Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Городечна М.І.

Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" від 08.12.2008р. № 08-12/8

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2008р. про відмову у прийнятті позовної заяви

у справі № 4/0226

за позовом ТзОВ "ГАЛСОФТ-СЕРВІС", м. Львів

до відповідача Шенжен Полі Топ Індастрі Девелопмент Ко., ЛТД (Shenzhen Poly Top Indastry Development Co., Ltd) Шенжен, Китай

про розірвання контракту та стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 6150 доларів США

за участю представників:

від позивача –Кривий Ю.Р. –представник;

від відповідача - не з’явився.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2008 р. у справі № 4/0226, суддя Гриців В.М., відмовлено ТзОВ "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" у прийнятті позовної заяви до Шенжен Полі Топ Індастрі Девелопмент Ко., Лтд (Китай) про розірвання Контракту № 31 від 16.05.2007 р. на поставку обладнання, стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 6150 доларів США та судових витрат.

Ухвала суду першої інстанції мотивована положеннями норм ст. ст. 1, 12, 124 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ), а також зокрема тим, що, як вбачається з поданої суду позовної заяви ТзОВ "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" та долучених до неї матеріалів, не випливає, що наявність місцезнаходження у юридичної особи - Шенжен Полі Топ Індастрі Девелопмент Ко., ЛТД (зареєстрована в Китайській Народній Республіці) філії представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України. Крім того, предмет спору не стосується нерухомого майна іноземного підприємства на території України, щодо якого виник спір.

ТзОВ "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2008 р., справу № 4/0226 передати до Господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Скаржник посилається зокрема на те, що місцевим господарським судом не застосовано положень норм Закону України "Про міжнародне приватне право" № 2709-IV від 23.06.2005 р. (2709-15) Відповідно до п.п. 2,3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом. Відповідно до ч.1 п. 7 ст. 76 цього Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. А відтак, підставою звернення позивача до господарського суду був факт перерахування позивачем коштів по зовнішньоекономічному договору на території України через ЗАТ "ПроКредит Банк", м. Київ іноземному елементу в Китай без коменсації товаром.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, не надано оцінки тому факту, що позивач є резидентом і платником податків в Україні.

Представник позивача у судовому засіданні дав пояснення, підтримав свої вимоги, доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2008 р. у справі № 4/0226 відмовлено ТзОВ "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" у прийнятті позовної заяви до Шенжен Полі Топ Індастрі Девелопмент Ко., Лтд (Shenzhen Poly Top Indastry Development Co., Ltd) Шенжен, Китай про розірвання Контракту № 31 від 16.05.2007 р. на поставку обладнання, стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 6150 доларів США та судових витрат.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При цьому згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Підвідомчість спорів господарським судам визначена у ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, і згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 08.02.96 N 02-5/62 (v5_62800-96) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" це поняття слід розуміти як визначену законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ віднесених до їх компетенції.

У п. 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 N 04-5/608 (v_608600-02) "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначається, що за змістом статтей 4-1, 12- 17, 123 ГПК України для іноземних суб’єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Оскільки в ГПК (1798-12) відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутися до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами статей 13- 16 ГПК про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду в судах першої інстанції.

Зокрема, компетенція господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій визначена у ст. 124 ГПК України.

Згідно з цією статтею господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими ст. ст. 12 - 17 цього Кодексу.

Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо:

1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України;

2) іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 р. № 2709-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спору) суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

ТзОВ "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" при зверненні з позовною заявою для розгляду справи в суді першої інстанції не довело обставин, які є підставою для розгляду справи за участю іноземного підприємства, організації у господарському суді відповідно до вимог ст. 124 ГПК України.

Тобто, ТзОВ "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" при зверненні з позовною заявою в суд першої інстанції не довело, що Шенжен Полі Топ Індастрі Девелопмент Ко., ЛТД (Shenzhen Poly Top Indastry Development Co., Ltd) Шенжен, Китай знаходиться на території України чи має на території України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи або нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства визначено обов'язковість рішення суду. Тобто обов'язковість судових рішень є передумовою їх здійснимості, яка проявляється у примусовому характері рішень, можливості їх примусового виконання, тому через відсутність можливості господарського суду поширити примусове виконання рішення щодо іноземного елементу, який знаходиться за межами її території, без належно ратифікованої міжнародної угоди виникає підстава для визначення справи не підвідомчою господарським судам.

За відсутністю обставин, за якими визначається підвідомчість справ за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України за непідвідомчістю справи господарському суду.

Компетенція господарських судів відповідно до ст. ст. 12, 16, 124 ГПК України поширюється на спори за участю іноземних підприємств і організацій за умови дотримання вимог, передбачених цими статтями.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції у справі.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували безпідставність ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105, 106, 124 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський

1. Залишити ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2008 р. у справі № 4/0226 без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" - без задоволення.

2. Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.