20.02.2006 року акціонери СПП ЗАТ "Чорнобаївське" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Білозерського районного суду Херсонської області з позовними заявами, відповідно, про визнання недійсними договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-184/5 від 21.05.2003 року, укладеного міжОСОБА_7і ЗАТ "ФК "Сократ", та договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-188/20 від 22.05.2003 року, укладеного між ОСОБА_6 і ЗАТ "ФК "Сократ". Ухвалою суду від 16.03.2006 року справи об'єднані в одне провадження Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 48, 113, 114 ЦК УРСР, положеннями Законів України "Про власність" (697-12) , "Про господарські товариства" (1576-12) (том 1 а.с.3, 89, том 2 а.с.3).

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 30.08.2006 року по справі №2-341/07 (суддя - Сокирко Л.М.) в позові відмовлено (том 2, а.с.182).

Рішення суду мотивовано відповідністю спірних договорів купівлі - продажу акцій законодавству України, чинному на дату укладення вказаних договорів, а саме: законодавством не було передбачено заборону щодо продажу акціонерами ЗАТ акції третім особам, які не були акціонерами товариства; відсутність у Статуті ЗАТ положень щодо наявності у акціонерів ЗАТ переважного права на покупку акцій при їх відчуженні іншими акціонерами товариства.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06 листопада 2006 року у справі №2-341/07, залишеною без змін Постановою ВГСУ від 19.03.2008 року, рішення Білозерського районного суду скасовано, позовні вимоги задоволено.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку, що акціонери ОСОБА_6 і ОСОБА_7 при здійсненні продажу акцій повинні були керуватися Положенням про продаж акцій, а у разі відсутності такого Положення не могли продавати свої акції до вирішення питання загальними зборами, оскільки невиконання цих вимог є порушенням обов'язків, передбачених ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" та завдає шкоди інтересам товариства і його акціонерам; судами також було встановлено, що рішення Бєлозерського районного суду Херсонської області не підписано суддею, що є беззаперечною підставою для його скасування (том 7, а.с.42, 93).

За касаційною скаргою сільськогосподарського племінного птахівничого закритого акціонерного товариства "Чорнобаївське" постанову ВГСУ, постанову Запорізького апеляційного господарського суду та рішення Білозерського районного суду у даній справі Постановою Верховного суду України від 24.06.2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Верховний Суд України не погодився з висновками суду апеляційної та касаційної інстанцій щодо наявності підстав для визнання недійсними спірних угод, вважає їх необґрунтованими та помилковими, що стало правовою підставою для скасування постанов ВГСУ та суду апеляційної інстанції у даній справі.

Що стосується рішення Білозерського районного суду від 30.08.2006 року, яким у позові відмовлено, то зазначене рішення, відзначає ВСУ в постанові, не може бути залишено в силі з причин порушення районним судом норм процесуального права - рішення не підписано суддею, що є безумовною підставою для його скасування відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 11110 ГПК України (1798-12) (том 7, а.с.170-173).

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій Верховний Суд України в постанові зазначив, що на дату укладення спірних договорів купівлі-продажу акцій законодавство України містило обмеження щодо продажу акціонерами акцій лише у частині неможливості їх розповсюдження шляхом підписки та купівлі-продажу на біржі; наявність у Статуті ЗАТ будь-яких обмежень щодо відчуження акціонерами належних їм акцій, зокрема, встановлення переважного права акціонерів чи товариства на придбання акцій цього товариства, суперечить чинному на час укладення спірних договорів законодавству, тому не створює підстав для визнання даних угод недійсними. ВСУ також відзначив, що задовольняючи позов, суди не обґрунтували свій висновок щодо порушення спірними угодами особистих майнових прав позивачів, з посиланням на конкретну норму права; не надали належну правову оцінку зазначеним у справі вимогам та не з'ясували, на захист якого порушеного права та інтересу позивачів спрямована вказана вимога, а відтак чи мали вказані особи право на звернення до суду з відповідним позовом, враховуючи, що позивачі не є сторонами за спірними угодами.

За результатами нового розгляду даної справи, якій присвоєно № 2-341/06-2/428-ПД-08, рішенням господарського суду Херсонської області від 18.12.2008 року (суддя Скобелкін С.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення вмотивовано відсутністю порушень норм діючого законодавства укладенням спірних договорів купівлі-продажу, недоведеністю факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (том 11, а.с.19).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачі у справі - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, просять рішення господарського суду від 18.12.2008 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (том 11, а.с.36, 51).

З підстав, викладених в апеляційних скаргах та доповненнях до них, які є ідентичними за своїм змістом, позивачі стверджують, що рішення господарським судом постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому викладені в оскаржуваному рішенні суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Просять оскаржуване рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

На думку заявників, судом порушено приписи ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачає обов'язок учасників товариства додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів. Статутом СПП ЗАТ "Чернобаївське" закріплено право акціонера продавати належні йому акції згідно з Положенням, затвердженим загальними зборами товариства (пункт 4.2 абзац 6). Позивачі стверджують, що таке Положення було затверджено загальними зборами товариства, про що свідчить зміст протоколу № 6 від 26.05.1998 року. На дату укладення спірних договорів, як зазначають позивачі, пункт 4.2 у Статуті товариства існував, тому був обов'язковим для виконання всіма акціонерами ЗАТ, з огляду на приписи ст. 11 Закону України "Про господарські товариства". Заявники вважають, що при укладенні спірних договорів було порушено саме порядок продажу акцій.

Позивачі не погоджуються з висновками господарського суду щодо недоведеності факту порушення їх прав та інтересів укладенням спірних договорів, при цьому стверджують, що позбавлення позивачів першочергового права на придбання відчужуваних акцій порушують їх інтереси, а саме: купівля відчужуваних акцій збільшило б їх частку у статутному фонді товариства, що в свою чергу, збільшило б, зокрема, розмір дивідендів від господарської діяльності ЗАТ.

Посилаючись на рішення Конституційного суду України №4-рп/2005 від 11.05.2005 (v004p710-05) , позивачі вважають помилковим та таким, що суперечить законодавству висновок господарського суду щодо нікчемності умов Статуту товариства, в яких закріплено переважне право акціонера на купівлю акцій, що відчужуються.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. апеляційні скарги ОСОБА_1і ОСОБА_2 прийнято до розгляду, об'єднано в одне апеляційне провадження, слухання справи призначено на 18.02.2009 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 294 від 18.02.2009 р. справу № 2-341/056-2/428-ПД-08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Т.М. (доповідач), судді - Колодій Н.А., Хуторной В.М.

Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні заявники та їх представники підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Відповідач-1 у справі (СПП ЗАТ "Чорнобаївське") свої заперечення на апеляційні скарги виклав у письмовому відзиві (вх.№0518-504 від 18.02.2009р.), вважає апеляційні скарги і доповнення до них необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (письмові заперечення додано до справи).

Відповідач-2 (ЗАТ "ФК "Сократ") свого представника в судове засідання не направив, відзив до суду апеляційної інстанції не надіслав.

Представник відповідача-3 (ОСОБА_6) та відповідач-4 (ОСОБА_7) у повному обсязі підтримали доводи заявників апеляційних скарг, просять скарги задовольнити, рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити, визнавши недійсними оспорювані договори купівлі-продажу.

Залучені господарським судом до участі у справі в якості 3 осіб без самостійних вимог на предмет спору фізичні особи (23 особи), перелічені у вступної частині рішення суду та постанови, в судове засідання (крім ОСОБА_5 та ОСОБА_4) не з'явились, письмових пояснень не направили.

Треті особи, які з'явились в судове засідання - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вважають, що рішення господарського суду має бути скасовано, а позовні вимоги - задоволені.

Судовий процес з власної ініціативи суду проводився із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 18.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, Запорізький апеляційний господарський суд

21 травня 2003 року між ЗАТ "ФК Сократ" (Покупець) та ОСОБА_7 (Продавець) укладено договір № Т-184/5 купівлі-продажу цінних паперів, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець оплатити на умовах даного договору цінні папери Емітента - СПП ЗАТ "Чорнобаївське" - прості іменні акції у кількості 80770 шт. номінальною вартістю 0,75 грн. по цінні 0,03 грн. за одну акцію, на загальну суму 2423,10 грн. (том 1, а.с.9-10)

22 травня 2003 року. між ЗАТ "ФК Сократ" (Покупець) та ОСОБА_6 (Продавець) укладено договір № Т-188/20 купівлі-продажу цінних паперів, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець оплатити на умовах даного договору цінні папери Емітента - СПП ЗАТ "Чорнобаївське" - прості іменні акції у кількості 45771 шт. номінальною вартістю 0,75 грн. по цінні 0,03 грн. за одну акцію, на загальну суму 1373,13 грн.(том 2 а.с.9-10).

За актами прийому -передачі (Додатки до вказаних договорів) Продавці передали, а Покупець прийняв цінні папері, що становлять предмет даних договорів купівлі-продажу.

Матеріали справи свідчать, що на час укладення спірних договорів купівлі-продажу Продавці були акціонерами сільськогосподарського племінного птахівничого Закритого акціонерного товариства "Чорнобаївське" (Емітента).

Предметом розгляду даної справи стали вимоги акціонерів СПП ЗАТ "Чорнобаївське"- ОСОБА_2 таОСОБА_1, які не є сторонами в оспорюваних ними договорах купівлі-продажу, про визнання недійсними вказаних вище договору № Т-184/5 від 21 травня 2003 року та договору № Т-188/20 від 22 травня 2003 року.

Як слідує з тексту позовних заяв, свої вимоги позивачі обґрунтовують статтями 48, 113, 114 ЦК УРСР, положеннями Законів України "Про власність" (697-12) , "Про господарські товариства" (1576-12) , Рішенням Конституційного суду України від 11.05.2005 року (v004p710-05) у справі №1-11/205 щодо офіційного тлумачення положень законів України, що регулюють питання продажу акцій закритих акціонерних товариств.

В судовому засіданні позивачі та їх представники підтвердили, що на протязі розгляду справи судами різних інстанцій предмет та підстави позову ними не змінювалися.

Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення колегія суддів знаходить апеляційні скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Угода перевіряється на відповідність її законодавчим актам України, що діяли на час її укладення.

Згідно з приписами ст. 48 ЦК УРСР, на яку посилаються позивачі в обґрунтування вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, недійсним є договір, який суперечить вимогам чинного законодавства.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, у якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони у зв'язку із укладенням угоди, порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача оспорюванню ним угодою.

Статтями 113, 114 ЦК УРСР, які діяли на час укладення спірних угод, були врегульовані правовідносини, що виникали з права спільної часткової власності, а саме: порядок володіння, користування та розпорядження цим майном, в тому числі порядок відчуження майна.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 4 Закону України "Про ціні папери та фондову біржу", акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управління ним, дає право його власникові на одержання чистини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Аналогічного змісту надано характеристику акції в Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) (редакція з 12.05.2006р.).

Аналізуючи приписи наведених вище Законів, в контексті ст.ст. 113, 114 ЦК УРСР, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що акція не є спільною частковою власністю і конкретний акціонер є одноособовим власником належної лише йому акції, тому при продажу акцій не можуть бути застосовані положення наведених вище норм ЦК УРСР (1540-06) - ст.ст. 113 та 114.

Таким чином, доводи позивачів про те, що на час укладення спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів діючим законодавством, а саме ст.ст. 113, 114 ЦК УРСР було передбачено першочергове право інших акціонерів товариства на викуп акцій, що продаються одним з акціонерів товариства, є необґрунтованими та не можуть бути правовою підставою для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу акцій недійсними.

З цих же підстав колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на законі, а тому не приймає до уваги твердження позивачів про те, що відповідачі ОСОБА_7, і ОСОБА_6 при продажу своїх акцій Закритому акціонерному товариству "ФК "Сократ" мали письмово повідомити інших акціонерів СПП ЗАТ "Чорнобаївське" про намір розпорядиться своїми акціями та що не здійснивши таке повідомлення, продавці акцій тим самим позбавили інших акціонерів права на переважний викуп акцій, а отже, договори купівлі-продажу є недійсними у відповідності до ст. 48 ЦК УРСР.

Відповідно до частини 2 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У ст. 12 ЦК УРСР, чинної на час укладення спірних угод, закріплено, що ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності, є недійсними.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Статтею 28 Закону України "Про господарські товариства" у редакції на дату укладення спірних договорів було визначено, що акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного (складеного) капіталу - з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством. Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України".

Слід зауважити, що Законом України N 90а/95-ВР (90/95-ВР) від 14.03.95р. "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з ч. 2 ст. 28 вказаного вище Закону було виключено словосполучення "якщо інше не передбачено статутом товариства".

Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів відзначає, що цивільно - правові угоди з акціями закритих акціонерних товариств (на дату підписання спірних договорів) укладалися у порядку, передбаченому для угод з акціями відкритих акціонерних товариств, із врахуванням обмежень, встановлених ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" лише в частині неможливості розповсюдження акцій шляхом підписки та купівлі-продажу на біржі.

Що стосується посилання заявників апеляційних скарг на положення Статуту товариства в редакції змін та доповнень від 26 травня 1998 року (абзац 6 пункту 4.2 Статуту, том 2 а.с.142), то слід зазначити, що в даному пункту йдеться про право акціонера товариства продати свої акції згідно Положення, затвердженого загальними зборами акціонерів.

Таке Положення в матеріалах справи відсутнє, зміст його невідомий, не надано воно сторонами і суду апеляційної інстанції.

Відповідач - 1 (СПП ЗАТ "Чорнобаївське") заперечує існування даного Положення та факт його прийняття і затвердження загальними зборами товариства, в тому числі тими, що відбулися 26 травня 1998 року та оформлені протоколом № 6 (том 10, а.с.98).

Твердження позивачів про те, що зі змісту Протоколу № 6 загальних зборів акціонерів СПП ЗАТ "Чорнобаївське" вбачається, що таке положення приймалось, засноване лише на їх припущеннях на не ґрунтується на належних та допустимих доказах, вважає колегія суддів, а тому не може бути прийнято до уваги як беззаперечний доказ існування Положення про порядок продажу акцій.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідно вказати, що до набрання чинності Господарським кодексом України (436-15) (до 1 січня 2004 року) законодавством України не було встановлено жодних обмежень щодо здійснення права власності власниками акцій закритих акціонерних товариств, тому наявність у статуті закритого акціонерного товариства будь-яких обмежень щодо відчуження акціонерами належних їм акцій, зокрема, встановлення переважного права акціонерів чи товариства на придбання акцій цього товариства, суперечить чинному законодавству на час укладення спірних договорів купівлі-продажу акцій, а відтак, не створює підстав для визнання даних угод недійсними.

Крім того, колегія судів дослідивши обставини справи та подані докази, дійшла висновку, що спірними угодами не порушені права та інтересі позивачів у справі, що також є підставою для відмови у позові.

Даного висновку колегія суддів дійшла виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни ( у визначених законом випадках) мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Стаття 16 ЦК України закріплює: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання правочину недійсним. Стаття 20 ГК України зазначає, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів; права та законні інтереси захищаються, в тому числі, шляхом визнання господарських угод недійсними з підстав, передбачених законом.

Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захистити або відновити своє порушене право.

Як свідчать матеріали справи, з позовними заявами про визнання недійсними договорів купівлі - продажу акцій звернулися фізичні особи - акціонери СПП ЗАТ "Чорнобаївське" ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не будучи стороною оспорюваних договорів.

Позивачі в процесі розгляду справи не довели, з посиланням на норми права, на захист саме яких порушених прав та інтересів спрямовані їх вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій.

Слід відзначити, що виходячи зі змісту п. 4.4. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.04 р. № 18-рп/2004 "...акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом".

У пункті 2 резолютивної частини наведеного вище рішення Конституційного Суду України

зазначено: "В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства ".

Досліджені обставини справи не підтверджують факту порушення прав та інтересів позивачів оспорюваними договорами купівлі-продажу акцій під час вчинення цих угод.

Доводи позивачів стосовно того, що позбавлення їх першочергового права на придбання відчужуваних акцій порушують їх інтереси, а саме: купівля відчужуваних акцій збільшило б їх частку у статутному фонді товариства, що в свою чергу, збільшило б, зокрема, розмір дивідендів від господарської діяльності ЗАТ, колегією суддів не приймається до уваги з огляду на досліджені вище, а також наступні обставини справи:

По-перше, як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, у позивачів відсутнє першочергове право на купівлю акцій; отже, не можна порушити права особи, яка цих прав не має.

По-друге, позивачі не надали жодного доказу в підтвердження того, що вони під час укладення спірних договорів купівлі - продажу мали намір, бажання придбати акції, які акціонери ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вирішили продати закритому акціонерному товариству "ФК "Сократ".

Інші доводи заявників апеляційних скарг до уваги не приймаються, зважаючи на досліджені вище обставини справи та приписи законодавчих актів України, що діяли на час укладення оспорюваних угод.

З огляду на наведене, колегія суддів відзначає, що господарський суд, вирішуючи даний спір, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень норм діючого законодавства під час укладення спірних договорів купівлі-продажу, про відсутність факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 під час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, а відтак, відсутності правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів та задоволення позовних вимог.

Отже, під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого у справі рішення.