На розгляд господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів (далі-позивач) до Київської міської ради (далі-відповідач) про визнання недійсним рішення №235/292 від 31.10.2006 "Про передачу ТОВ "НВФ "Укрінвестбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-розважального комплексу та кінно-спортивного клубу на вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі міста Києва" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в частині дати оспорюваного рішення).

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2007 у справі №4/325, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2008 касаційне подання заступника прокурора міста Києва задоволено частково, скасовано рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008, а справу № 4/325 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В процесі нового розгляду, було замінено позивача – Державне агентство земельних ресурсів на правонаступника – Державний комітет із земельних ресурсів, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору Музей народної архітектури і побуту НАН України (далі-третя особа 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2008 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що оспорюване рішення від 31.10.2006 №235/292 прийнято в межах повноважень відповідача та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Конституцією України (254к/96-ВР) , тому підстави для визнання оспорюваного рішення недійсним відсутні, при цьому місцевий господарський суд виходив з того, що суду не надано доказів надання земельній ділянці, що є предметом оспорюваного рішення, статусу охоронної зони об’єкту культурної спадщини чи пам’ятки, а проведення громадського обговорення на стадії прийняття рішення про відведення земельної ділянки чинним законодавством не вимагається.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційним поданням, в якому просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2008 у справі №4/325-32/257 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційного подання, Заступник прокурора міста Києва посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Зокрема скаржник наполягає на тому, що судом не враховано, що згідно схеми охоронних зон, земельна ділянка, що є предметом оспорюваного рішення, знаходиться в межах охоронної зони – резервної території щодо розвитку Музею народної архітектури і побуту НАН України, на якій заборонено будь-яке будівництво, не передбачене Генеральним планом розвитку Музею. Крім того, Заступник прокурора міста Києва зазначає про відсутність доказів, які підтверджують проведення громадського обговорення з приводу доцільності будівництва на спірній земельній ділянці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О., Зубець Л.П.) відновлено пропущений строк подання апеляційного подання, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційного подання призначено на 18.11.2008.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ) розгляд апеляційної скарги у даній справі неодноразово відкладався.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 №01-23/1/10 у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційного подання у даній справі доручено колегії у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Коротун О.М. Пашкіна С.А.

У судове засідання 17.02.2009 з’явилися представники прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрінвестбуд" (далі-третя особа 1). Представник прокуратури повністю підтримав доводи, викладені в апеляційному поданні, та просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2008 у даній справі повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи 1 проти апеляційного подання заперечив у повному обсязі посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Зокрема, у наданих суду письмових поясненнях, третя особа 1 зазначила, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови і ніколи не була віднесена до земель історико-культурного призначення, а мапа зон охорони державного Музею народної архітектури і побуту України не може бути належним доказом у даній справі на підтвердження факту віднесення спірної земельної ділянки до охоронюваних земель. Третя особа 1 також наполягає на безпідставному твердженні заступника прокурора міста Києва про те, що використання земельної ділянки третьою особою 1 завдасть шкоди (шкідливого впливу). Крім того, третя особа 1 зазначила, що відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" за умови в подальшому віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення та встановлення на земельній ділянці охоронюваних зон не може бути підставою для затвердження меж історичних ареалів населених місць та не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умови дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Позивач, відповідач та третя особа 2 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційного подання, проте повноважних представників у судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

З наданих суду письмових пояснень відповідача вбачається, що він повністю заперечує проти доводів, викладених в апеляційному поданні, та просить суд рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2008 залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення. При цьому, відповідач посилається на те, що предметом оспорюваного рішення є передача земельної ділянки згідно проекту відведення, що не потребує громадського обговорення на стадії прийняття рішення. Обставини справи встановлені судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів; висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають дійсним обставинам справи і місцевим господарським судом їм надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач також просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Позивач та третя особа 2 письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо обставин, викладених в апеляційному поданні, суду не надали.

Враховуючи те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також у зв’язку з ненадходженням від позивача, відповідача та третьої особи 2 заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційне подання у справі №4/325-32/257 за відсутності представників позивача, відповідача, третьої особи 2.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників прокуратури та третьої особи 1, Київський апеляційний господарський суд, -

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 (v003p710-99) у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що прокурор у визначеному законом порядку звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 116 частиною 1 Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві визначені в Законі України "Про столицю України - місто-герой Київ" (401-14) і полягають в тому, що місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради, які утворюють відповідно власні виконавчі органи (частина перша статті 8, стаття 10 зазначеного Закону).

31.10.2006 Київською міською радою було прийнято рішення №235/292 (ra-235023-06) "Про передачу ТОВ "НВФ "Укрінвестбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатаціїтаобслуговування готельно-розважального комплексу та кінно-спортивного клубу на вул.Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі міста Києва" (далі-Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006).

Відповідно до пунктів 1, 2 Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 було затверджено містобудівне обгрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування "Будівництво готельно-розважального комплексу та кінно-спортивного клубу" та внесено зміни до Генерального плану розвитку міста Києва до 2020 року відповідно до містобудівного обгрунтування шляхом вилучення території в районі вул. Академіка Заболотного, 29 з сільськогосподарського призначення та переведення її до території громадських будівель і споруд.

Згідно пункту 3 Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 Головному управлінню містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) привести документацію Генерального плану міста Києва до 2020 року у відповідність до змін, внесених пункту 2 даного рішення.

Пунктом 4 Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Науково-виробнича фірма "Укрінвестбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-розважального комплексу та кінно-спортивного клубу на вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 5 Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 припинено сільськогосподарському ТОВ "Агрокомбінат "Хотівський" право користування частиною земельної ділянки площею 9,98 га, оформленого рішенням №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 №117/990 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.12.2004 №79-6-00247, і віднесено зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови.

Згідно з пункту 6 Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 ТОВ "Науково-виробнича фірма "Укрінвестбуд" було передано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 9,98га для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-розважального комплексу та кінно-спортивного клубу на вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі міста Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частини п’ятої статті 23 Закону України "Про планування і забудову територій" планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при прийнятті Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 про передачу ТОВ "НВФ "Укрінвестбуд" земельної ділянки площею 9,98 га по вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі міста Києва проведення громадського обговорення не було необхідним, оскільки Правила забудови міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587, Закон України "Про планування і забудову територій" (1699-14) та Закон України "Про основи містобудування" (2780-12) визначають необхідність проведення відповідного обговорення не на стадії прийняття рішення про відведення земельної ділянки, а безпосередньо на стадії будівництва, що зокрема передбачено і пунктом 13 Порядку громадського обговорення містобудівної документації в м. Києві, затвердженому рішенням Київської міської ради від 16.06.2005 № 438/3014 (ra0438023-05) .

При цьому, слід зазначити, що частина перша статті 5 Закону України "Про основи містобудування" визначає необхідність забезпечення участі громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації. Рішення Київської міської Ради від 27.01.2005 №11/2587№11/2587№438/3014 (ra0438023-05) від 16.06.2005 визначають необхідність залучення громадськості до обговорення проектів містобудівної документації та планів забудови. Пункт 1.5 Рішення №438/3014 (ra0438023-05) від 16.06.2005 визначає способи та порядок проведення таких обговорень, зокрема, обговорення громадськими організаціями. До матеріалів справи залучено лист Громадської організації "Федерація кінних видів спорту м. Києва", в якому зазначена громадська організація просила Київську міську раду відмінити рішення Київської міської Ради №392/449 (ra-392023-06) "Про відмову в наданні земельної ділянки" від 21.12.2006.

Як на підставу своїх вимог щодо недійсності Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 прокурор наполягає на тому, що оспорюване рішення суперечить приписам статті 54 Земельного кодексу України, оскільки порушує режим використання охоронних зон Національного Музею архітектури і побуту НАН України.

Стаття 16 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що передача земельної ділянки, межі якої визначені в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розробки проекту її відводу.

Згідно з статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Вимогами статті 54 Земельного кодексу України визначено, що охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Згідно статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено визначання термінів, зокрема:

- об'єкт культурної спадщини - визначене місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам'ятка - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі -Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.

Згідно з листом Державної служби з питань національної культурної спадщини (Держкультурспадщина) № 22-1747/35 від 01.07.2008 наказом Міністерства культури і туризму України від 28.08.2007 №984/0/16-07 на виконання доручення Уряду від 01.08.2007 №29279/3/1-07 та відповідно до статей 5, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також враховуючи рішення президії Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1566 (1566-2006-п) , з урахуванням вимог Указу Президента України. від 25.06.2007 №53, затверджено межі та режими використання зон охорони (скоригованих) Музею. Науково-проектна документація з визначення меж та режимів використання зон охорони погоджена з відповідними організаціями.

Також у зазначеному листі №22-1747/35 від 01.07.2008 Держкультурспадщиною повідомлено, що земельна ділянка по вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі міста Києва, на якій планується будівництво готельно-розважального комплексу та кінно-спортивного клубу, не входить до визначених науково-проектною документацією зон охорони Музею народної архітектури та побуту НАН України.

Листом № 22-23/7/35 від 03,09.2008 Держкультурспадщиною повідомлено, що на виконання Указу Президента України від 25.06.2007 №553 (553/2007) "Про невідкладні заходи щодо розвитку Музею народної архітектури та побуту НАН України" та від 21.07.2008 №664 "Про надання державній установі Музей народної архітектури та побуту НАН України статусу національної" проводиться коригування науково-проектної документації з визначення меж території Державного музею народної архітектури та побуту НАН України, його зон охорони та режимів використання цих територій. Зазначений проект перебуває в стадії затвердження.

Згідно з витягом з Кадастрового плану земельної ділянки, здійсненого з бази даних КП "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі", яким було перевірено та прийнято до бази даних відповідний файл щодо земельної ділянки, земельна ділянка по вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:101:0009, яка передана ТОВ "Науково-виробнича фірма "Укрінвестбуд" згідно Рішення №235/292 від 31.10.2006, відповідно до опису меж межує: від точок А до Б - з землями, не наданими у власність чи користування, від точок Б до В – з землями сільськогосподарського ТОВ "Агрокомбінат "Хотівський"; від точок В до А – з землями загального користування (вул. Академіка Заболотного).

З огляду на викладене, посилання прокурора на те, що листом №22-23/7/35 від 03.09.2008 Держкультурспадщиною було відкликано лист Держкультурспадщини №22-1747/35 від 01.07.2008 судом відхиляється, оскільки у вказаному листі зазначено, що на даний час проводиться коригування науково-проектної документації з визначення меж території Державного музею народної архітектури та побуту НАН України, його зон охорони та режимів використання цих територій і даний проект перебуває в стадії затвердження, тобто відповідний проект у встановленому законом порядку не затверджено, доказів його погодження з НАН України, Держкультурспадщиною, Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, Головним управлінням охорони культурної спадщини КМДА та КП "Київзеленбуд", погодження яких передбачено вимогами закону, позивачем та прокурором станом на момент вирішення спору суду не надано.

При цьому, слід зазначити, що відповідність спірного рішення чинному законодавству оцінюється, виходячи із обставин, які мали місце станом на 31.10.2006, тобто на час прийняття Київською міською радою Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006. А прийняття у подальшому рішень владних органів чи зміна певних обставин не можуть бути підставою для визнання спірного рішення недійсним.

Прокурором також не надано доказів надання земельній ділянці по вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі міста Києва відповідного/статусу охоронної зони: об'єкту культурної спадщини чи пам'ятки згідно вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) .

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, надана ТОВ "Науково-виробнича фірма "Укрінвестбуд" Рішенням №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006, відноситься до земель запасу громадської та житлової забудови, і при прийнятті оспорюваного рішення її було надано для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-розважального комплексу та кінно-спортивого клубу, тобто в межах повноважень Київської міської ради, передбачених статтею 20 Земельного кодексу України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , а тому посилання прокурора на належність вищезазначеної земельної ділянки до охоронної зони судом відхиляється як необгрунтоване та таке, що спростовується матеріалами справи.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що земельна ділянка по вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:79:101:0009, яка передана ТОВ "Науково-виробнича фірма "Укрінвестбуд" згідно Рішення №235/292 від 31.10.2006, не входить до складу охоронних зон Національного Музею архітектури і побуту НАН України, оскільки з землями зазначеного Музею не межує, і згідно статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до території охоронних зон Музею не включена, що підтверджується належними доказами зо справі, зокрема і витягом з кадастрового плану земельної ділянки, здійсненого з бази даних КП "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з Постановою Бюро президії Національної академії наук України №242 від 19.09.2007 "Про розвиток й упорядкування території та охоронних зон Музею народної архітектури та побуту України НАН України" всі проекти рішень з питань використання майна та земельних ділянок, встановлення та зміни охоронних зон території навколо музею в обов'язковому порядку мають бути погоджені (затверджені) Президією НАН України і оформлені постановою. Рішення (погодження), прийняті з порушенням зазначеного вище порядку, не мають юридичної сили і є недійсними.

До матеріалів справи залучено мапу Зон охорони Музею народної архітектури та побуту України, яка затверджена Міністром культури і туризму України та погоджена Головою Державної служби культурної спадщини, Головою Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Директором Державного музею народної архітектури та побуту України.

Проте, вищезазначена мапа не може бути прийнята судом як правовстановлювальний документ, яким визначено та встановлено охоронну зону навколо Музею народної архітектури та побуту України, до якої, за твердженням прокурора, входить: земельна ділянка по вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:101:0009, оскільки жодного рішення про віднесення вищезазначеної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, до яких входить і охоронна зона, органом державної влади або органом місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, передбачених статтею 20 Земельного кодексу України не приймалось, і Президією НАН України не затверджувалось.

Крім того, слід зазначити, що статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Щодо посилань прокурора на те, що під час відведення земельної ділянки по вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:101:0009 було порушено частину четверту статті 42 Земельного кодексу України, оскільки детальний план території за вищевказаною адресою не виготовлявся та не погоджувався, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Земельного кодексу України розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Планування, забудова, реконструкція, інше використання територій та окремих земельних ділянок в м. Києві здійснюються відповідно до законодавства та Генерального плану розвитку міста Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 (ra0370023-02) , а також іншої затвердженої містобудівної та проектно-кошторисної документації з дотриманням державних норм, стандартів та Правил затверджених рішенням Київради від 27.01.05 № 11/2587.

Таким чином, оскільки оспорюваним Рішенням від 31.10.2006 №235/292 (ra-235023-06) земельна ділянка на вул. Академіка Заболотного, 29 у Голосіївському районі м. Києва була надана саме дня будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-розважального комплексу та кінноспортивного клубу, суд дійшов висновку, що в даному випадку підлягають застосування норми саме статті 39 Земельного кодексу України, оскільки згідно з оскаржуваним рішенням цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки є будівництво, експлуатація та обслуговування готельно-розважального комплексу та кінно-спортивного клубу, а не будівництво багатоповерхових жилих будинків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" визначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення вищезазначених вимог, заступником прокурора міста Києва та позивачем не надано належних у розумінні статті 34 ГПК України доказів на підтвердження обставин зазначених у позовній заяві та спростування заперечень відповідача.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки Рішення №235/292 (ra-235023-06) від 31.10.2006 прийнято в межах повноважень відповідача та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Конституцією України (254к/96-ВР) , отже підстави для визнання його недійсним відсутні.