КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
18.02.09 р. № 17/101-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Гаврилюк О.М (доповідач по справі),
суддів:
Корсакової Г.В.
Мельника С. М.
при секретарі cекретар судового засідання Єрмак Л.В.
за участю представників сторін
від позивача:
Ситенко О.Д. –за довіреністю
від відповідача1:
Мосейчук М.В. –за довіреністю
від відповідача2:
Мосейчук М.В. –за довіреністю
від третьої особи-1: не з’явились
від третьої особи-2: Голубець П.В. Васильєв В.А. –представник, повноваження якого підтверджені довірителем, проте довіреність не оформлена відповідно до ч. 5 ст. 28 ГПК України1798-12|st28
від третьої особи-3: не з’явились
розглянувши апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності Голубця П. В. та апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 18.06.2008 року по справі № 17/101-08 (суддя Суховий В.Г.)
за позовом
Київської обласної спілки споживчих товариств,
м. Київ
до
1.
Рокитнянської селищної ради
Київської області, смт. Рокитне Київської області
2.
Виконавчого комітету
Рокитнянської селищної ради Київської області, смт. Рокитне
Київської області
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Рокитнянське районне споживче товариство, смт. Рокитне Київської області; 2. Суб’єкт підприємницької діяльності - Голубець Петро Васильович, с. Рокитне Рокитнянського району Київської області; 3. Київське обласне товариство кролівників і звірників-любителів.
про
визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Рокитнянської селищної ради Київської області та виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Рокитнянського районного споживчого товариства та суб’єкта підприємницької діяльності –Голубця П.В. про визнання права власності на єдиний майновий комплекс Рокитнянського ринку, що розташований за адресою: 09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Радянська, 7 та 7-а загальною площею 1,12 га до складу якого входять наступні будівлі та споруди: адміністративна будівля цегляна, загальною площею 51,9 кв.м.; м’ясний магазин цегляний, загальною площею 168,4 кв.м.; магазин-кафе цегляний, загальною площею 118 кв.м.; магазин цегляний, загальною площею 120 кв.м.; магазин склад цегляний, загальною площею 352 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконкому Рокитнянської селищної ради №86 від 25.03.2003 року "Про відміну рішення виконкому "Про видачу свідоцтв про право власності" було відмінено рішення виконкому Рокитнянської селищної ради, яким видані свідоцтва про право власності на майно Рокитнянського ринку на Київську обласну спілку споживчих товариств. Зазначене рішення було скасовано відповідно до рішення виконкому Рокитнянської селищної ради №193 від 01.11.2005 року на вимогу протеста прокурора Рокитнянського району №1671 від 18.10.2005 року, як таке, що не відповідає чинному законодавству України. Однак, у подальшому Рокитнянською селищною радою прийнято рішення від 20.06.2006 року №99, яким скасовано рішення виконкому Рокитнянської селищної ради №193 від 01.11.2005 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.06.2008 року позовні вимоги задоволені. Визнано за позивачем право власності на єдиний майновий комплекс Рокитнянського ринку, що розташований за адресою: 09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Радянська, 7 та 7-а, до складу якого входять: адміністративна будівля цегляна, загальною площею 51,9 кв.м.; м’ясний магазин цегляний, загальною площею 168,4 кв.м.; магазин-кафе цегляний, загальною площею 118 кв.м.; магазин цегляний, загальною площею 120 кв.м.; магазин склад цегляний, загальною площею 352 кв.м.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду Київської області від 18.06.2008 року по справі №17/101-08, визнати за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на єдиний майновий комплекс Рокитнянського ринку, що розташований за адресою: 09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Радянська, 7 та 7-а, загальною площею 1,12 га, до складу якого входять наступні споруди та будівлі: адміністративна будівля цегляна, загальною площею 51,9 кв.м.; м’ясний магазин цегляний, загальною площею 168,4 кв.м.; магазин-кафе цегляний, загальною площею 118 кв.м.; магазин цегляний, загальною площею 120 кв.м.; магазин склад цегляний, загальною площею 352 кв.м. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, суб’єкт підприємницької діяльності Голубець П. В. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.06.2008 року по справі №17/101-08 та в позові позивачу відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права.
Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року та від 11.08.2008 року апеляційні скарги позивача та третьої особи-2 були прийняті до провадження, а ухвалою від 24.11.2008 року їх розгляд об’єднано в одне провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні за участю представників сторін.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.01.2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Київське обласне товариство кролівників і звірників - любителів.
Відповідно до розпорядження першого заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року розгляд апеляційних скарг здійснено у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Корсакова Г.В., Мельник С.М.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідачів в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –суб’єкт підприємницької діяльності –Голубець П.В. в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги.
Треті особи 1 та 3, в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені, однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали суду від 30.01.2009 року про направлення копій сторонам та повідомленнями про вручення поштового відправлення. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з спільною постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків", Міністерство торгівлі УРСР передало безоплатно в установленому порядку протягом ІІ кварталу 1987 року колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації.
Відповідно до рішення Київської обласної Ради народних депутатів №143 від 05.05.1987 року, Постанови управління торгівлі Київського облвиконкому Київської області та Правління Київської облспоживспілки №5 "О передаче областной объедененной дирекции колхозных рынков"від 21 травня 1987 року до Київської облспоживспілки було передано обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків, серед яких був Рокитнянський колгоспний ринок, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Рокитне, вул. Радянська,7.
Згідно з Актом "безвоздмезного приема-передачи областной объедененной дирекции колхозных рынков Управления торговли Киевского облисполкома"від 23.07.1987 року уся об’єднана дирекція ринків Київської області була передана у власність Київської облспоживспілки та управління торгівлі Київського облвиконкому.
Відповідно до додатку 1 до Акту приймання-передачі від 23.07.1987 року Київській обласній спілці споживчих товариств було передано Рокитнянський колгоспний ринок, що розташовано за адресою: Київська обл., смт. Рокитне, вул. Радянська,7.
05.02.1988 року Київською обласною спілкою споживчих товариств було прийнято постанову №13, якою ринки, що перебували у її власності, були передані районним кооперативним організаціям у тимчасове користування.
Відповідно до постанови Київської обласної спілки споживчих товариств від 18.09.1997 року №151 "Про створення об’єднання ринків"Рокитнянський ринок було передано до об’єднання ринків Київської обласної спілки споживчих товариств.
Згідно з актом приймання-передачі (Повернення) від 23.09.2002 року майно, як єдиний майновий комплекс Рокитнянського ринку було повернуто Київській обласній спілці споживчих товариств.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу позивача та апеляційну скаргу третьої особи-2, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Київської обласної спілки споживчих товариств задоволенню не підлягає, в той час як апеляційна скарга суб’єкта підприємницької діяльності –Голубець Петро Васильович підлягає задоволенню повністю, рішення господарського суду Київської області від 18.06.2008 року підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 1-4 ч.1 ст. 104 ГПК України, а саме неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про визнання за Київською обласною спілкою споживчих товариств права власності на єдиний майновий комплекс Рокитнянського ринку, що розташований за адресою: 09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Радянська, 7 та 7-а, виходив із того, що остання набула права власності на Рокитнянський ринок, як єдиний майновий комплекс відповідно до спільної постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" №124 від 14.04.1987 року, якою колгоспні ринки передавались у відання організацій споживчої кооперації, рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 року (v016p710-04) у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень п.1 ст. 9, п. 1 ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", ч.4 ст. 37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організації споживчої кооперації), в якому зазначено, що безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об’єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації та відповідно до положень Закону України "Про власність" (697-12) набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів, а тому відповідно станом на момент звернення до суду позивач також є власником єдиного майнового комплексу Рокитнянського ринку.
Але з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погодитись не може із наступних підстав.
Поняття підприємства як єдиного майнового комплексу в цивільних правовідносинах виникло в 90-х роках і було пов’язано з процесами роздержавлення і приватизації.
Відповідно до положень ст. 191 ЦК України підприємство як об’єкт цивільного обороту є не просто річ чи сукупність речей, а саме єдиний майновий комплекс, що включає до свого складу разом із нерухомістю (земельними ділянками, будівлями, спорудами тощо) і рухоме майно (устаткування, інвентар, сировину, продукцію), а також зобов’язальні права вимоги, борги і деякі виключні права - торговельну марку чи інше позначення.
Аналіз положень ст. 191 ЦК України свідчить, що усі елементи, які становлять майно підприємства, повинні бути об’єднані між собою, підпорядковані єдиній меті використання. Саме така цілісність, загальність елементів майнового комплексу є однією з основних ознак, яка відрізняє підприємство як об’єкт цивільних прав.
Чинне законодавство, а саме ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", п. 3.2.8. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", розглядають поняття "єдиного майнового комплексу" і "цілісного майнового комплексу" як однорідні.
Зокрема, цілісний майновий комплекс є господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Сукупність активів цілісного майнового комплексу повинна забезпечити ведення ним окремої підприємницької діяльності на постійній та регулярній основі. Тобто таке підприємство повинно безперервно функціонувати.
Єдиний майновий комплекс є складною річчю, оскільки складається з нерухомого та рухомого майна, яке утворює єдине ціле, що дає можливість використовувати його за призначенням (п. 1 ст. 188 ЦК України). Як складна річ він характеризується такими ознаками: складається із різнорідних речей; складові частини такої речі фізично не пов’язані між собою; сукупність речей утворює єдине ціле, яке використовується за загальним призначенням; кожна з частин такої речі може використовуватися постійно за тим же призначенням, що і разом з усіма, не виконуючи при цьому щодо них ролі належності.
В той же час, складна річ є роздільною, тому ч. 4 ст. 191 ЦК України передбачає можливість не тільки підприємства як єдиного майнового комплексу, а і його частини бути об’єктами договорів купівлі-продажу, міни, застави тощо. Саме в цьому проявляється така властивість підприємства (його частини), як оборотоздатність (ч. 1 ст. 178 ЦК України), тобто здатність вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва, спадкування або іншим чином.
Отже, суд першої інстанції не дослідив питання щодо відповідності об’єктного складу єдиного майнового комплексу Рокитнянського ринку, про який заявляє позивач, тому, який дійсно існує на момент звернення останнього з позовом до суду.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на території Рокитнянського ринку за адресою: смт. Рокитне, вул. Рядянська, 7 та 7а під загальною площею 1,12 га. знаходяться нежитлові будівлі, власниками яких є: Київська обласна спілка споживчих товариств (адміністративна будівля цегляна, №8 кадастрового плану; м’ясний магазин цегляний, №4 кадастрового плану; магазин-кафе цегляний, №2 кадастрового плану; магазин цегляний, №1 кадастрового плану; заготівельний пункт цегляний, №3 кадастрового плану.), СПД Голубець П.В. (нежитлове приміщення, №6 кадастрового плану), Київське обласне товариство кролівників і звірників любителів (нежитлове приміщення загальною площею 90,3 кв.м.).
Рішенням Рокитнянської селищної ради Київської області №819 від 18.03.2008 року суб’єкту підприємницької діяльності Голубцю П.В. продовжено оренду земельної ділянки площею 0,9 га. за адресою: смт. Рокитне, вул. Радянська, 7 строком на 5 років, для ведення несільськогосподарської діяльності по наданню послуг ринку.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 26.12.2008 року (номер у державному у реєстрі 7535), укладеного між СПД Голубець та ВАТ "Київсортнасіннєовоч", СПД Голубець П.В. отримав у власність нежитлову будівлю (№6 кадастрового плану), а саме: магазин цегляний, який має 20,6 кв. м. загальної площі розташований в смт. Рокитне Київської області, вул. Радянська, 7.
05.09.2006 року рішенням Рокитнянської селищної ради Київської області №105 Київському обласному товариству кролівників і звірників-любителів надано в оренду земельну ділянку площею 0,0169 га за адресою: смт. Рокитне Київської області, вул. Радянська, 7-а строком на 5 років, для обслуговування нежитлової будівлі.
Рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради №67 від 14.03.2008 року було визнано право власності на нежитлову будівлю по вул. Радянська, 7-а, загальною площею 90,3 кв. м за Київським обласним товариством кролівників і звірників-любителів.
Дані правовстановлюючі документи у встановленому законом порядку не оскаржувались та на даний час є чинними .
Таким чином, Київська обласна спілка споживчих товариств є власником лише 5-ти нежитлових будівель, які є складовою майнового комплексу Рокитнянського ринку загальною площею 1,12 га., однак право власності на окремі споруди не може бути підставою для визнання права власності на весь майновий комплекс ринку. Виходячи з того, що вищевказане нерухоме майно належить окремим суб’єктам господарювання, - твердження щодо існування єдиного майнового комплексу Рокитнянського ринку є безпідставним. Крім того, право власності Київської обласної спілки споживчих товариств на об’єкти нерухомості не оспорюється відповідачами та третіми особами.
Також, обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції виходив з того, що постановою господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року у справі №40/110-А (а.с. 139, т.1) та рішенням апеляційного суду Київської області від 10.07.2007 року у справі №22Ц-1285/2007 (а.с. 28, т.1), залишеного без змін ухвалою Верховного Суду України від 22 жовтня 2007 року, було в судовому порядку встановлено право власності Київської обласної спілки споживчих товариств на єдиний майновий комплекс Рокитнянського ринку, а тому згідно ст. 35 ГПК України не потребує доказування в даній справі.
Однак, такий висновок суду першої інстанції навпаки суперечить чинному процесуальному законодавству.
В ч. 2-4 ст. 35 ГПК України йдеться про факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях та, які мають відповідно преюдиціальний характер для суду.
Преюдиціальність –це обов’язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Але, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом обставин по справі, яка викладається в мотивувальній частині рішення, оскільки мотивація рішення є виключно оцінкою обставин, а не фактом, що не потребує доказування при вирішення інших справ.
Дану правову позицію неодноразово застосовував Верховний суд України, зазначаючи, що помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні інших справ, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.
Відносно вимоги позивача щодо визнання права власності на земельну ділянку площею 1,12 га, то колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції відносно того, що позивачем не доведено, що йому в установленому законом порядку відведено та надано земельну ділянку площею 1,12га, на якій розташовано майновий комплекс Рокитнянського ринку.
Так, згідно з земельним законодавством встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Визначення площі, меж та оформлення на ім’я позивача відповідних документів щодо права користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірний майновий комплекс Рокитнянського ринку, повинно здійснюватися у встановленому порядку згідно з чинним земельним законодавством України, а саме законодавством передбачено, що згідно з ст.ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до п. 30 ст. 26 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією місцевих рад є прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об’єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, які здійснюються виключно на пленарних засіданнях (ч. 1 ст. 26 Закону).
Порядок прийняття рішень органами місцевого самоврядування визначений ст. 46 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , селищна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з ст. 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Твердження позивача на те, що його право постійного користування даною земельною ділянкою підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КВ, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за №4, не береться до уваги, оскільки відповідно до даного акту таке право закріплене за госпрозрахунковим підприємством "Ринок", яке хоча і знаходилось у віданні Київської обласної спілки споживчих товариств, в той же час є окремою юридичною особою, яка в даний час ліквідована, а чинність вказаного державного акту на право постійного користування землею закінчилась.
Рокитнянською селищною радою надані пояснення, що вона не оспорює права власності позивача на спірну земельну ділянку при переході права власності на будівлі і споруди, однак окремі споруди не є майновим комплексом усього ринку. Вважаючи, що позивач користується нею без додержання встановленого законом порядку, так як не оформив у відповідності до чинного законодавства відповідні документи, відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою щодо оформлення належної документації на землю, однак останній так і не вчинив жодних дій на виконання даних вимог.
Що стосується подання позову до відповідача-2, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів,
Згідно з ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Рокитнянська селищна рада Київської області надала довідку №31 від 29.01.2009 року щодо юридичного статусу виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради, де зазначено, що останній є виконавчим органом ради, створюється на строк її повноважень, не має статусу юридичної особи та не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Виходячи з вищезазначеного провадження у справі щодо Виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради слід припинити, оскільки останній не може бути учасником господарського процесу.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" №11 від 29.12.1976 року (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів апеляційної господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, оскільки місцевим господарським судом не враховано те, що земельна ділянка на, яку претендує позивач знаходиться у користуванні інших осіб, а право власності на об’єкти нерухомості які закріплені за позивачем ніким не оспорюється.
Оскільки оскаржуване рішення місцевого суду прийняте з порушенням вимог матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. п. 1 ст. 80, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - Голубця П.В. на рішення господарського суду Київської області від 18.06.2008 року по справі №17/101-08 задовольнити повністю
2. Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 18.06.2008 року по справі №17/101-08 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Київської області від 18.06.2008 року по справі №17/101-08 скасувати повністю.
4. Прийняти нове рішення, яким в позові Київської обласної спілки споживчих товариств до Рокитнянської селищної ради Київської області, за участю третіх осіб Рокитнянського районного споживчого товариства, СПД Голубця П.В. та Київського обласного товариства кролівників і звірників-любителів про визнання права власності відмовити.
Провадження по справі щодо 2 відповідача - виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області, смт. Рокитне Київської області припинити.
5. Стягнути з Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, код ЄДРПОУ 01753776) на користь Голубця П.В. (09623, с. Ромашки, Рокитнянський район, Київська область, вул. Леніна, 24/1) державне мито у розмірі 924 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Матеріали справи №17/101-08 повернути до господарського суду Київської області. Зобов’язати господарський суд Київської області видати наказ.
Постанова апеляційного господарського суду набирає чинності з моменту її проголошення.
Головуючий суддя: Гаврилюк О.М Судді: Корсакова Г.В. Мельник С. М.
Дата відправки 25.02.09