Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Мирутенко О.М., дов. б/н від 20.08.2008

від відповідача 1: Шевчук М.О., дов. №22/1557/1 від 03.06.2008

Корнєва М.В., дов. б/н від 27.07.2006

від відповідача 2: Куценко А.Г., дов. №11-17/32 від 20.04.2008

від третьої особи 1: Осока О.В., дов. №33 від 10.06.2008

від третьої особи 2: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Київській області

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2008

у справі № 32/387

за позовом Ставищенського районного управління юстиції Київської області

до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"

Головного управління Державного казначейства України у Київській області

третя особа позивача

третя особа відповідача Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

про визнання недійсним договору

На розгляд суду передано вимоги Ставищенського районного управління юстиції Київської області (далі-позивач) до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (далі-відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України у Київській області (далі-відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди від 08.09.2006, укладеного між відповідачами, та відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2008 повністю задоволено позовні вимоги, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 08.09.2006 між відповідачами, стягнуто з відповідача 1 та з Державного бюджету України на користь позивача з кожного по 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано невідповідністю спірного договору вимогам статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки органом уповноваженим на управління орендованим майном не було погоджено передачу в оренду відповідачу 1 орендованого приміщення та на момент укладення спірного договору був чинний договір оренди від 04.06.2004, укладений між позивачем та третьою особою 1 щодо того ж нерухомого майна, що є предметом спірного договору.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач 1 та відповідач 2 звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги відповідач 1 обґрунтовує неповним з’ясуванням судом першої інстанції обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи та порушенням норм матеріального права. Зокрема відповідач 1 зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт надання позитивного висновку Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - третя особа 1), як органом уповноваженим управляти державним майном, щодо укладення спірного договору шляхом погодження розрахунку орендної плати. Лише після укладення спірного договору третя особа 1 листом №14-13.1495 від 26.09.2006 повідомила, що договір від 22.08.2006, укладений між відповідачами, вважається недійсним. Проте, зазначена заява третьої особи 1 є неправомірною, оскільки договір від 22.08.2006 між відповідачами не укладався, а питання щодо погодження чи непогодження передачі в оренду державного майна повинно бути вирішено до укладення договору, тому зазначений лист не може бути належним доказом у даній справі. Відповідач 1 також зазначив, що договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Місцевим господарським судом було безпідставно визнано факт продовження дії договору оренди від 04.06.2004, укладеного між позивачем та третьою особою 1 на момент укладення спірного договору, оскільки його дія закінчилась 03.06.2005, а додаткових угод щодо його продовження укладено не було. Відповідач наполягає на помилковому висновку суду щодо відсутності заперечень з боку орендодавця проти продовження строку дії договору від 04.06.2004, оскільки така позиція суду спростовується матеріалами справи. Крім того, відповідач 1 зазначає про помилкове застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень статті 746 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України (435-15) ).

Відповідач 2 в апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість рішення місцевого господарського суду та порушення судом норм матеріального права. Зокрема, відповідач 2 зазначив, що судом не враховано вимоги статей 793, 794 ЦК України і той факт, що договір був продовжений спочатку на 2005 рік, а потім і до 02.06.2006, а тому підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Судом помилково застосовано норми статті 746 ЦК України та не враховано заперечення відповідача 2 проти пролонгації договору оренди від 04.06.2004 у зв’язку з систематичним порушенням його умов з боку позивача. Відповідач 2 наполягає на тому, що погоджений третьою особою 1 розрахунок орендної плати дає право на укладення спірного договору, отже договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 було відновлено строк подання апеляційних скарг, апеляційні скарги було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.01.2009.

В порядку приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ), ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 за клопотанням відповідача 1 до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору було залучено приватного нотаріуса Ставищенського нотаріального округу Київської області Кошинську Л.О. (далі-третя особа 2).

Відповідно до приписів статті 77 ГПК України, розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

У судове засідання 17.02.2009 з’явилися представники сторін та третьої особи 1. Представники відповідача 1 та відповідача 2 повністю підтримали апеляційні скарги та просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008.

Представник позивача проти апеляційних скарг заперечив у повному обсязі посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. У наданих суду письмових поясненнях позивач зазначив, що позивач належним чином виконував зобов’язання за договором оренди від 04.06.2004 та висновок суду про його дію на момент укладення спірного договору повністю відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до пункту 10.6 договору від 04.06.2004 він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, за відсутності протягом місяця заяви однієї із сторін про його припинення чи зміну, а відповідної заяви суду надано не було. Спірний договір було укладено всупереч розпорядження Кабінету Міністрів України №599-р від 13.10.2003 (599-2003-р) , відповідно до якого приміщення, що є предметом спірного договору може бути передано в оренду лише державним органам, визначеним в додатку до зазначеного розпорядження. Крім того, в матеріалах справи відсутнє погодження третьої особи 1, як органу уповноваженого управляти державним майном, щодо передачі в оренду спірного приміщення.

Представник третьої особи 1 також повністю заперечив проти апеляційних скарг відповідачів посилаючись на те, що договір оренди від 08.09.2006 було укладено всупереч розпорядження Кабінету Міністрів України №599-р від 13.10.2003 (599-2003-р) , яке на момент укладення зазначеного договору продовжувало свою дію. Третьою особою 1 було погоджено лише розрахунок орендної плати визначеної в договорі від 08.09.2006, що не може бути доказом погодження передачі спірного приміщення в оренду відповідачеві 1. Третя особа також зазначила, що продовження строку дії договору не може вважатися збільшенням строку його дії, що тягне за собою необхідність нотаріального посвідчення, на якому наполягають апелянти, оскільки у випадку продовження строку дії договору строк його дії не збільшується, а лише продовжується на той самий строк. Згідно умов договору від 04.06.2004 його було укладено строком на 364 дні, що згідно чинного законодавства не передбачає нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з’явився, проте до суду надійшли письмові пояснення третьої особи 2 та клопотання про розгляд апеляційних скарг за відсутності повноважного представника третьої особи 2.

Згідно письмових пояснень третьої особи 2, договір оренди від 08.09.2006 було посвідчено третьою особою 2 на підставі документів, які відповідають вимогам чинного законодавства. При посвідчені договору було перевірено відсутність податкової застави та відсутність заборони, арешту нерухомого майна.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка всіх представників учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без участі представника третьої особи 2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу Київський апеляційний господарський суд, -

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003№599-р (599-2003-р) "Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", об'єкти цілісного майнового банківського комплексу АКАБ "Україна", викупленого Кабінетом Міністрів України, передано до сфери управління (в оперативне управління) державних органів, зокрема: службове приміщення площею 663 кв.м. за адресою: Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, 37/2 передано в оперативне управління Державному казначейству України для розміщення на умовах оренди Міністерства юстиції та Пенсійного фонду (додаток №2).

Між третьою особою 1, як орендодавцем та позивачем 04.06.2004, як орендарем було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди від 04.06.2004), який підписано повноважними представниками сторін та посвідчено їх печатками.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору оренди від 04.06.2004 третя особа 1 передала, а позивач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно для розміщення офісу площею 115,7 м.кв., розташоване за адресою: Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, 37/2 на першому поверсі двоповерхового будинку, що знаходиться на балансі Ставищенського відділення Державного казначейства України у Київській області.

Підпунктом 10.1 пункту 10 договору оренди від 04.06.2004 сторони погодили, що даний договір укладено строком на 364 дні, тобто з 04.06.2004 по 03.06.2005.

Згідно з підпунктом 10.6 пункту 10 договору оренди від 04.06.2004 у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

На виконання підпункту 5.5 пункту 5 договору оренди від 04.06.2004 орендоване майно було застраховане позивачем шляхом укладення з НАСК "Оранта" договору страхування майна від 09.03.2004 (на 2005 рік) та договору страхування від 24.11.2005 (на 2006 рік).

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 746 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені говором.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та заперечувалось сторонами у справі, в процесі розгляду даної справи апеляційною інстанцією, договір оренди від 04.06.2004 був пролонгований сторонами.

Листом від 04.04.2006 №01-09/042 Відділення Державного казначейства України в Ставищенському районі повідомило третю особу 1 про те, що у Відділення Державного казначейства України у Ставищенському районі, як балансоутримувача службового приміщення за адресою: смт. Ставище, вул. Радянська, 37/2, майнових претензій до позивача немає.

Позивач листами №10-9-634 від 23.05.2006 та №10-09-1529 від 19.09.2006, надісланими на адресу третьої особи 1, просив продовжити термін дії договору оренди від 04.06.2004 на тих же самих умовах і на той же самий строк.

Київським обласним управлінням юстиції на адресу Управління Державного казначейства у Київській області були надіслані листи №10-09-817 від 15.06.2006 та 10-09-1358 від 14.08.2006 з проханням погодити передачу в оренду Київському обласному управлінню юстиції приміщення площею 115,7 кв.м., розміщеного за адресою: Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, 37/2 на першому поверсі двоповерхового будинку, що знаходиться на балансі Відділення Державного казначейства України у Ставищенському районі Київській області.

Управлінням Державного казначейства у Київській області відповіді на листи №10-09-817 від 15.06.2006 та №10-09-1358 від 14.08.2006 надано не було.

Листом від 26.06.2006 №14-13-1301 третя особа 1 повідомила начальника Ставищенського районного управління юстиції про те, що третя особа 1 звернулась до органу управління державним майном - Управління Державного казначейства у Київській області для надання пропозицій щодо використання орендованого держаного майна загальною площею 115,7 кв.м.

28.07.2006 третьою особою 1 було направлено позивачу лист №14-13-1165, у якому третя особа повідомила, що відповідач 2 не погоджується на продовження терміну дії договору оренди від 04.06.2004, укладеного між третьою особою1 та позивачем, з мотивів недоцільності подальшого перебування позивача у спірному приміщенні на умовах оренди через систематичне невиконання умов договору оренди.

08.09.2006 між Відділенням Державного казначейства України в Ставищенському районі Київської області, як орендодавцем, та Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку", як орендарем, було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди від 08.09.2006), який підписано повноважними представниками сторін та і посвідчено їх печатками.

Відповідно до підпункту 1.1 договору від 08.09.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлової будівлі, площею 102,0 кв.м., розташованої за адресою: Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, 37/2 на першому поверсі адміністративного будинку, що знаходиться на балансі Відділення Державного казначейства України в Ставищенському районі Київської області.

Згідно з актом приймання - передачі окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.09.2006, підписаного повноважними представниками відповідачів та посвідченого їх печатками, на підставі договору оренди від 08.09.2006 відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв в строкове платне користування вказане приміщення.

З пояснень сторін встановлено, що відповідачем 1 з дозволу відповідача 2 розпочато виконання ремонтних робіт у вказаному орендованому приміщенні.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені і частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його – внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець зобов'язаний погодити передачу в оренду державного майна з органом, уповноваженим управляти таким майном.

Як вже було зазначено вище, орендодавцем майна згідно з оспорюваним договором від 08.09.2006 є Відділення Державного казначейства в Ставищенському районі Київської області. Нежиле приміщення площею 102 кв.м. по вул. Радянькій, 37/2 у смт. Ставище Київської області належить до державної власності, повноваження щодо управління яким належить Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення по Київській області.

Листом від 26.09.2006 №14-13.1495 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повідомило Управління державного казначейства у Київській області, Відділення Державного казначейства України в Ставищенському районі та АБ "Банк регіонального розвитку" про те, що відповідно до пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 №599-р (599-2003-р) "Про використання викупленого майна Акціонерного дійного агропромислового банку "Україна" Державне казначейство України повинно виділити на умовах оренди згідно додатку №2 Міністерству юстиції України та Пенсійному України 466,0 кв.м. Саме на виконання вказаного розпорядження Уряду України між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Ставищенським районним управлінням юстиції укладено договір оренди від 04.06.2004 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: смт. Ставище, вул. Радянська, 37/2.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів 33 ГПК України (1798-12) , розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідачів, які на підтвердження своїх заперечень повинні були надати суду докази погодження з третьою особою 1 питання щодо укладення спірного договору оренди.

Оскільки вищезазначених доказів суду надано не було, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області не погодило передачу в оренду державного нерухомого майна відповідачу 1.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача 1 на те, що факт надання позитивного висновку Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як органом уповноваженим управляти державним майном, щодо укладення спірного договору шляхом погодження розрахунку орендної плати, оскільки погодження розрахунку орендної плати не може бути належним доказом у розумінні статті 34 ГПК України щодо надання позитивного висновку з боку третьої особи 1 на укладення спірного договору.

Отже, nbspДоговір оренди від 09.09.2006 було укладено всупереч вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки органом, уповноваженим на управління державним майном - Фондом державного майна України в особі Регіонального відділення по Київській області - не було погоджено передачу в оренду відповідачеві 1 приміщення площею 102 кв.м. по вул. Радянькій, 37/2 у смт. Ставище Київської області.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди від 04.06.2004 був пролонгований сторонами у 2005 році на наступний термін, тобто до 02.06.2006, і протягом одного місяця після закінчення терміну його дії (з 02.06.2006 до 02.07.2006) орендодавцем заяви про припинення або зміну його умов не заявлялось, а тому, відповідно до приписів статті 764 ЦК України, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були погоджені сторонами при його укладенні, що передбачено частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про визнання недійсним договору оренди від 08.09.2006, укладеного між відповідачем 2, як орендодавцем, та відповідачем 1, як орендарем, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідачів на помилкове застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень статті 746 ЦК України також критично оцінено судовою колегією, оскільки зі змісту рішення господарського суду міста Києва від 05.112008 у даній справі вбачається, що судом при виготовленні повного тексту рішення у мотивувальній частині рішення було допущено технічну описку та зазначено статтю 746 ЦК України замість статті 764 ЦК України.

Щодо посилань відповідача 2 на те, що визнаючи чинним договір оренди від 04.06.2004 суд не врахував вимоги статей 793, 794 ЦК України, оскільки договір був продовжений спочатку на 2005 рік, а потім і до 02.06.2006, а тому підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що продовження строку дії договору не може вважатися збільшенням строку його дії, яке тягне за собою необхідність нотаріального посвідчення, оскільки у випадку продовження строку дії договору строк його дії не збільшується, а лише продовжується на той самий строк. Згідно умов договору від 04.06.2004 його було укладено строком на 364 дні, що згідно чинного законодавства не передбачає нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідачів необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно частини третьої статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне змінити абзац другий рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008, зазначивши, що дія договору оренди від 08.09.2006 припиняється на майбутнє.

Судові витрати розподіляють між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПк України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційні скарги Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" та Головного управління Державного казначейства України у Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008 у справі №32/387 залишити без задоволення.

2. Абзац другий рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008 у справі №32/387 змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 08.09.2006 між Відділення Державного казначейства України в Ставищенському районі Київської області, як орендодавцем, та Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку", як орендарем, припинивши його дію на майбутнє."

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008 у справі №32/387 залишити без змін.

4. Матеріали справи №32/387 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.