сторін зобов’язань за даним договором затримується на строк більше ніж три місяці, що унеможливлює виконання подальших договірних зобов’язань іншою стороною.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду стосовно систематичного порушення відповідачем зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У даному випадку, вина відповідача у порушенні зобов’язання щодо строку виконання робіт, згідно додатку № 2 до договору не вбачається, так як позивач був обізнаний про затримку у погодженні, замовленні експертизи та затвердження проектної документації, оскільки у графі "опис робіт" вказано "передання документів на експертизу і комплексна державна експертиза", "термін виконання до 01.08.2006", а враховуючі що висновок експертизи, що знаходиться у матеріалах справи датований 14.09.2006, то прострочення терміну виконання робіт відбулося з причин що не залежали від відповідача.

Крім того, з висновку державної експертизи вбачається, що відповідач здійснив погодження генерального плану з іншими організаціями та отримав експертні висновки виконавців складових частин комплексної експертизи.

Господарським судом залишились не з’ясованими і не доведеними позивачем обставини, що призвели до виникнення спору, тобто, які саме права позивача (як пайовика) порушені відповідачем з врахуванням того, що майже на весь термін, у який позивач вважав обов’язковим завершення виконання робіт за спірним договором, ці права фактично були передані спеціалізованій установі. Умовами договору та додатками до нього сторони обумовили можливість змінювання строків виконання робіт.

Судом першої інстанції не встановлено в чому саме полягають порушення відповідачем зобов’язань за договором, якими позивачеві завдано такої шкоди, що він позбувся того, на що розраховував при укладенні договору, адже, жодними доказами позивач не підтвердив виконання власних зобов’язань за спірним договором з метою доведення у відповідності до вимог ст.ст. 612, 613 ЦК України відсутності свого прострочення, оскільки як вбачається з додатку № 1 саме позивачем порушені строки й об’єм зобов’язань щодо фінансування об’єкту. З пояснень представників сторін, наданих в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що недофінансування з боку позивача також є причиною для подальшого продовження робіт, покладених на відповідача, оскільки крім 2000000грн. перерахованих позивачем, і це не оспорюється його представником, не дає можливості для можливості переселення мешканців примикаючого до об’єкту будинку, що ускладнює будування об’єкту, передбаченого спірним договором, що є порушенням п.4.3 договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, невиконання відповідачем зобов’язань, спричинили йому суттєву майнову шкоду( нараховувалися відсотки по отриманим кредитам, витрати у зв’язку з інфляційними процесами), тоді як в обґрунтування позовних вимог позивачем не надані докази, що підтверджують вказані факти, а саме що кредити бралися під забудову об’єкту передбаченого у спірному договорі, доказів нецільового використання коштів відповідачем також не надано.

Щодо нібито порушень відповідачем обов’язків, які випливають з п.1 додаткової угоди № 1 до договору № 42/280, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002 " Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" акт приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма N КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику). Акт складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форми власності цього підприємства), якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи з залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Довідка за формою N КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Довідка складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства, якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, незалежно від форми власності цього підприємства та джерел фінансування цих робіт й складається у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - забудовнику.

Враховуючі той факт, що будівництво об’єкту нерозпочате, то у відповідача по-перше ще не має таких довідок, по-друге, позивач не є особою, якій необхідно, в обов’язковому порядку, надавати такі довідки, оскільки позивач лише частково інвестує, на правах пайовика, будівництво коштами, не є субпідрядником або забудовником. Але, враховуючи те, що сторони дійшли такої згоди щодо доповнення змісту договору, то у відповідача ще не виникло обов’язку щодо надання позивачу таких довідок.

Крім того, у п.4.3.3. договору № 42/280 зазначено, що відповідач надає документи за письмовим запитом позивача. Як з’ясувалося у судовому засіданні, позивач жодного запиту стосовно інформації яка цікавить позивача на адресу відповідача не надавалася, а тому порушення умов договору з боку відповідача не вбачаються.

Отже, позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; за правилами ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини, а правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом не дотримані вищевказані норми, так як спірним договором № 42/280 передбачений об’єкт, що знаходиться за адресою вул. Обсерваторна 6 м. Києва, тоді як в обґрунтування рішення покладені документи які до даного позову не стосуються, так як відносяться до об’єкту розташованого на Обсерваторній 4 м. Києва згідно договору про пайову участь № 36/179 і були предметом дослідження у справі № 4/203. Також, посилаючись у рішенні на додатки до договору № 42/280, господарський суд не витребував необхідні документи, оскільки додаткові угоди № 1 та 2 є додатками до договору № 36/179, якій не є предметом спору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу УК "Екосорб" задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 05.07.2008 року у справі № 4/204 скасувати.

2. Прийняти нове рішення: Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна корпорація "Місто"" у задоволенні позовних вимог до Українського консорціуму "Екосорб" про розірвання договору № СК 42/280 від 16.06.2005 про пайову участь у будівництві житлового будинку відмовити.